Технологія влаштування гідроізоляції камяних конструкцій

Електроенергія між споживачами на будівельному майданчику розподіляється комплектно-блоковими трансформаторними підстанціями.

Тимчасові тепломережі залежно від рівня залягання ґрунтових вод можуть бути наземними або підземними з відповідною теплоізоляцією, їх улаштовують для опалення тимчасових будівель, гарячого водопостачання та інших виробничих потреб. Труби укладають з уклоном 0,02...0,03 % для стікання конденсату. Для отримання гарячої води та пару використовують (якщо немає можливості отримати ці енергоресурси від постійних котелень) пересувні котельні установки на мазутному або на твердому паливі.

Для забезпечення виробничих потреб стисненим повітрям улаштовують стаціонарні або розміщують пересувні компресорні установки, а для забезпечення киснем і ацетиленом за потреби — кисневі й ацетиленогенераторні станції. Від стаціонарних установок до виробничих споживачів стиснене повітря підводять сталевими трубами, а від тимчасових — гумовими шлангами діаметром 20...40 мм. Для відведення конденсату зі сталевих трубопроводів їх укладають з уклоном 0,005...0,01 % у напрямку руху повітря. Газ подають прогумованими шлангами (на відстань не більш як 20 м), розміщеними у відкритих дерев'яних коробах.

Розміщення тимчасових будівель. Для обслуговування будівельного виробництва і робітників на будівельному майданчику розміщують культурно-побутові (їдальні, душові, медпункти, приміщення для обігрівання робітників тощо), адміністративно-господарські (контори, пожежні, прохідні) й виробничі (майстерні, навіси, склади тощо) тимчасові будівлі.

Потребу в кількості та площі таких будівель визначають розрахунком. Для улаштування їх доцільно використовувати інвентарні контейнерні, збірно-розбірні та пересувні типи тимчасових будівель серійного виробництва, що знижує трудовитрати встановлення й обладнання їх. Тип інвентарних будівель вибирають залежно від обсягу, терміну виконання, організаційних і технологічних особливостей основних будівельно-монтажних робіт. Пересувні будівлі, обладнані на автомобілях або причепах, особливо доцільні при великій розгалуженості об'єктів будівництва і зведенні лінійних споруд.

Відкриті складські майданчики для конструкцій, матеріалів, устаткування і напівфабрикатів розміщують у зоні роботи монтажних механізмів, причому ближче до них мають бути розміщені штабелі важких і громіздких виробів.

Закриті склади розташовують об'єднаною групою в зоні складського господарства.

Майданчики укрупнення конструкцій мають бути в таких місцях, які забезпечують простий і безпечний спосіб переміщення їх у проектне положення.

Механізовані установки розміщують поза зоною роботи монтажного крана.

Бажано, щоб культурно-побутові та адміністративно-господарські будівлі були поблизу входу до будівельного майданчика.

Улаштування тимчасових доріг. Тимчасовими є дороги, призначені для під'їздів до будівельних майданчиків та для переміщення по самих майданчиках.

Найпоширенішими на будівельному виробництві є автомобільні та залізничні шляхи. Автомобільні тимчасові дороги доцільно влаштовувати по трасах постійних доріг, передбачених генеральним планом майбутнього об'єкта. Такі дороги прокладають без верхнього покриття, яке влаштовують потім, перед здачею об'єкта в експлуатацію. При забудові житлових масивів та кварталів краще влаштовувати тимчасові дороги по території будівельних майданчиків, оскільки конструкція, ширина та радіус заокруглення доріг та проїздів, які проектуються на період експлуатації житлових масивів, не розраховані на переміщення великовантажних автомобілів та автопоїздів.

Дороги на будівельних майданчиках можуть бути тупиковими та кільцевими. В кінці тупикових мають бути майданчики для розвороту транспорту. Виходячи з нормативного габариту автомобіля (прямокутник завширшки 2,5 м і заввишки 3,8 м), ширина покриття автомобільної дороги при переміщенні транспорту по одній смузі має бути не менше ніж 3,5 м, а при переміщенні по двох смугах — 5,5 м. Проте слід мати на увазі, що фактичні розміри деяких засобів автомобільного транспорту перевищують вказані як по ширині, так і по висоті. Автомобільні шляхи споруджують відповідно до вимог та призначення. Конструктивно автомобільні шляхи включають земляне полотно та шляховий одяг, який складається з підстильного піщаного шару, основи і покриття.

Для зниження вартості робіт при улаштуванні тимчасових шляхів застосовують залізобетонні конструкції багаторазового використання з суцільних або ґратчастих плит колійного типу.

Залізничні дороги складаються із земляного полотна та верхньої споруди. Земляне полотно має бути стійким до впливу різних навантажень, розмивання водою, а також досить міцним. Верхня будова складається з баластного шару, шпал та рейок. Призначення баластного шару — сприймати, розподіляти та передавати навантаження від поїзда на нижню основу шляху.

Залежно від ширини колії залізнична дорога може бути нормальної ширини (1524 мм) або вузькою (завширшки 750 мм). Нормальна дорога може бути одно- або двоколійною.

3.5 Розробка котлована і влаштування основи

При спорудженнi котловану геодезичнi роботи виконуються при його розбивцi i контролi за установкою обносок i відриванням котловану, при зачищеннi дна i укосiв, передачi осей i висот в котлован, виконавчих зйомках вiдритого котловану.

Проектування котловану виконується на топографiчному планi великого масштабу. В процесi проектування визначається розташування котловану на мiсцевостi по вiдношенню до мiсцевих предметiв, планове положення внутрiшньої i зовнiшньої кромки котловану, способи розбивочних робiт.

Передача осей в котлован виконується за допомогою теодолiта iз створних точок або висками вiд точок перетину осей, фіксованих дротами, натягнутими на обноску. Висоти в котлован передаються нiвелiром безпосередньо на дно або складним нiвелюванням по вiдкосах. В глибокi котловани з крутими стiнками вiдмiтки передаються за допомогою вертикально пiдвiшеної рулетки i двох нiвелiрiв.

Розбивка осей фундаментiв виконується вiд осей будiвлi, закрiплених на обносцi або переданих у котлован. Контроль за висотою фундаментiв ведеться геометричним нiвелюванням.

При визначеннi видiв геодезичних знакiв i складаннi схеми закрiплення осей i реперiв необхiдно виходити з конкретних умов i вимог нормативiв.

Для закрiплення пунктiв геометричної розбивочної основи застосовуються типи знакiв, передбаченi Iнструкцiєю з урахуванням мiсцевих геологiчних i гiдрологiчних умов.

Конструкцiя i глибина закладання знакiв повинна забезпечувати їх стiйкiсть, щоб можливi їх змiни в планi i по висотi були меншими допускiв на розбивочнi i монтажнi роботи.

Мiсце розташування знакiв повинно забезпечувати їх зберігання i бути зручним для виконання вимiрювань. Розмiщення, конструкцію i глибину закладання їх необхiдно проектувати з урахуванням розташування споруд i iнженерних комунiкацiй, органiзацiї виробництва, технологiї будiвельно-монтажних робiт, топографiчних, iнженерно-геологiчних i гiдрологiчних умов дiлянки будiвництва.

Постiйнi знаки планової i висотної основи повиннi бути розташованi в мiсцях, що не пiдлягають деформацiї земної поверхнi, за межею земляних робiт (траншей, котлованiв). Ближнi (тимчасовi) знаки розташовуються не менше 5 м вiд контуру будiвлi, споруди.

Для тривалого зберiгання грунтовi знаки огороджують дерев'яною або металевою обноскою.

Основнi знаки закрiплюються знаками - не менше чотирьох на кожну вiсь. Основнi знаки розмiщуються за межами розробки котловану i закрiплюються в мiсцях, вiльних вiд тимчасових i постiйних споруд, складiв будiвельних матерiалiв, установки механiзмiв i устаткування. Мiсця закладки осьових знакiв визначаються на основi будiвельного генерального плану i узгоджуються з головним iнженером будiвництва.

Осi транспортних i iнженерних внутрiшньомайданчикових комунiкацiй закрiплюються знаками на кутах повороту i прямих дiлянках не менше нiж через 100 м.

Висотна основа на територiї будiвництва закладається з таким розрахунком, щоб передачу висот можна було зробити не бiльш нiж з трьох станцiй нiвелiрного ходу.

При побудовi планової розбивочної основи на вихiдному i монтажному горизонтi можуть застосовуватись знаки в виглядi насічок на металевих закладних деталях, приварених до арматури пластин (або пристрiляних до бетону), i позначок олiйними фарбами на металевих, бетонних, дерев'яних або iнших частинах постiйних i тимчасових споруд. В деяких випадках осi споруд можуть закріплюватись знаками у виглядi марок, рiзноманiтної форми скоб, металевих зайоршених стержнiв, мiцно закрiплених у бетон, цегляну кладку або в дерев'янi частини.

За обмежених умов роботи в якостi планової розбивочної основи необхiдно максимально використовувати знаки настiнної полiгонометрiї i настiнної розбивочної основи. Подiбнi знаки, що закрiплюються на колонах, значно полегшують проведення робiт всерединi цехiв промислових споруд.

Знаки планової i висотної основи закладенi на території будiвництва, пiдлягають здачi за актом пiд нагляд на зберігання замовнику.

3.6 Монтаж фундаментів

До початку монтажних робіт необхідно перевірити правильність розбиття осей будівлі - цю роботу виробляють геодезисти або інженер-будівельник. Розбиття осей - це перенесення осей з креслення на підставу, призначену для пристрою фундаменту. З дерев'яних кілочків і рейок виконується обноска (2), натягаються струни осей (3) і схилами (7) визначають точки пересічення осей (4) на дні котловану. За допомогою крапок, що визначилися раніше, заміряють проектні розміри фундаменту і закріплюють їх металевими штирями (6), аби не змістилися. Причалювання (5) повинне знаходитися на 2-3 мм далі за бічну грань стрічкового фундаменту. Фундаменти під колони і стовпи владнують так само, як і стрічкові, але, крім того, розмічають грані і кути фундаментів.

Якщо грунти піщані, фундаментні блоки укладаються безпосередньо на вирівняну підставу, при інших видах грунту - влаштовується піщана подушка завтовшки 10м. Грунт під підошвою фундаменту не може бути не насипним, не розпушеним, якщо такий є, його необхідно видалити, а взамен насипати щебінь і пісок, після чого ретельно утрамбувати. Ямки в підставі заповнюються бетоном. Для визначення горизонтальності підстави, відведеної під фундамент, на початку і в кінці ставлять контрольні нерухомі визирки 1, аби верх визирки був вищий за відмітку підстави на довжину переносної ходової перевірочної визирки 2. Рівень контрольних визирок перевіряють щодня за допомогою нівеліра або після обноска. Між визирками 1 забивають в підставу кілочки 3, на яких ставиться ходова перевірочна визирка.

Монтажники, аби перевірити горизонтальність підстави, використовують правило, встановлюють нерухомі визирки на забиті кілочки і вирівнюють, підсипаючи або зрізаючи грунт на ділянці. Правило повинне щільно прилягати до піщаної підстави на всіх напрямках. Аби фундаментні блоки не звисали з піщаної подушки, довжина і ширина піщаної підстави робиться більше на 200-300 мм. Кран, за допомогою якого влаштовуються фундаментні блоки, не повинен знаходитися на дуже близькій від краю котловану відстані, аби не сталося обвалення.

Пристрій фундаментних блоків починається з установки маякових блоків (1) по кутах і в місцях пересічення стенів. Після укладання маякових блоків по грані фундаментної стрічки натягують причалювання (2), піднявши її до рівня зовнішнього ребра блоків, потім по причалюванню укладаються всі останні блоки. Після укладання блоків ретельно вивіряється горизонтальність положення, і якщо воно порушене знову перекладають блоки. Розриви між фундаментними блоками, передбачені проектом, а також бічні пазухи тимчасово засипаються піском або піщаним грунтом, аби не виникали деформації.

При установці блоку на розмічене місце не можна порушувати поверхню підстави, стропи можна знімати лише після установки фундаментного блоку в задане місце згідно проекту. Між блоками має бути залишена відстань для прокладки труб водопостачання і каналізації, теплопостачання, електропостачання і ін. Місця сполучень між блоками подовжніх і поперечних стенів заливаються бетонною сумішшю. Монтаж фундаментів під колони виконується, як сказано раніше, за допомогою схилу і кілочків точно фіксують положення осей. Контроль правильності опускання блоку на підставу ведеться за допомогою рисок (1), (2), нанесених на середину бічної грані блоку фарбою. Після закінчення монтажних робіт по укладанню фундаменту виконують планово-висотну посадку із залученням інженерів або геодезистів і по всіх результатах вимірів виконується виконавча зйомка. На цій зйомці зображається фактичне розташування фундаментних блоків по висоті і в плані. Допустимі відхилення від проекту повинні не перевищувати по висоті 10 мм і в плані ±10 мм від осей розбиття.

3.7 Геодезичний контроль

Геодезичний контроль точності геометричних параметрів будівель (споруд), у тому числі виконавчі зйомки, являются основною частиною виробничого контролю якості. Геодезичний контроль включає визначення дійсного планового і висотного положення і положення відносно вертикалі элементов, конструкцій і частин будівель (споруд) як на стадії тимчасового закріплення (операційний контроль), так і після завершення їх закріплення (приймальний контроль).

Методи геодезичного контролю точності геометричних параметрів будівель (споруд) повинні передбачатися на різних стадіях виробничого контролю якості будівельно-монтажних робіт, тобто при вхідному, операційному і приймальному контролях.

Методи геодезичного контролю точності геометричних параметрів елементів, конструкцій і частин будівель (споруд) вибираються при розробці проекту виробництва геодезичних робіт з врахуванням нових будівельних конструкцій, новою технології робіт, технологічного устаткування, складних геологічних і природних умов і інших чинників.

Контрольовані в процесі будівництва геометричні параметри будівель (споруд), перелік відповідальних конструкцій і частин, що підлягають геодезичному контролю в процесі спорудження, рекомендується наводити в записці пояснення Проекту Організації Будівництва.

В процесі будівництва необхідно стежити за зберіганням і стійкістю знаків геодезичної разбивочной основи і контролювати їх положення за допомогою інструментів не менше два раз на рік (у весняний і осінньо-зимовий періоди). В разі порушення збереженню і стійкості знаків вони мають бути відновлені.

У ПОБ вказується, що акти огляду прихованих робіт, акти приймання робіт нульового циклу, акти проміжної приємкі відповідальних конструкцій і інша виконавча документація, а також оцінка якості будівельно-монтажних робіт повинні складатися на основі даних виконавчих геодезичних схем і креслень.

Геодезичні роботи, що виконуються в підготовчий і основний періоди будівництва, включаються у ведомость об'ємів робіт. Вартість цих робіт, що виконуються в підготовчий і основний періоди будівництва, включається в кошторисну вартість будівель (споруд).

3.8 Механізація монтажних робіт

Одним із основних напрямів науково-технічного прогресу в будівництві є підвищення рівня механізації і автоматизації будівельних процесів через впровадження досконалішої системи машин і механізмів, сучасних засобів автоматизації і систем інформаційного забезпечення.

Механізація будівельних процесів — це заміна ручної праці роботою машин і механізмів під керуванням і контролем робітників-операторів.

Автоматизація будівельних процесів — це таке оснащення механізованого будівельного процесу, при якому функції керування і контролю за роботою машин і механізмів, що виконувались робітника-ми-операторами, передаються технічним засобам автоматичного керування і контролю — автоматиці.

За ступенем використання засобів механізації та характером праці будівельних робітників при виготовленні будівельної продукції будівельні процеси поділяють на:

- ручні процеси, коли всі робочі операції будівельного процесу, виконують робітники вручну з використанням ручного або механізованого інструменту;

- механізовані процеси — одну або деяку частину робочих операцій будівельного процесу виконують за допомогою машин і механізмів під керуванням і контролем робітників-операторів, а інші робочі операції виконують вручну;

- комплексно-механізовані процеси — всі без винятку робочі операції будівельного процесу виконують за допомогою машин і механізмів, а всі будівельні робітники, які зайняті у даному процесі, виконують лише функції керування і контролю за роботою машин і механізмів;

- автоматизовані процеси — всі робочі операції будівельного процесу виконують за допомогою машин і механізмів з автоматизацією окремих операцій керування і контролю за роботою машин і механізмів;

- комплексно-автоматизовані (автоматичні) процеси — всі робочі операції будівельного процесу виконують і керують ними за допомогою машин-автоматів, які працюють за певною програмою.

Для механізації і автоматизації будівельних процесів промисловість випускає різні види машин і механізмів, які у будівельному виробництві застосовують у вигляді певної системи взаємозв'язаних машин і механізмів:

- технологічний комплект засобів малої механізації (нормо-комплект) — сукупність засобів малої механізації, ручного і механізованого інструменту, допоміжних пристроїв і пристосувань та технологічної оснастки, узгоджених між собою за призначенням і продуктивністю.

Нормокомплект розраховано на виконання конкретного виду ручних процесів і операцій відповідно до прийнятої технології визначеним кількісно-кваліфікаційним складом виконавців — бригадою робітників;

- комплект машин — сукупність взаємозв'язаних машин і механізмів, які взаємоузгоджені між собою за технологічним призначенням, технічним рівнем та продуктивністю. Комплекти машин застосовують для комплексної механізації простих робочих процесів: розроблення ґрунту, укладання бетонної суміші, монтаж колон і т. ін. До комплекту належать одна або кілька ведучих (основних) машин, за допомогою яких виконують основні монтажно-укладальні робочі операції, і кілька (іноді одна) допоміжних машин, за допомогою яких виконують допоміжні або транспорті процеси та операції. За основною машиною визначається технологічне призначення і продуктивність комплекту. Наприклад, для механізованої екскавації ґрунту формується комплект машин у складі екскаватора, який є ведучою машиною комплекту, та автосамоскидів (допоміжні машини) для вивезення ґрунту, які підібрані за продуктивністю і робочими параметрами екскаватора;

- комплекс машин — сукупність комплектів машин і механізмів, які взаємозв'язані єдністю кінцевої продукції і які застосовують для комплексної механізації складних будівельних процесів: монтаж збірних конструкцій каркаса будинку, виконання монолітних бетонних і залізобетонних робіт тощо. Наприклад, комплекс машин у складі комплекту машин для екскавації і транспортування ґрунту (екскаватор — автосамоскиди) та комплекту машин для укладання ґрунту в насип (ґрунтоущільнювальна машина — бульдозер, автогрейдер тощо), який сформовано для комплексної механізації складного процесу, кінцевою продукцією якого є земляний насип;

- парк машин — сукупність однорідних за технологічним призначенням машин, які застосовують для виконання певного виду й обсягів робіт та процесів. Розрізняють: парк машин для виконання окремих видів робіт (наприклад, парк машин для механізації монтажних робіт чи монолітних бетонних і залізобетонних робіт, парк машин для механізації земляних робіт), парк машин для комплексної механізації будівельно-монтажних робіт (система машин будівельної організації) та парк машин будівельної галузі (система машин для комплексної механізації будівництва).

Підбір машин і механізмів для комплексної механізації будівельних процесів та робіт здійснюють на основі зіставлення їхніх робочих і експлуатаційних параметрів з відповідними конструктивно-технологічними характеристиками будівельної продукції та вимогами технології виконання робіт.

Продуктивність основної машини має забезпечувати заданий темп виконання ведучого будівельного процесу, а продуктивність допоміжних машин комплекту — безперервну роботу основної машини без зниження її продуктивності, тобто їхня продуктивність має бути рівною або дещо більшою (на 10... 15 %) ніж продуктивність основної машини:

- пості відповідно комплекту машин, основної машини і допоміжних машин комплекту, які розраховані в одиницях виміру продукції на одиницю часу#м2/год; т/зміну).

Оптимальний варіант механізації будівельних процесів вибирають на основі порівняння критеріальних показників — основних і допоміжних.

До основних показників належать собівартість і трудомісткість одиниці продукції механізованого процесу, тривалість робіт, терміни окупності капітальних вкладень на механізацію й автоматизацію процесу, до допоміжних — питомі показники ваги, метало- й енергоємності, розраховані на одиницю продуктивності комплекту машин або на інший параметр, рівень механізації або автоматизації будівельних процесів.

Сучасні будівельні технології ґрунтуються на виконанні будівельних процесів комплексно-механізованими методами з широким використанням систем автоматизації окремих технологічних процесів і операцій, діагностики технічного стану машин та оптимізації параметрів використання їх. Поширюється використання роботизованих технологічних комплексів під час виконання земляних, монтажних, бетонних, малярних та інших робіт і процесів, гнучких автоматизованих виробництв — заводів і установок з приготування напівфабрикатів (будівельних розчинів, бетонної суміші, шпаклівок, фарб тощо), виготовлення арматурних виробів і конструкцій і т. ін. Поширюється також використання будівельних машин багатофункціонального призначення, які обладнані спеціальним робочим органом (іноді двома і більше), що дає змогу виконувати однією машиною кілька робочих операцій.Будівельні машини оснащуються найрізноманітнішими засобами автоматизації, найпоширенішими з яких є автоматичні системи керування робочим органом, системи діагностування пошкоджень і оптимізації режимів роботи основних агрегатів машини, системи захисту і блокування, обмежувачі руху та вантажопідйомності тощо.

Автоматизація і роботизація будівельних процесів має велике економічне і соціальне значення і забезпечує: підвищення продуктивності машин і механізмів через скорочення простоїв при оптимізації режимів їхньої роботи і робочого навантаження; зниження витрат праці через скорочення кількості робітників, що обслуговують машини і будівельні процеси; поліпшення умов і підвищення безпеки праці за рахунок виконання важких і небезпечних операцій і процесів автоматизованими і роботизованими комплексами машин.

3.9 Розрахунок матеріалів

Розрахунок сировини на 1 м2

Розділ 4. Безпечні прийоми праці

Охорона праці — це комплекс взаємозв'язаних між собою технічних, санітарно-гігієнічних, законодавчих і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці у будівельному виробництві. Основним завданням охорони праці є захист працюючих від можливого впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників, профілактика травматизму і професійних захворювань, а також збереження працездатності і попередження перевтомлення робітників у процесі праці.

Комплексне вирішення питань охорони праці здійснюється як система взаємозв'язаних рішень у сфері техніки безпеки, промислової санітарії та трудового законодавства.

Основою державної політики в галузі охорони праці є пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства та повна відповідальність власника і технічної адміністрації за створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Правове регулювання охорони праці здійснюється трудовим законодавством, яке вирішує питання щодо трудових стосунків па виробництві, встановлює режими робочого часу і відпочинку, умови Праці жінок і підлітків, визначає порядок приймання, переводу та звільнення робітників, встановлює різні пільги і переваги щодо охорони праці.

Нагляд за охороною праці у промисловості і будівництві здійснюють державні органи й установи: Державний департамент з нагляду за охороною праці, галузеві міністерства, відповідні органи державної виконавчої нлади, місцеві державні адміністрації і місцеві Ради народних депутатів.

Промислова санітарія на основі вивчення характеру нпливу умов праці (сукупності шкідливих виробничих чинників) на організм і здоров'я людини розробляє та здійснює заходи щодо їхнього оздоровлення, а також розробляє і здійснює систему заходів санітарно-гігієнічного характеру, спрямованих на попередження професійних захворювань і збереження працездатності будівельних робітників. Промислова санітарія тісно пов'язана з питаннями організації праці, спрямованими на попередження й обмеження впливу на працівників під час виконання ними будівельних процесів усіх можливих шкідливостей, а саме: недостатнє освітлення робочого місця, вібраційний або шумовий вплив, вплив аерозолів і димів металів, пилу, шкідливих газів, продуктів розпаду і безпосередньо шкідливих хімічних сполук, теплових і електромагнітних випромінювань, а також несприятливих погодних умов (низька температура і висока відносна вологість повітря, підвищене сонячне, електромагнітне випромінювання тощо).

Особливу увагу приділяють процесам, коли для створення будівельної продукції використовують хімічні добавки, більшість яких потребує суворого додержання інструкцій щодо збереження і використання їх. До токсичних і небезпечних хімічних добавок належить, наприклад, велика група протиморозних добавок (нітрит натрію, нітрит кальцію, нітрит-нітрат-хлорид кальцію, поташ, сечовина). Суворого додержання санітарних норм потребують і деякі будівельні матеріали синтетичного походження та композити (фарби, лаки, клеї, компаунди).

При концентрації шкідливих речовин вище допустимих рівнів потрібно забезпечити вентиляцію робочих місць, локалізувати джерела газо- і пилоутворення, використовувати індивідуальні засоби захисту (респіратори різних типів за призначенням від пилу, аерозолів, диму тощо, протигази і спецодяг), а також виконувати роботи з широким використанням комплексно-автоматизованих і роботизованих методів виконання будівельних процесів.

Техніка безпеки в будівництві вирішує питання попередження травматизму і виключення нещасних випадків на виробництві. Основні питання техніки безпеки в будівництві регламентуються у відповідних будівельних нормах, технічних умовах та інструкціях з безпечної експлуатації будівельних машин, механізмів та технологічного оснащення, вимог з електро-, пожежо- та вибухобезпеки і мають бути обов'язково відображені у технологічних документах (проекті організації будівництва і проекті виконання робіт).

Для попередження впливу на будівельних робітників небезпек, а саме: рух технологічного транспорту, будівельних машин та рух робочих органів машин і рухливих частин машин, механізмів; висока напруга електричного струму; падіння будівельних вантажів, обрушення ґрунту; безпосередній вплив відкритого вогню, гарячого пару тощо — потрібно розробляти у складі робочого проекту і за необхідності проекту виконання робіт інженерні рішення й організаційно-технологічні заходи, спрямовані на гарантоване забезпечення безпеки праці в цих умовах.

Будівельні майданчики і робочі місця мають бути оснащені: справними (у необхідній кількості) засобами праці, допоміжними пристроями, інвентарем і будівельною оснасткою; засобами сигналізації і зв'язку; інвентарними технічними засобами для огороджування небезпечних зон, рухливих частин будівельних машин, механізмів тощо; пристроями для колективного захисту від падаючих предметів; пристосуваннями для заземлення будівельних механізмів, риштувань і помостів та захисту від блискавки тощо.

Робітники мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту та спецодягом, мати відповідні спеціальності і навички безпечної праці, у тому числі при виконанні робіт в екстремальних умовах — взимку, на висоті, у разі застосування токсичних хімічних добавок, при виконанні процесів і робіт, де використовують електричні й електрохімічні та інші небезпечні й шкідливі для людини ефекти та процеси.

До охорони праці належать також і протипожежні заходи, спрямовані на попередження виникнення пожеж на будівельному майданчику, що дає змогу забезпечити безпеку праці і швидку евакуацію працюючих при пожежах і вибухах.

Питання пожежної безпеки мають бути розроблені у відповідних розділах технічного і робочого проектів, де наведено рішення щодо: складування й умов збереження легкозаймистих, горючих і вибухонебезпечних матеріалів, правила використання їх, а також видалення з робочих місць і будівельного майданчика залишків цих матеріалів та відходів; розташування й огороджування місць виконання зварювальних робіт; розташування засобів пожежогасіння — пожежний інвентар, гідранти, вогнегасники тощо.

Додержання правил охорони праці контролюють підрядні організації, що здійснюють безперервний технічний нагляд, та відповідні державні установи, до обов'язку яких належать контроль і нагляд за безпечним виконанням робіт, додержанням санітарних, протипожежних, екологічних норм і умов праці.

Висновок

Отже, гідроізоляція - це захист будівельних конструкцій, будівель і споруд від проникнення і шкідливої дії води. Гідроізоляція забезпечує нормальну експлуатацію будівель і споруд, підвищує їх надійність і довговічність.

Проникаюча гідроізоляція є якісно новою методикою, що створює міцний і довговічний захист залізобетонних і бетонних споруд навіть в найтяжчих умовах довкілля. Вживана проникаюча гідроізоляція ефективно вирішує проблему негативної внутрішньої дії води на структуру бетону і, відповідно, його подальшого руйнування.

Технологія проникаючої гідроізоляції виключає відшарування захисного матеріалу в процесі подальшої експлуатації. Завдяки цьому гідроізоляція підвалу, як і будь-якого іншого об'єкту, здатна прослужити рівно стільки, скільки сама конструкція і не менше. В зв'язку з цим проникаюча гідроізоляція стає відчутно менш витратною, порівняно з іншими методиками, а гідроізоляція підвалу надійнішою. Проникаюча здатність, якою володіє вживана гідроізоляція, робить доступним захист будь-якого фундаменту і підвалу.

Список використаної літератури

1.                СНиП 2.03.01–84 Строительные нормы и правила. Гл. 2. «Бетонные и железобетонные конструкции». – М.: ЦИТП Госстроя СССР 1985 г.

2.                СНиП II‑22–81 Строительные нормы и правила. Гл. 2. «Каменные и армокаменные конструкции». – М.: ЦИТП Госстроя СССР 1983 г.

3.                Вахненко П.Ф. «Каменные и армокаменные конструкции» – К.: Будивэльнык, 1990. –184 с.

4.                Толмачев В.В., Троицкий Г.М., Хоменко В.П. «Инженерно-строительное освоение закарстованных территорий» – М.: Стройиздат, 1996. – 176 с.

5.                СНиП 3.04.01–87 Строительные нормы и правила. Гл. 2. «Изоляционные и отделочные покрытие». – М.: ЦИТП Госстроя СССР 1988 г.

6.                Невзоров А.Л., Рюмина Е.Б. «Проектирование фундаментов» Методические указания для курсового проектирования: РИО АЛТИ, 1999 г. – 56 с.

7.                Шепелев А.Л. «Нормативно-справочные материалы для проектирования возведения жилых и общественных зданий» – Архангельск: РИО АЛТИ 1984 г.

8.                СНиП 12–04–2002 Строительные нормы и правила. Безопасность труда в строительстве. – М.: 2002 р.

Страницы: 1, 2, 3