Ціни і ціноутворення у будівництві

Розрізняють дві функції ризику — стимулюючу, захисну.

Стимулююча функція має два аспекти: конструктивний і деструктивний. Конструктивний виявляється в тім, що ризик при рішенні економічних задач виконує роль своєрідного каталізатора, особливо при прийнятті інноваційних і інвестиційних рішень. Деструктивний виявляється в тім, що прийняття і реалізація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до авантюризму.

Авантюра — різновид ризику, об'єктивно утримуюча значну імовірність, неможливості здійснення задуманої мети, хоча обличчя, що приймають такі рішення, цього не усвідомлюють.

Захисна функція також має два аспекти: історико-генетичний і соціально-правовий.

Історико-генетичний аспект полягає в тому, що люди завжди стихійно шукають форми і засоби захисту від можливих небажаних наслідків. На практиці це виявляється в створенні страхових, резервних фондів, страхуванні підприємницьких ризиків.

Соціально-правовий аспект полягає в необхідності впровадження в господарське, трудове, карне законодавство категорій правомірності ризику.

З фінансової точки зору, ризик може бути трьох ступенів:

припустимий ризик, зв'язаний із утратою прибутку у випадку нереалізації рішень;

критичний ризик, зв'язаний з можливістю неотримання (утрати) чи виторгу доходу;

катастрофічний ризик, що впливає на ліквідацію позицій фірми, на можливість її платоспроможності; такий ризик є прямою передумовою банкрутства фірми.

Фірмі необхідно визначити припустимий розмір ризику і шляхом порівняння ступеня ризику різних альтернативних варіантів зупинитися на варіанті, що у найбільшій мері відповідає стратегії ризику, обраної керівництвом фірми.

У господарській діяльності ризик виміряється як в абсолютному вираженні — сумою втрат і збитків, так і ступенем ризику, тобто мірою імовірності недосягнення планованого рівня ціни. Перший показник характеризує абсолютний ризик, другий — ризик відносний. Абсолютний ризик виражається в грошовому вираженні, відносний — у чи відсотках у частках одиниці.

У процесі господарської діяльності при прийнятті рішень необхідно: по-перше, враховувати ступінь імовірності досягнення потрібного результату й імовірність відхилення від нього; по-друге, намагатися виявляти можливості реалізації своїх рішень, щоб запобігати несприятливі наслідки.

Установлення ціни на продукцію, що випускається фірмою, як правило, зв'язано з визначеним ступенем ризику. З чималою часткою ризику сполучене також і визначення цін на виробничі ресурси (сировина, матеріали, устаткування, паливо, робочу силу й ін.). Допущений прорахунок (помилка) у встановленні рівня ціни на вироблену продукцію може привести до значних утрат виторгу від реалізації, а при еластичності попиту від ціни ці втрати можуть істотно збільшитися.

Помилка в розмірі ціни на реалізовані підприємством продукти і послуги усього на один відсоток веде до втрат, що складають не менш чим один відсоток виторгу від реалізації, а при еластичності ринкового попиту на продукцію ці втрати можуть скласти 2-3%.

При рентабельності продукції, рівної 10-12%, один відсоток помилки в ціні може дати втрати 5-10% прибутку. При еластичності попиту на продукцію підприємства ці втрати можуть подвоїтися, а те і потроїтися. Аналогічні втрати для підприємства виникають також і у випадках з визначенням цін на сировину, матеріали, паливо й енергію, робочу силу й інші фактори виробництва.

2. Методи обліку ризику при визначенні ціни

В умовах обмеженої інформації при визначенні цін часто буває непросто вибрати придатну емпіричну функцію розподілу ймовірностей. Тому на практиці користаються найбільше часто уживаними в теорії ймовірностей стандартними функціями розподілу ймовірностей:

• нормальним розподілом ймовірностей, чи розподілом Гаусса;

• показовим (експонентним) розподілом ймовірностей;

• розподілом Пуассона.

Процес оцінки ризику містить у собі три етапи:

1) виявлення можливих варіантів рішення проблеми;

2) визначення можливих негативних наслідків (економічних, політичних, моральних і інших), що можуть наступити в результаті реалізації рішення;

3) розрахунок величини ризику, що складається з двох взаємозалежних аспектів — якісного і кількісного.

Існують три основних критерії кількісної оцінки ризику.

Суть першого полягає в тому, що рішення, обирані в ситуації ризику, повинні, насамперед, оцінюватися з позиції імовірності досягнення передбачуваного результату і можливого відхилення від поставленої мети.

З математичної точки зору, ризик буде дорівнює різниці між очікуваним результатом дії при наявності точних дані обстановки і результатом, що може бути досягнуть, якщо ці дані не визначені.

Другий критерій кількісної оцінки ризику полягає в тому, що кращим буде те рішення, що в існуючих умовах забезпечує досягнення потрібного результату при менших витратах у порівнянні з іншими варіантами.

Суть третього критерію полягає в тім, що кращим буде те рішення, на реалізацію якого затрачається найменше часу.

Ступінь ризику визначається як добуток очікуваного збитку й імовірності того, що цей збиток відбудеться. У цьому випадку ступінь ризику виражається формулою:

де Ув – величина можливого збитку;

В – імовірність того, що збиток відбудеться.

Імовірність означає можливість одержання визначеного результату. Імовірність події визначається як число, що показує відношення числа сприятливих результатів до загального числа всіх можливих у системі намічуваних заходів.

Імовірність нездійснення заходу, зв'язаний з чи прорахунками недообліком реальних подій у господарському житті, є протилежною подією стосовно реалізованого заходу.

Протилежна подія — це подія, імовірність якого стосовно вихідної події є різницею між одиницею й імовірністю здійснення вихідної події, тобто наміченого заходу.

Оскільки ризик поняття імовірністне, він може бути обмірюваний методами теорії імовірності і математичної статистики.

При визначенні ціни використовують методи оцінки імовірності як вихідної події для підтвердження правильності розрахунку ціни, так і оцінки імовірності її відхилення від розрахункової (оцінка ступеня ризику).

При оцінці ризику використовують наступні методи:

1. Математичне чекання визначається як середньозважене по імовірності можливих його значень, де імовірність кожного значення використовується як статистичну частоту. Математичне чекання визначається по формулі:

де М(х) - математичне чекання випадкової величини;

хi - значення випадкової величини в окремому випадку;

В - імовірність випадкової величини.

2. Абсолютне відхилення можливих випадкових значень економічного показника від математичного чекання цього показника характеризує амплітуду мінливості цього показника.

Абсолютні відхилення визначаються по формулі:

де xi - абсолютне відхилення випадкового значення величини від математичного відхилення М(х);

3. Дисперсія дає більш загальну оцінку відхилень і являє собою середньозважене квадратне відхилення конкретних показників (варіацій) від математичного чекання, тобто, середнього очікуваного його значення. Дисперсія обчислюється по формулі:

де D(х) — дисперсія випадкової величини х;

4. Середнє квадратичне відхилення (чи стандартне відхилення), являє собою квадратний корінь з дисперсії. Обчислення середнього квадратичного відхилення виробляється по формулі:

де  (х) - середнє квадратичне відхилення випадкової величини х.

5. Коефіцієнт варіації випадкової величини являє собою виражене у відсотках відношення середнього квадратичного відхилення до математичного чекання, чи середньозваженому значенню цієї величини:

Практичне значення коефіцієнта варіації складається, насамперед, у тім, що він дозволяє осмислено підійти до кількісної оцінки підприємницького ризику.

6. Принцип розумної чи впевненості розумного ризику в підприємницькій діяльності полягає в тім, що при ухваленні рішення керівництво фірми використовує наступне співвідношення ймовірностей здійснення і нездійснення події: дві третини шансів повинні сприяє успіху й одна третина шансів може йому не сприяти.

Одна третина шансів, що не сприяє успіху, виступає стимулом для вживання заходів по їх усуненню. Цьому принципу при нормальному розподілі ймовірностей відповідає інтервал значень випадкової величини (ціни), дорівнює відхиленню від математичного чекання в межах середнього квадратичного відхилення.

Економісту при характеристиці відхилень легше використовувати процентні співвідношення (коефіцієнти).

Коефіцієнт варіації при нормальному розподілі ймовірностей характеризує інтервал відхилень випадкової величини (ціни) при імовірнісному результаті, що відповідає двом третинам шансів «за» і однієї третини шансів «проти» у процентному відношенні до математичного чекання. При визначенні ризику в цінових розрахунках необхідно, користатися коефіцієнтом імовірності оскільки він дає визначену, хоча і імовірнісну, базу для цінових розрахунків.

Проаналізувавши вище сказане можна зробити наступні висновки:

Прийняття будь-якого рішення, у тому числі й економічного, не можливо без обліку фактора ризику.

Фактор ризику є важливим стимулятором активних дій фірми в області вивчення ринку, підвищення ефективності її діяльності, вишукування виробничих резервів.

Особливість методів аналізу ризику полягає у використанні імовірнісних понять і статистичного аналізу. Це відповідає сучасним міжнародним стандартам і є дуже трудомістким процесом, що вимагає пошуку і залучення численної і кількісної інформації.

Тема 7 Ціноутворення в будівництві

Ціноутворення в будівництві має свою специфіку( зв'язану з відмінними рисами будівельної продукції і будівельного виробництва. В основу цін у будівництві покладені нормативи витрат(, що розраховуються по середньо галузевих нормах витрати ресурсів (матеріальні і трудові ресурси( основні фонди та інші)( а також кошторисні ціни( визначальна вартість зазначених ресурсів.

Кошторисна вартість будівництва визначається на основі калькуляції усіх видів витрат по визначених формах( які в сукупності одержали названі кошторисною документацією.

1. Порядок складання локальних кошторисів

Локальні кошториси складаються в поточному рівні цін на трудові і матеріально-технічні ресурси по формах, приведеним у додатках Д, Е к ДБН Д.1.1-1-2000.

Відомості ресурсів до локальних кошторисів складаються по формах, приведеним у додатках Ж к ДБН Д.1.1-1-2000.

При складанні локальних кошторисів застосовуються:

ресурсні елементні кошторисні норми України;

указівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм;

ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів;

поточні ціни на матеріали, вироби і конструкції;

поточні ціни машино-часу;

поточна вартість людино-години відповідного розряду робіт;

поточні ціни на перевезення вантажів для будівництва;

правила визначення накладних витрат.

У складі локальних кошторисів окремі конструктивні елементи будинку (спорудження), види робіт і пристроїв, як правило, групуються в розділи.

Порядок розташування в локальних кошторисах і їхньому угрупованні в розділи повинні відповідати технологічної послідовності провадження робіт і враховувати специфічні особливості деяких видів будівництва.

Крім того, при складанні локальних кошторисів, як правило, варто виділяти в окремі розділи роботи стосовні до підземної частини будинку (роздягнув А) і надземної частини будинку (роздягнув Б).

2. Порядок складання об'єктних кошторисів

Об'єктні кошториси складаються в поточному рівні за формою на об'єкти в цілому шляхом підсумовування даних локальних кошторисів, з угрупованням робіт і витрат по відповідним графіках кошторисної вартості «будівельних робіт», «монтажних робіт», «устаткування, меблів і інвентарю», «інших витрат».

В об'єктних кошторисах за даними локальних кошторисів показуються кошторисна трудомісткість і кошторисна заробітна плата.

Якщо вартість об'єкта може бути визначена по одному локальному кошторисі, то об'єктний кошторис не складається. У цьому випадку роль об'єктного кошторису виконує локальний кошторис.

В об'єктному кошторисі порядково й у підсумку розраховуються показники одиничної вартості на 1м3 обсягу, 1м2 площі будинків і споруджень, 1 р. м довжини мереж і т.п.

3. Порядок складання зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва підприємств, будинків, чи споруджень їхніх черг – це кошторисний документ, що визначає повну кошторисну вартість будівництва всіх об'єктів, передбачених чи Проектом Робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів і інвентарю, а також інші витрати.

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва розробляється в складі чи Проекту Робочого проекту за формою, приведеної в додатку А и Б (зразкова номенклатура) до ДБН Д.1.1-1-2000.

У зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва включається окремими рядками підсумки прямих витрат і накладних витрат по всіх об'єктних кошторисних розрахунках, об'єктним кошторисам і кошторисним розрахункам на окремі види витрат.

Позиції зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва повинні мати посилання на номер зазначених кошторисних документів.

Кошторисна вартість кожного об'єкта, передбаченого Проектом (Робочим проектом), розподіляється по графах, що визначає вартість: «будівельних робіт», «монтажних робіт», «устаткування, меблів і інвентарю», «інших витрат», «загальну кошторисну вартість».

У зведених кошторисних розрахунках вартості виробничого і невиробничого будівництва розподіляється по наступним главах:

Розділ 1. «Підготовка території будівництва» включаються засоби на роботи і витрати, зв'язані з відводом і освоєнням забудовуваної території.

Розділ 2. «Основні об'єкти будівництва» включається кошторисна вартість будинків, споруджень і видів робіт основного призначення.

Розділ 3. «Об'єкти підсобного й обслуговуючого призначення» включається кошторисна вартість об'єктів підсобного й обслуговуючого призначення: для промислового будівництва – будинку ремонтно-будівельних майстерень, заводоуправлінь, естакади, галереї, складські приміщення і т.п., для житло-цивільного будівництва – господарські корпуси, прохідні, сміттєзбиральники, а також вартість будинків і споруджень соціальної сфери, розташовані в межах території, відведеної на будівництво підприємств (окремо розташовані поліклініки, їдальні, магазини, об'єкти побутового обслуговування населення).

Розділ 4–7 включаються об'єкти, перелік яких відповідає назвам глав.

Глава 8 «Тимчасові будинки і спорудження» у графи 4, 5 і 8 включаються засоби на зведення і розробку титульних тимчасових будинків і споруджень, необхідних для забезпечення виробничих потреб будівництв, а також для розміщення й обслуговування працівників будівництва.

Глава 9 «Інші роботи і витрати» включаються засоби на покриття витрат замовника і підрядних будівельно-монтажних організацій, а також на окремі види робіт, що не враховані в кошторисних нормативах. Зазначені засоби визначаються в цілому по будівництву.

Зразковий перелік цих витрат приведений у додатку Б к ДБН Д.1.1-1-2000.

Глава 10 «Зміст служби замовника й авторський нагляд» у графи 7 і 8 включаються засоби в поточному рівні цін, призначені на:

зміст служби замовника (включаючи витрати на технічний нагляд);

проведення авторського нагляду проектними організаціями.

У цю же главу (у графи 7 і 8) включаються засоби на проведення геодезичних спостережень за переміщенням і деформаціями будинків і споруджень, витрати замовника, зв'язані з проведенням тендерів і введенням об'єктів в експлуатацію.

Витрати, зв'язані з проведенням тендерів, визначає замовник. Розмір цих витрат, як правило, не перевищує 0,8 % від загальної кошторисної вартості будівництва.

Глава 11 «Підготовка експлуатаційних кадрів» включаються (у графи 7 і 8) засобу на підготовку експлуатаційних кадрів для знову споруджуваних підприємств.

Глава 12 «Проектні і дослідницькі роботи» включаються засоби на проведення проектних робіт і вартість експертизи проектно-кошторисної документації.

У складі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва приводяться (у графах 4-8) наступні підсумки:

по кожній главі (при наявності в главах розділів – по кожнім розділі);

по главах 1-7, 1-8, 1-9, 1-12;

Після підсумку глав 1–12 включаються:

кошторисний прибуток;

засобу на покриття ризику всіх учасників будівництва;

засобу на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами;

податки, збори (обов'язкові платежі), установлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

"Усього" по зведеному кошторисному розрахунку.

За підсумком зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва вказуються «Поворотні суми», що враховують вартість:

матеріалів і виробів, одержуваних від розбирання тимчасових будинків і споруджень, у розмірі 15% кошторисної вартості тимчасових будинків і споруджень (з амортизуємою частиною вартості) незалежно від терміну здійснення будівництва;

матеріалів і виробів, одержуваних від розбирання конструкцій, зносу і переносу будинків і споруджень, у розмірі, обумовленому з розрахунку;

меблів, устаткування й інвентарю, придбаних для меблювання житлових і службових приміщень для персоналу, що здійснює монтаж устаткування;

матеріалів, одержуваних у порядку побіжного видобутку.

Зведений кошторисний розрахунок складається в цілому на будівництво незалежно від числа генеральних підрядних будівельно-монтажних організацій, що приймають участь у ньому.

4. Розрахунок договірної ціни на будівництво об'єкта

Договірна ціна – це вартість підрядних робіт, за якої підрядна організація, згодна виконати об'єкт замовлення.

Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків.

Ціна пропозиції, за якої підрядчик згодний виконати замовлення, розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по об'єкті замовлення, і поточних на них цін.

Для розрахунку ціни пропозиції претендента в залежності від способу визначення виконавця робіт замовник надає претенденту (підрядчику):

а) при проведенні тендерів – відомість пропонованих обсягів робіт, відомість ресурсів до неї з відповідними кошторисними чи цінами без цін, чи інвесторську кошторисну документацію;

б) шляхом переговорів – проектно-кошторисну документацію в повному обсязі.

У ціні пропозиції претендент (підрядчик) включає вартість пропонованих до виконання підрядних робіт, а також прибуток, засоби на покриття ризику, засобу на сплату податків, зборів, обов'язкових платежів.

До складу вартості підрядних робіт підрядчик включає як безпосередні, так і супутні витрати (прямі і накладні) на будівництво об'єкта замовлення.

До безпосередніх витрат відносяться засоби, що підрядчик планує витрачати безпосередньо на спорудження об'єкта замовлення, тобто на трудові і матеріально-технічні ресурси.

До супутнього витратам відносяться засоби, що підрядчик планує витрачати на:

підготовку території будівництва;

зведення і розбирання титульних тимчасових будинків і споруджень;

додаткові витрати, зв'язані з виконанням будівельно-монтажних робіт у зимовий період, якщо це планується проектом організації будівництва.

5. Розрахунок кошторисної вартості

Кошторисна вартість визначається по формулі:

де Зпр – прямі витрати по кожнім виді робіт;

Рн – накладні витрати по кожнім виді робіт;

Звр – засобу на зведення і розбирання тимчасових будинків і споруджень;

Зз – витрати на зміст служби замовника й авторський нагляд;

Спир – вартість проектно-дослідницьких робіт;

Сдр – вартість інших робіт;

П – кошторисний прибуток;

Порівн – засобу на покриття ризиків всіх учасників будівництва;

Си – засобу на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами.

Прямі витрати розраховуються по формулі:

Зпр = Ззп + Змех + Смат (7.2)

де Ззп – витрати на заробітну плату робітників;

Змех – витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів;

Смат – вартість матеріалів, виробів, конструкцій.

Витрати на заробітну плату робітників визначаються по формулі:

Ззп = Ззп'* Тс + Ззп''*Тм (7.3)

де Ззп' – витрати на заробітну плату робітників за одну чоло-годину, відповідає середньому нормативному розряду бригади робітників;

Ззп'' – витрати на заробітну плату робітників, зайнятих керуванням і обслуговуванням будівельних машин і механізмів за одну чоло-годину, відповідає середньому нормативному розряду бригади робітників;

Тс – трудовитрати будівельників і монтажників, чоло-годину;

Тм – трудовитрати робітників, що обслуговують машини і механізми, чоло-година;

Витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів визначаються по формулі:

Змех = Смаш * ДО + Ср (7.4)

де Смаш – вартість машино-часу, грн;

К – кількість машино-часів;

Порівн – вартість ресурсів, необхідних для обслуговування будівельних машин і механізмів, грн;

Вартість матеріалів, виробів, конструкцій визначається по кожнім виді матеріалів по формулі:

Смат = Цт * Кмат (7.5)

де Цт – поточна ціна матеріалу, грн.;

Кмат – кількість матеріалів, необхідних для виконання робіт.

Накладні витрати розраховуються по формулі:

Рн = Ззп + Оо + Рндр (7.6)

де Ззп – витрати на заробітну плату робітників, що міститься в накладних витратах;

Оо – обов'язкові відрахування, грн;

Рндр – інші накладні витрати, грн.

Витрати на зведення і розбирання тимчасових будинків і споруджень, визначаються по усереднених процентних показниках, що встановлюються Держбуд України.

Витрати на зміст служби Замовника й авторський нагляд і вартість проектно-дослідницьких робіт, визначаються відповідно до норм Правил визначення вартості будівництва.

Кошторисний прибуток визначається по формулі:

де кn – усереднений показник розміру кошторисного прибутку по видах будівництва, % .

Розмір засобів на покриття ризиків всіх учасників будівництва визначається по формулі:

де кр – усереднений показник розміру засобів на покриття ризику всіх учасників будівництва, % .

Розмір засобів на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами визначається по формулі:

де кin – коефіцієнт, що враховує розмір інфляції.

Список використаної літератури

1.                Александров В.Г. Ценообразование в строительстве. –СПб.: Питер, 2001. –352с.

2.                Афонин А.С. Вхождение в бизнес и ценообразование. Практическое руководство. – К.: МАУП, 1997. –108с.

3.                Васильева Н.Э., Козлова Л.И. Формирование цены в рыночных условиях. – М.: «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1995

4.                Герасименко В.В. Ценовая политика фирмы. – М.: Финстатинформ, 1995. – 192с.

5.                Ерухимович И.Л. Ценообразование. Учебно-методическое пособие. – К.: МАУП 1998. –104с.: ил.

6.                Желтякова И.А., Маховикова Г.А. Цены и ценообразование. Краткий курс. / Учебное пособие. – СПб.: Издательство «Питер», 1999. –112с.

7.                Калита Н.С., Кожуховский И.С. Ценообразование в условиях рынка. – К.: УкрНИИНТИ Госкомэкономики УССР, 1991. –60с.

8.                Липсиц И.В. Коммерческое ценообразование. Учебник. – М.: Издательство «БЕК», 1999. –368с.

9.                Степанов В.А., Галанов В.А. Финансы и цены. Учебное пособие. – Рос. эконом. акад. им. Г.В. Плеханова. –М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 1999. –128с.

10.           Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия (методическое пособие). – М.: ИНФРА 1995. –224с.

11.           Цацулин А.Н Ценообразование в системе маркетинга. - М.: Информационно-издательский дом “Филин” 1997. –296с.

12.           Цены и ценообразование. Учебник для вузов 3-е изд. Под. ред. В.Е. Есипова: -СПб: Издательство «Питер», 1999. –464с.

13.           Цены и ценообразование. Учебник для вузов. Под. ред. И.К. Салимжанова. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 1999. –224с.

14.           Цены. Ценообразование. Ценовая политика. – М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство ЭКМОС, 1998. –224с.

15.           Цены и экономика капитализма: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. Е.И. Паунина и С.Б. Рычкова. – М.: Прогресс, 1999. –320с.

16.           Чеботарь Ю.М. Оплата труда и ценообразование. – М.: Издательство «Мир деловой книги», 1997. –127с.

17.           Шуляк П.Н. Ценообразование. Учебно-практическое пособие. 3-е изд. перераб. и доп. –М.: Издательский дом «Дашков и Ко», 2000. –192с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6