Форми та методи державної підтримки експортерів

Висновок: запровадження часткової компенсації відсоткової ставки, як це визначено в проекті Закону, є субсидією відповідно до Статті 1Угоди про субсидії. Крім того, відповідно до Статті 2 Угоди це субсидія адресна.

2. Якому типу субсидій згідно вимог Угоди відповідає визначене в проекті запровадження часткової компенсації відсоткової ставки?

Угода про субсидії встановлює трьохскладову класифікацію субсидій:

-                     заборонені субсидії;

-                     субсидії, що дають підстави для вжиття заходів;

-                     субсидії, що не дають підстав для вжиття заходів.

Визначення забороненої субсидії наведено у Статті 3 Угоди про субсидії, яка передбачає:

"3.1 За виключенням того, що передбачено в Угоді про сільське господарство, забороняються такі субсидії у значенні Статті 1,:

(а) субсидії, що де-юре чи де-факто, в ролі єдиної умови, або однієї з умов, обумовлені показниками експорту, включаючи ті, що наведені в Додатку І

3.2 Члени СОТ не можуть ані надавати, ані зберігати субсидії, що зазначені в частині 1."

Проект Закону, що розглядається, прямо встановлює, що його метою є стимулювання надання експортних кредитів, тобто "банківських кредитів, що включають кредити постачальнику та кредити покупцю." (стаття 1). Відповідно проект визначає, що "кредит постачальнику – банківський кредит, що надається українському експортеру для забезпечення постачання товарів відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) або на стадії виробничого циклу для забезпечення виробництва продукції за зовнішньоекономічним договором (контрактом)"; а "кредит покупцю - банківський кредит, що надається іноземному покупцю або банку іноземного покупця для придбання товарів відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного з українськими експортерами".

Визначальним елементом такої правової конструкції є зовнішньоекономічний договір (контракт) на експорт. Закон не передбачає надання часткової компенсації відсоткової ставки за кредитами, що не пов’язані прямо чи опосередковано, саме з експортом.

Таким чином, часткова компенсація відсоткової ставки за рахунок державного бюджету за кредитами, що надаються українським виробникам і експортерам для здійснення експортних операцій, відповідає кваліфікації субсидії, що надається під юридичною умовою здійснення експорту в сенсі Статті 3.1(а) Угоди про субсидії. Отже, надання часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами, юридично обумовлено в проекті Закону здійсненням експорту всупереч вимогам Статті 3 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи Світової організації торгівлі.

Висновок: субсидія щодо запровадження часткової компенсації відсоткової ставки, як це визначено в проекті Закону, підпадає під визначення забороненої субсидії.

3. Чи підпадає субсидія щодо запровадження часткової компенсації відсоткової ставки, як це визначено в проекті Закону, під перелік заборонених субсидій, наведених в Додатку І до Угоди про субсидії, та чи може вона бути захищена?

Пункт (k) Додатку І прямо передбачає в якості забороненої субсидії "Надання Урядом (або спеціальною установою, що ним контролюється або діє від імені Уряду) експортних кредитів за ставками, нижчими за ті, які мали б фактично сплачуватись за використання таким чином залучених фондів (або сплачувалися б, якщо були б залучені на міжнародних фінансових ринках для отримання кредитів з тими же терміном погашення та іншими умовами та визначеними у тій же валюті, як і експортний кредит), або оплату Урядом всіх або частини витрат, понесених експортером чи фінансовою установою в наслідок отримання кредитів тією мірою, якою такі заходи використовуються для забезпечення суттєвих переваг щодо умов експортного кредиту."

Однак заборона такої субсидії підлягає застереженню, що міститься у частини другій пункту (k):

"За умови однак, якщо Член СОТ є стороною міжнародної угоди щодо офіційних експортних кредитів, що надаються за державної підтримки, у якому сторонами є принаймні дванадцять Членів-засновників цієї Угоди станом на 1 січня 1979 року, (або зобов’язань його наступника, яке затверджено Членами-засновниками), або якщо на практиці Держава-член застосовує положення щодо відсоткової ставки відповідної угоди, практика надання експортних кредитів, що відповідає з названими положеннями не вважається експортною субсидією, що заборонена цією Угодою."

Проект Закону не передбачає можливості визначення чистих відсоткових ставок по експортним кредитам через прив’язку до базових комерційних ставок в сенсі Угоди ОЕСР. Відповідно, немає підстав вважати, що така прив’язка буде впроваджена.

Висновок: немає підстав вважати, що названий захід може бути захищений шляхом застосування другої частини пункту (k) Додатку І до Угоди про субсидії. Також за відсутності норм законодавства, що конкретизують порядок застосування заходів, передбачених проектом Закону, відсутні можливості запобігти їх несумісності з Угодою про субсидії, оскільки неможливо довести на даному етапі, що перевага в сенсі пункту (k) Додатку І до Угоди не є "суттєвою".

4. Чи відповідає нормам ГАТТ/СОТ щодо субсидій запровадження часткової компенсації відсоткової ставки за рахунок державного бюджету за кредитами, що надаються іноземним покупцям під зобов’язання закупівлі ними українських товарів?

Відмінність цієї правової конструкції від розглянутої вище полягає в тому, що отримувачем переваги є іноземний покупець, який взяв зобов’язання закупівлі ним українських товарів. Однак цей факт не впливає на висновок, що бенефіциаром такого заходу є національний виробник (експортер). Відповідно, такий захід підпадає під дію Статті 3 Угоди про субсидії (див. наведене вище обґрунтування невідповідності запровадження часткової компенсації відсоткової ставки за рахунок державного бюджету за кредитами, що надаються українським виробникам і експортерам для здійснення експортних операцій).

Висновок: запровадження часткової компенсації відсоткової ставки за рахунок державного бюджету за кредитами, що надаються іноземним покупцям під зобов’язання закупівлі ними українських товарів є забороненою субсидією в сенсі Статті 3 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи Світової організації торгівлі.

5. Чи є запровадження системи страхування експорту та експортних кредитів із залученням коштів державного бюджету субсидією в сенсі Статті 1 Угоди про субсидії?

Проект Закону прямо визначає, що страхування експортних кредитів забезпечується із залученням коштів державного бюджету (статті 5 та 6). Незважаючи на те, що безпосередньо такою страховою діяльністю займатиметься уповноважений страховик, що діятиме в структурі Корпорації (стаття 5), яка не є безпосередньо органом Уряду, така система страхування відповідає поняттю "фінансового сприяння, що надається урядом" у формі забезпечення "послугами, крім загальної інфраструктури" в сенсі частини 1 Статті 1 Угоди про субсидії.

Відповідно залишається питання, чи надає такий захід пільгу. Для визначення цього необхідно з’ясувати, що саме має бути надано в наслідок вступу в дію названого заходу. Однак не викликає сумніву той факт, що названий захід фактично спричинить штучне заниження страхових резервів, які страховик зобов’язаний утримувати з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

Висновок: страхування експортних кредитів із залученням коштів державного бюджету може вважатися субсидією в сенсі статті 1 Угоди про субсидії.

6. Чи є запровадження системи страхування експорту та експортних кредитів із залученням коштів державного бюджету забороненою субсидією в сенсі Статті 3 Угоди про субсидії?

Проект Закону прямо передбачає, що "Кабінет Міністрів України ... уповноважує страховика для здійснення експортного страхування" (стаття 5). Положення статті 6 проекту Закону безпосередньо обмежують (тобто обумовлюють) таке страхування експортними кредитами. Відповідно уповноважений страховик має право на залучення бюджетних коштів лише для страхування комерційних та некомерційних ризиків, пов’язаних із здійсненням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо експорту.

Висновок: З огляду на прямий зв’язок, що існує між експортною операцією та пільгою, яку отримує уповноважений страховик, такий захід є субсидією, що юридично обумовлена здійсненням експорту та відповідно заборонена в силу Статті 3 Угоди про субсидії. Такий висновок не залежить від того факту, що пільга надається особі, яка безпосередньо не здійснює експорту (це не стосується страхування експортних кредитів, наданих іноземному покупцеві, оскільки в цьому випадку наявний експорт послуги), оскільки така пільга прямо обмежена у застосуванні експортними кредитами.

Узагальнюючий висновок:

1.                Запровадження часткової компенсації відсоткової ставки, як це визначено в проекті Закону, є забороненою субсидією відповідно до вимог Статті 3 Угоди про субсидії та компенсаційні заходи.

2.                Немає підстав вважати, що названий захід може бути захищений шляхом застосування другої частини пункту (k) Додатку І до Угоди про субсидії. Також за відсутності норм законодавства, що конкретизують порядок застосування заходів, передбачених проектом Закону, відсутні можливості запобігти їх несумісності з Угодою про субсидії, оскільки неможливо довести на даному етапі, що перевага в сенсі пункту (k) Додатку І до Угоди не є "суттєвою".

3.                Страхування експортних кредитів із залученням коштів державного бюджету є субсидією, що юридично обумовлена здійсненням експорту, та відповідно заборонена в силу Статті 3 Угоди про субсидії.

7.Вдосконалення структури українського експорту

Сприяння ефективній реалізації експортного потенціалу України є одним з найважливіших елементів державної промислової і структурної політики. Зіставлення технологічної структури експорту з України та світового експорту засвідчує істотне відставання України в сфері експорту високотехнологічної продукції – її питома вага є майже на порядок нижчою, ніж в середньому у світі і практично не збільшилася за останні сім років Замість високотехнологічної продукції Україна постачає на світовій ринок товари низького ступеня готовності, так звану технологічну "сировину" та середньотехнологічну продукцію машинобудування, одночасно закупаючи дорогі готові зарубіжні технології, що потребує супутнього придбання дорогих додаткових послуг (монтаж устаткування і його наступне технічне обслуговування).

Сировинна спрямованість українського експорту, в якому продукція недорогоцінних металів та виробів з них займає 42,2 %, механічне обладнання; машини та механізми – 10,1 %, мінеральні продукти – 8,7 %,робить українську економіку уразливою і залежною від світової кон’юнктури цін. Тому, зберігаючи присутність України на традиційних сегментах ринків експортної продукції, життєво необхідно забезпечити нарощування об'ємів українського експорту продукції з високою часткою доданої вартості. Відтак пошук ефективних механізмів та інструментів вдосконалення структури українського експорту та розширення присутності українських товаровиробників в секторі торгівлі середньо- та високотехнологічною продукцією стає першочерговим завданням економічної політики держави.

Вдосконалення структури українського експорту може відбуватися за трьома основними напрямами:поступове підвищення ступеня переробки сировинних ресурсів; розширення номенклатури продукції, що вивозиться, насамперед, за рахунок готових виробів; розвиток і зміцнення високотехнологічного компоненту українського експорту. Стимулювання розвитку експорту у вказаних напрямах може відбуватися як через формування сприятливого макроекономічного клімату, так і через створення спеціальних стимулів до експорту, а саме:

 підтримання конкурентоспроможного реального курсу валюти, що формує адекватні цінові стимули, та вжиття заходів щодо компенсації можливого негативного впливу на експорт зміцнення національної валюти;

 полегшення доступу до імпортних складових, необхідних для експортного виробництва через усунення/зниження імпортних тарифів, створення системи відшкодування імпортного мита або розвиток вільних експортних зон, вдосконалення страхового законодавства України з метою створення механізму страхування експортних поставок і кредитів;

 поліпшення інфраструктурної (дороги, порти, електропостачання) та соціальної бази (кваліфікована робоча сила), надання інформаційно-консультативних послуг, сприяння виставково-ярмарковій діяльності національних фірм за кордоном, субсидування науково-дослідних робіт.

Хоча формування сприятливого макроекономічного клімату більшою мірою відповідає практиці країн з розвинутою економікою і правилам регулювання торгівлі, розробленими СОТ, проте поточна ситуація в Україні не дозволяє швидко провести необхідні макроекономічні перетворення. В умовах прискорення інфляційних процесів девальвація національної валюти як засіб стимулювання вітчизняного експорту стає вкрай небажаною через її інфляційні наслідки. В цих умовах посилюється доцільність застосування спеціальних стимулів розвитку експорту.

У зарубіжних країнах використовуються різні системи підтримки національного експорту, які набули належного інституційного оформлення через спеціальні організації, завданням яких є підтримка розвитку експорту, починаючи з інформаційної підтримки і закінчуючи прямим фінансуванням. Їхні відмінності обумовлені специфічними рисами економічної та інституційної структури країни і тенденціями її розвитку на певному етапі.

За експертними оцінками, на фінансову підтримку експорту в розвинених країнах витрачається в середньому 0,35% ВВП (в Росії – 0,15 % від ВВП). За підрахунками, наведеними в доповіді Міністерства економічного розвитку Росії "Про хід реалізації рішень уряду Російської Федерації", приріст обсягів експорту перевищує обсяг його підтримки в 1,9 разу з подальшим мультиплікативним ефектом. Експерти ОЕСР оцінюють вплив прямих іноземних інвестицій у розвиток експорту на зростання торгівлі як двократний з уточненням, що для країн, що розвиваються, цей показник може бути іще вищим. В середньому співвідношення додаткового експорту до обсягу фінансової підтримки становить 2,3. Таким чином, державні заходи щодо підтримки експорту характеризуються високими показниками ефективності. Тому у промислово розвинутих країнах основна увага приділяється розвитку системи страхування ризиків експортної діяльності за державної підтримки у рамках міжнародних актів і нормативів, затверджених СОТ та ОЕСР.

В Україні створення ефективної системи сприяння розвитку і реалізації експортного потенціалу повинне здійснюватися на основі врахування об'єктивних змін в геоекономічній і геополітичній ситуації за вступу нашої країни до СОТ та активізації процесів євроінтеграції, а також відповідно до міжнародних правових норм і правил торгівлі

Виходячи з досвіду інших країн світу, основними напрямами розвитку системи державної підтримки експорту в Україні мають стати:

 використання бюджетних форм підтримки національних експортерів, а саме:

 кредитно-страхова підтримка розвитку високотехнологічних та інноваційних експортоорієнтованих виробництв;

 надання податкових пільг виробникам – експортерам високотехнологічної продукції;

 розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів в рамках спеціально створених фондів;

 адміністративно-організаційна підтримка національних виробників;

 ухвалення міждержавних документів щодо координації єдиних принципів страхування ризиків, здійснення валютного і експортного контролю;

 створення сприятливих умов для організації дво- та багатосторонніх торговельно-промислових палат, бізнес-центрів і представництв в країнах євро зони і СНГ.

Середзаходів державної підтримки експорту промислової продукції центральне місце має посісти фінансова підтримка, до якої належать експортні премії (субсидії) та фінансові пільги, що надаються урядом, або приватними фінансовими інститутами експортерам, зокрема:

 субсидування процентних ставок за експортними кредитами;

 гарантійна підтримка (державне гарантування політичних і довгострокових комерційних ризиків при проведенні експортних операцій);

 довгострокове експортне кредитування.

В Україні система державної фінансової підтримки експорту знаходиться на недостатньому рівні розвитку. Механізм відшкодування ПДВ експортерам викликає численні нарікання, система страхування експортних кредитів практично відсутня. Лише обмежене коло банків надає такі послуги, насамперед, ВАТ Укрексімбанк. За високих темпів розвитку українського експорту

нагальної необхідності зміцнення існуючих та завоювання нових позицій на світових ринках чинних заходів фінансової підтримки експорту вочевидь недостатньо. За вступу до СОТ нерозвиненість системи державної підтримки українського експорту негативно позначатиметься на рівні захисту вітчизняних експортерів та може привести до зниження їх фінансової стійкості і платоспроможності.

Отже, невідкладним завданням слід визнати як вдосконалення діючих механізмів, так ухвалення кардинальних рішень щодо посилення фінансової підтримки вітчизняного експорту. Необхідність виконувати вимоги СОТ означає, що пряме економічне стимулювання експорту може здійснюватися тільки у формі:

 субсидування (компенсації) процентної ставки українським експортерам промислової продукції;

 страхування експортних кредитів у формі надання державних гарантій для забезпечення платіжних доручень урядів та експортно-кредитних агенцій іноземних країн, гарантії платіжних зобов’язань банка-агента (передусім, виділення державних гарантій за позиками Укрексімбанку, а також відшкодування його видатків у зв’язку з наданням ним авансових гарантій за контрактами українських експортерів);

 забезпечення діяльності вітчизняних експортно-кредитних агенцій.

В процесі реалізації зазначених форм фінансової підтримки необхідно звернути увагу на наступні аспекти.

По-перше,пункт "к" ілюстративного переліку заборонених субсидій]встановлює, що, якщо країна-член СОТ є стороною міжнародної домовленості по офіційних експортних кредитах, або якщо застосовує на практиці положення про процентні ставки Угоди про основні умови експортних кредитів, що надаються за державної підтримки, діючої в рамках ОЕСР, то практика експортних кредитів, яка відповідатиме цим положенням, не розглядатиметься як експортна субсидія, заборонена Угодою. Країни, що практикують державну фінансову підтримку експорту за допомогою прямих кредитів/фінансування, рефінансування або у формі часткової компенсації процентної ставки, повинні застосовувати ставки, які будуть не нижчими за відповідні комерційні процентні ставки (CIRR), діючі на ринку. При цьому, згідно зі світовою практикою,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7