Економічна ефективність виробництва

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому, недостатньо визначити величину прибутку, необхідно зіставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рентабельність характеризує ефективність спожитих засобів виробництва що включають суму річної амортизації основних фондів і вартість у господарстві матеріальних оборотних засобів.

Норма прибутку визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і визначається у відсотках.

Практично в різних господарствах часто досягають однакового рівня рентабельності при виробництві однойменної продукції, але мають різні показники норми прибутку.

Розглянемо на прикладі СВК "Колос" динаміку прибутку і рівня рентабельності виробництва зернових за 2005-2006 роки.

Таблиця 6

Динаміка прибутку і рівня рентабельності виробництва зернових

Зробивши детальну характеристику господарства по всіх показниках, що характеризують ефективність виробництва зернових, можна побудувати таблицю в якій використаємо всі раніше визначені показники.

Таблиця 7

Економічна ефективність виробництва зернових.

В Україні виробництво зернових завжди було і залишається головним джерелом грошових надходжень у господарства. Останнім часом через високі ціни товаровиробники господарства не в змозі придбати необхідну кількість добрив, палива, засобів захисту рослин, техніки, а від так і виконати всі вимоги технології вирощування зернових. А це, в свою чергу, призводить до значних недоборів їх врожаю, до зниження якості зерна та прибутків від реалізації.

Низькі показники економічної ефективності вирощування зернових культур обумовлені також використанням існуючої недосконалої високозатратної техніки і технології.

Підвищення економічної ефективності зернового виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства і ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

Будь - яка технологія виробництва сільськогосподарської продукції постійно вдосконалюється і змінюється, пристосовуючись до конкретних умов.

Забезпеченість господарств надійною системою дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню урожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних і органічних добрив. У середньому по Україні при внесенні під зернові культури мінеральних добрив у кількості 194 кг діючої речовини на 1 га посіву із співвідношенням N75 P59 K50 приріст урожаю зерна на 1 кг добрив становить 4,3 кг.

Важливим фактором збільшення виробництва зерна є зрошення земель. Слід відзначити, що в умовах зрошення одержати високі врожаї зернових культур без застосування добрив практично не можливо.

Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження нових форм організації і стимулювання праці, створення приватного сектору, фермерських господарств.

Основну увагу щодо комплексу заходів для досягнення високих урожаїв становлять інтенсивні технології.

Незалежно від грунтово - кліматичних зон в кожному господарстві слід мати 20-25% ранньостиглих, 35-40% середньостиглих та таку саму кількість середньорослих сортів. Наукові дослідження довели, що сукупний урожай зернових у такому разі зростає на 20-30% і стає стабільнішим.

Індустріальні технології, крім заходів і прийомів, спрямованих на зменшення затрат ручної праці, містять систему додаткових агроприйомів, основним з яких є:

передпосівне вирівнювання поверхні ґрунту;

внесення окремих видів добрив залежно від фази розвитку рослин;

передпосівна культивація з внесенням гербіцидів;

сівба високоякісним і попередньо обробленим протруювачем насіння;

суцільне довсходове і пісявсходове розпушення ґрунту та інші.

Приріст урожаю зернових значно змінюється залежно від місця вирощування, а також від погодних умов року.

Вагомим резервом підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка ( 15 - 17% ) і клейковини ( 28 - 43% ).

Індустріальні технології вирощування сільськогосподарських культур передбачають максимальне збільшення їх урожайності шляхом використання інтенсивних сортів і гібридів.

Збільшення виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах забезпечується за рахунок підвищення продуктивності праці.

Фактори, які впливають або сприяють збільшенню кількості продукції і зниженню затрат праці на її виробництво є основою для знаходження нових шляхів збільшення продуктивності праці.

Основні шляхи підвищення продуктивності праці:

ріст фондозабезпеченності і фондоозброєнності праці;

підвищення інтенсивності використання основних фондів;

поглиблена спеціалізація і концентрація виробництва;

впровадження прогресивних технологій;

покращення організації і збільшення її інтенсивності;

підвищення кваліфікації кадрів;

стимулювання процесу праці.

Резервами збільшення продуктивності праці є збільшення урожайності і зменшення затрат праці на 1га.

Можна виділити такі основні шляхи підвищення продуктивності праці в сільському господарстві:

зростання врожайності культур і продуктивності тварин;

впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва;

широке використання інтенсивних та індустріальних технологій виробництва в рослинництві і тваринництві;

раціональне розміщення сільського господарства;

економічно обґрунтовані спеціалізація і концентрація виробництва на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції;

застосування прогресивних форм організації і оплати праці;

зміцнення трудової і технологічної дисципліни.

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції.

Значення собівартості продукції є важливою умовою підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільськогосподарських підприємствах.

Основні шляхи зниження собівартості сільськогосподарської продукції:

Впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва.

Зниження фондоємкості виробництва.

Зниження матеріалоємкості виробництва.

Зменшення витрат по організації і управлінню виробництвом.

Удосконалення організації і матеріального стимулювання праці.

Підвищення якості продукції і скорочення витрат при збиранні, реалізації продукції.

Резервами зниження собівартості продукції є підвищення урожайності сільськогосподарських культур і економія виробництва затрат в розрахунку на 1 га посівної площі.

3. Характеристика рівня розвитку галузей тваринництва.

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я ВРХ та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємcтву сільського господарства, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

Потім аналізують собівартість продукції по кожному виду продукції, що дасть змогу установити рівень тенденції, зміни собівартості продукції та виявити невикористані резерви.

Вся вироблена продукція в господарстві несе назву валова продукція. При цьому проводять аналіз рівня товарності в розрізі окремих видів продукції. Рівень товарності в галузі тваринництва значно більш ніж в галузі рослинництва. Це можна пояснити тим, що більшість продукції рослинництва використовують на внутрішньогосподарські потреби.

Хочеться звернути увагу на стан сільського господарства у Знам'янському районі взагалі. Це просто - жах. Більшість суб'єктів господарювання взагалі перестали займатися тваринництвом.

Організаційна структура господарства складається із 13 виробничих підрозділів:

- рослинницькі бригади: 6

- тракторні бригади: 3

- ферми ВРХ: 7

свинотоварний комплекс: 3

птахівнича ферма: 2

- автопарк : 2

Оскільки, головним засобом виробництва продукції рослинництва і тваринництва є наявність земельних ресурсів, то ефективність їх використання значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності всього сільського господарства.

Виробнича спеціалізація господарства визначається питомою вагою ведучої товарної продукції. Ведучою галуззю в даному господарстві є рослинництво.

Станом на 1 травня 2007 року у сільськогосподарському виробничому кооперативі "Колос" є в наявності 1332 голови великої рогатої худоби, із них 702 голови м'ясного напрямку так як дане господарство являється племінною фермою великої рогатої худоби м'ясного напряму породи "Знам'янська", в тому числі корів м'ясного напрямку 200 голів, середнє поголів'я корів молочного стада становило 300 голів, наявність свиней становило 2162 голови, коней 38 голів, середнє поголів'я птиці складало 3989 голів, в тому числі курей-несучок становило 2600 голів.

В той же час на початок 2007 року поголів'я великої рогатої худоби становило 1315 голів, в тому числі корів 501 голова. Із загальної кількості поголів'я великої рогатої худоби телят до 1 року було 376 голів, телиць від 1 до 2 років осіменених було 21 голова, телиць від 2 років і старше осіменених було 70 голів, телиць від 2 років і старше неосіменених було 30 голів, бугаїв плідників становило 6 голів. Свиней станом на 1 січня 2007 року обліковувалось 1824 голови, в тому числі основних свиноматок 150 голів, ремонтних свинок старше 4-х місяців 257 голів, поросят до 2-х місяців 338 голів.

Динаміку чисельності поголів'я худоби та птиці можна побачити із таблиці 8.

таблиця 8

(голів)

Як видно із таблиці поголів'я худоби щороку збільшується в зв'язку із тим, що господарство має не лише племінну ферму по відгодівлі великої рогатої худоби м'ясного напряму породи "Знам'янська", а й племінну ферму по вирощуванню свиней породи "Біла Українська". Поголів'я птиці на кінець 2006 року зменшилося у порівнянні з початком 2006 року, але у порівнянні із 2004 роком поголів'я зросло.

Потреба в елементах споживання - це та кількість необхідної енергії, поживних і біологічно активних речовин, яка потрібна організму тварини для участі в обмінних процесах, пов'язаних з покриттям затрат на підтримку життя, формування нових тканин тіла при рісті та відгодівлі, отриманню продукції, здійсненню репродуктивних функцій, збереження здоров'я.

Потреби тварин в елементах споживання змінюються. Вони залежать від виду, віку, фізіологічного стану, рівня продуктивності та використання тварин.

Під раціональною організацією кормової бази, слід розуміти насамперед повну відповідність її структури та об'єму виробничому напрямку і потребам тваринництва. Крім того, вона повинна забезпечувати виробництво максимальної кількості кормів з одиниці площі при відносно низькій їх собівартості, тобто структура кормової бази повинна мати наукове обгрунтування виходачи з природно-кліматичних умов зони, в якій вона створюється. Для цього безпосередньо у господарствах під час організації кормової бази всі кормові культури повинні оцінюватися за урожайністю, виходом кормових одиниць та перетравного протеїну, а також за затратами праці та коштів з розрахунку на кормову одиницю та перетравний протеїн .

Страницы: 1, 2, 3, 4