Комунікаційні процеси у системі менеджменту підприємства на прикладі ЗМКБ "Прогрес"

У той же час, якщо за рубежем банки бороли б за участь у таких проектах, в Україні вони не можуть домовитися про процентні ставки. На думку держсекретаря Мінпромполітики, банки поки не бажають вплутуватися в довгострокові проекти і не розуміють, що в такий спосіб вони б одержали той чи інший ринок на довгострокову перспективу. Він також вважає, що в перелік інноваційних проектів потрапила лише серійна продукція машинобудування, що має гарні перспективи.

Державне інформагентство Укрінформ, посилаючись на думки експертів авіаційної галузі, відзначало, що відсотки, що вимагають комерційні банки за надані кредити, для більшості українських авіапідприємств сьогодні непосильні. Незважаючи на рекомендації НБУ банківським організаціям не перевищувати кредитну ставку більш 8%, ті найчастіше піднімають її до 14–18%. Це, вважають вони, ще довго буде стримувати розвиток національної авіапромисловості.

Для підприємств ОПК процентна ставка, поряд з умовами погашення кредиту, є, мабуть, основним фактором, що визначає приступність кредитів, тобто можливість користатися кредитними ресурсами банків. У традиційному процесі одержання кредитів, природно, є присутнім елемент торгу. Позичальник прагне одержати «дешевий» кредит. Банк зацікавлений здійснити подібну операцію з максимальною гарантією зворотності кредиту. При цьому керівництво підприємств і «оборонщики» традиційно переконані, що банки витрушують із кредиторів душу і вуж занадто перестраховуються.

Але вся гострота взаємин банкірів і промисловців особливо помітна на прикладі авіабудівельної і космічної галузі. Ці високотехнологічні напрямки – дуже капіталомісткий бізнес, і якщо поточний рівень забезпечення фінансовими ресурсами дозволить компаніям, що працюють у цих сегментах, виконувати існуючі контрактні зобов'язання сьогодні і протягом найближчого десятиліття, то для збереження своєї конкурентноздатності і передових позицій у галузі в більш віддаленій перспективі, компанії мають потребу в інвестиціях. Причому, у зв'язку з високою часткою НДВКР у структурі витрат компанії, для одержання віддачі через п'ять років, ці інвестиції необхідно здійснити вже сьогодні.

Генеральний директор ВАТ «Мотор Сич» В'ячеслав Богуслаєв категорично затверджував, що «у жодного, навіть у самих престижних українських банків – Приватбанку, Промінвестбанку, – немає в наявності таких грошей, щоб інвестувати сьогодні розробки «Мотор Сич» чи «Прогрес». Вони цього зробити не можуть». Продукція «Мотор Сичи» – авіадвигуни, що користаються постійним попитом не тільки в СНД. А в Запорожжя їх не тільки роблять, але і розробляють. Генеральний конструктор ЗМКБ «Прогрес» Федір Муравченко говорив про те, що «жоден банк не дає кредити більше, ніж на 2–3 року. Нам, щоб повернути ці гроші, потрібно виконати виробничий цикл, а це не менше 7 років. Наприклад, у французів нульове сальдо настає на 13–15 році від початку розробки. Представляєте, тільки по закінченні цього періоду повертаються назад кредити. До того ж, в Україні процентна ставка на кредити занадто висока. Сьогодні надають кредити тільки під ліквідні товари – торгівлю. Я, наприклад, хочу взяти кредит, але мені його дають тільки на 2–3 року і тільки під заставу конструкторського бюро. У цьому випадку я ніколи не поверну кредит. Усе це робиться тільки для того, щоб захапати нашу власність».

Генеральний директор Харківського державного авіаційного виробничого підприємства Павло Науменко, оцінюючи потенціал національних банківських структур у сфері кредитування довгострокових високотехнологічних проектів, вважає так: «Ситуація не найкраща. Гроші дорогі. Гроші короткі. Тому це питання сугубо менеджменту – яким образом залучити банківський капітал у тім правовому і ринковому полі, яке сьогодні існує для розвитку авіаційної промисловості. У нас солідний кредитний портфель. Адже для того, щоб піднімати обсяги виробництва – а вони в нас по цьому голі виростуть у 2,5–3 рази в порівнянні з минулим голом – нам потрібний капітал. З українськими банками ми працюємо дуже щільно. У нас повне взаєморозуміння. Насамперед, це «Промінвестбанк», «Укрексімбанк». Ми також працюємо з «Кредитпромбанком», і з «Першим міжнародним українським банком». Звичайно, я б із задоволенням працював з європейськими банками. Але європейські банки поки з нами не працюють».

У свою чергу, генеральний директор держпідприємства «Южмаш» Юрій Алексєєв вважає, що «національні банки не в змозі фінансувати ракетну й авіаційну промисловість України. Ми намагаємося брати «закордонні» кредити, тому що там вони більш пільгові. У нас же валютний кредит від 12 до 15%. 12% – це хіба що по великому блаті. Причому гроші можна взяти на рік, максимум два. А ракету ми робимо, наприклад, два з половиною року, а мій комплектувальник робить комплект вузлів три роки. І я повинний його фінансувати й авансувати його роботу. От чому наші банки не в змозі виконувати такі задачі», – затверджує Ю. Алексєєв.

Кілька років назад «Южмаш» під проект «Морський старт» брав кредит у 30 млн. дол. у японському банку. «Виплатили цей кредит причому в розпал азіатської економічної кризи. Тепер ми найняли юридичну фірму, що підшукує нам банківські структури в Сполучених Штатах також для фінансової підтримки ряду наших проектів. Ця юридична фірма виступає гарантом такого співробітництва. Американські банки йдуть на це, хоча сьогодні Україна для них – чорна діра. Проте, це співробітництво розвивається теж під проект «Морський старт», тому що Україна може дати під нього державні гарантії, що, у свою чергу, певним чином впливає на «лояльність» закордонних банків» – затверджує Ю. Алексєєв. «Южмаш», за його словами, співробітничає з російськими банками в ході реалізації проекту «Морський старт»: «Що стосується російських банків, то ми, наприклад, багато працюємо з «Мостприватбанком». Банк знає, яку продукцію ми купуємо в Росії, і видає нашим російським суміжникам кредити з урахуванням нашого контракту і під наші гарантії. При цьому «Мостприватбанк» співробітничає з нашим «Приватбанком» – так що виходить така маленька фінансово-промислова група».

Контакти українських підприємств із російськими банками – тенденція дуже показова. Капіталізація російської банківської системи значно перевищує українську, що дозволяє українським підприємствам розраховувати на залучення великих ресурсів. Це з однієї сторони. З іншого боку – у Росії от-от почнеться новий етап капіталізації банків, утягнених у фінансування оборонних проектів. Так, наприклад, генеральний директор центра науково-дослідних розробок і програм АТ «Авіапром» Олександр Батков заявив про те, що московський індустріальний банк виступив з ініціативою створення консорціуму російських комерційних банків для фінансування розробки і виробництва перспективних типів авіаційної техніки.

Подальша взаємодія банківських структур України з підприємствами ОПК значною мірою буде залежати від напрямків трансформації всього національного оборонно-промислового комплексу. Затверджені концепції перетворень в ОПК, орієнтовані на утворення вертикально-інтегрованих структур, поки не наповнилися реальним змістом. У випадку ж пожвавлення цього процесу банки зможуть у більшій мері впливати на ОПК через ініціювання ряду внутрішніх змін в оборонних холдингах.

Проте, роль українських банків як гравців у системі ВТС поки досить обмежена, якщо говорити про рішення таких задач, як надання пільгових експортних кредитів країнам – партнерам України під закупівлю українського спецмайна. Поки «точечно» використовуються і набагато менш витратні форми – такі, як організаційна і фінансова підтримка при проведенні міжнародних виставок Вівт на території України і за її межами. «Розшивання» таких вузьких місць вимагає цілеспрямованої і скоординованої політики як спецекспортеров, банків (приватних і державних) і державних структур, що контролюють і кооодинирующих експорт озброєнь і високотехнологічної продукції.

На сьогоднішній день українські банки й інвестиційні компанії далеко не завжди готові надавати кредити підприємствам ОПК оскільки тривалість технологічних процесів і відсутність чітких взаємин із субпідрядниками не дозволяють їм вибудувати струнку систему взаємних платежів, гарантій. Самі підприємства, що роблять високотехнологічну продукцію, зацікавлені в співробітництві з російськими чи європейськими банками на більш вигідних умовах, ніж ті, що пропонуються банками українськими – хоча при цьому в основу виконання кредитних зобов'язань лягають державні гарантії.

Через недостатню прозорість оборонних підприємств для акціонерів і зовнішніх користувачів також ускладнене інвестування в перспективні напрямки діяльності підприємств ОПК. Найчастіше це стосується наукомістких технологій оборонного характеру, зв'язаних з державними секретами. Пряма участь банків у створення фінансово-промислових груп, холдингів в Україні поки обмежено через відсутність зрозумілої ідеології перетворень у сфері національного ОПК.

Українські банки (а при відповідних законодавчих рішеннях – і закордонні) будуть максимально використовувати можливості по розширенню свого впливу на конкурентноздатні підприємства в сфері ОПК. Особиста участь у керуванні такими підприємствами, викуп акцій, одержання права власності на технології і документацію – лише деякі з форм такого впливу. Варто враховувати, що в національному законодавстві не визначені права інтелектуальної власності на спільно створюваний продукт, на те «ноу-хау», що буде створюватися як при участі держави, так і часток, у тому числі і закордонних інвесторах. Питання «права власності» на розробку поки є білою правовою плямою, що за інших рівних умов може розцінюватися потенційним чи інвестором кредитором (у тому числі і банківській структурі) як фактор негативний при неможливості рішення питання у свою користь.

Розширення участі недержавних фінансово-економічних структур України (комерційні банки, фінансово-промислові групи), здатних фінансувати контракти, проекти в сфері ВТС, вимагає вироблення базових підходів з боку державних структур, що контролюють і координують процес збройового експорту. Не виключено, що доцільним є створення спеціалізованого фонду з залученням державного, приватного й іноземного капіталів для сприяння ВТС України з закордонними державами.

3. Техніко-економічна характеристика підприємства

3.1 Структура підприємства

Оперативна рада підприємства сформувався з ініціативи генерального конструктора в серпні 1998 року. Разом з однодумцями Ф.М. Муравченко розробив програму діяльності нової структури, що на сьогоднішній день цілком виконана. Колективний орган керування допоміг зміцнити науково-технічний потенціал «Прогресу», сприяв поліпшенню зв'язків підприємства в науковій, економічній і господарській областях діяльності, завдяки його роботі продовжується освоєння нової продукції.

Сьогодні оперативна рада бере безпосередню участь у рішенні всіх стратегічно важливих задач, що коштують перед підприємством. У центрі уваги колективу керівників – планування створення нових типів і модифікації двигунів.

У кожного члена колективу за плічми чималий професійний досвід, але незважаючи на різний рід діяльності їх усіх поєднує одна важлива якість – уміння дивитися далеко вперед, адже кожен учасник ради знає, що від його безпосередніх рішень залежить майбутнє «Прогресу».

Коротка історія розвитку підприємства

Дата виникнення: 5 травня 1945

Керівники підприємства:

-              1945–1968 – Генеральний конструктор А.Г. Івченко

-              1968–1988 – Генеральний конструктор В.А. Лотарев

-              с 1988 року Генеральний конструктор Ф.М. Муравченко

Урядові нагороди:

-              1966 р. – Орден Леніна

-              1975 р. – Орден Праці УССР

-              1981 р. – Орден Трудового Червоного Прапора

Міжнародне визнання:

-              1999 р. – Сертифікат №Р-3 Міждержавні Авіаційні Комітети (МАК)

-              1999 р. – Сертифікат №СА.47.93 Бюро Верітас (Франція)

Форма власності: державне підприємство в складі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України.

Сфера діяльності: проектування, виготовлення, ремонт, іспит і сертифікація авіаційних і промислових газотурбінних двигунів.

Співробітництво: більш 900 сорозробників і постачальників, у т.ч. майже 600 з Російської Федерації.

Експлуатація: в Україні і 80 країнах Європи, Азії, Африки й Америки експлуатуються 42 типу літаків і вертольотів із двигунами ЗМКБ «ПРОГРЕС».

Виробничі пріоритети

АІ-20 – перший у СРСР турбогвинтовий двигун (ТВД) з великим ресурсом.

АІ-25 – перший у СРСР турбореактивний двоконтурний двигун (ТРДД) для літаків місцевих ліній.

Д – 36 – перший у СРСР трьохвальний ТРДД із великим ступенем двоконтурності.

Д – 18Т – перший у СРСР ТРДД із тягою понад 20 тонн.

Д – 36 – самий могутній у світі вертолітний двигун.

Д – 27 – перший у світі маршовий турбогвинтовентиляторний двигун (ТВВД)

Щоб завоювати довіру споживачів, розширити експортні можливості, ЗМКБ «Прогрес» разом з ВАТ «Мотор Сич» на початку 90-х років звернулися до відомої європейської фірми «Бюро Верітас» з метою проведення сертифікаційних робіт, що дозволило б дати гарантію якості виготовлених ними авіаційних двигунів. 15 липня 2009 року «Прогрес» одержав «Сертифікат про визнання» С.А. 47.93 на систему якості виробів Д-18Т, Д-136, Д-36 і їхньої модифікації. Треба сказати, що запорізький авіаційний комплекс був першим в Україні підприємством, що одержало Сертифікат Бюро «Верітас». Цій знаменній події передувала велика робота зі створення сукупності організаційної структури, методик, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення керування якістю.

Крім «Сертифіката про визнання» підприємство одержало ще ряд сертифікатів на проектування, виготовлення і ремонт двигунів для авіаційної промисловості і наземного застосування.

2 червня 2003 року Державний департамент авіаційної техніки видав «Сертифікат схвалення», що визнав підприємство як організацію, здатну виконувати капітальний і середній ремонт виробів Д-18Т, Д-136, АІ-25, АІ-25ТЛ і їхньої модифікації.

Сертифікат №49933 на проектування, виготовлення і ремонт виробів Д-18Т, Д-136, Д-36 АІ-25 ТЛ і їхньої модифікації, а також авіадвигунів для газоперекачующих установок виданий 27 червня 2004 р. фірмою BVQI.

«Сертифікат ремонтної організації» №СПР-15 виданий Міждержавним авіаційним комітетом 15 березня 2005 р., у якому засвідчується, що підприємство схвалене як Ремонтну організацію по моделях Д-18Т, Д-136, АИ-25, АИ-25ТЛ із правом проведення капітального і середнього ремонту.

3.2 Рекламна політика підприємства

Рекламна політика підприємства відіграє важливу роль у загальній маркетинговій стратегії підприємства і просуванні товарів на ринки. Правильний вибір підходів у рекламі, збалансованість комбінацій різних методів реклами і PR як усього підприємства, так і його конкретних продуктів підвищує привабливість підприємства і його продуктів, відіграє позитивну роль у загальній стратегії маркетингу і просування товарів убік Заказчиков.

Комплексна рекламна політика виходить з результатів маркетингових досліджень ринків, потенційних первинних і вторинних Заказчиков, партнерів, конкурентів, технологічних, політичних, екологічних і інші вимоги ринків.

Важливим фактором для рекламної політики і вибору рекламних методів є позиціонування підприємства на ринку газотурбінних технологій і в кожнім його сегменті.

Ці фактори визначають інтенсивність реклами, комбінацію різних її видів, спрямованість (тематичну, регіональну, рівневу, ін.), комплексність.

Комплексна рекламна політика містить у собі наступні її види і напрямки:

А. Висвітлення діяльності підприємства й окремих його продуктів у засобах масової інформації:

-              газети, журнали загального напрямку як України так і закордонні;

-              спеціалізовані періодичні видання України і зарубіжжя;

-              радіо і телебачення.

Б. Рекламні публікації в довідниках, каталогах, інших разових виданнях.

В. Випуск і цільове розсилання власних періодичних рекламно-інформаційних видань.

М. Участь у регіональних і міжнародних виставках, ярмарках, авіашоу, нафтогазових і енергетичних шоу, конгресах.

Д. Участь у міжнародних симпозіумах, конференціях і ін. з чи доповідями інформацією.

Е. Видання тематичних рекламних буклетів, проспектів, листівок і реалізація їх на відповідних форумах.

Ж. Розробка і виготовлення фірмової атрибутики (торговий знак, прапор, нагрудні й ін. значки, вимпели, прапорці й ін.).

З. Замовлення, виготовлення і реалізація на відповідних форумах рекламно-сувенірної продукції.

И. Плакатна, світлова, стендова реклама.

К. Організація чи музею музейного залу з демонстрацією досягнень підприємства, організація залу суспільного визнання підприємства з демонстрацією нагород підприємства й окремих його працівників.

Л. Розміщення комп'ютерного сайту в мережі Інтернет з періодичним його відновленням, випуск і цільове чи розсилання розподіл рекламних компакт-дисків, відеокасет і ін.

М. Прояв уваги до партнерів, замовникам, конкурентам (поздоровлення зі значними подіями чи компаній їхніх важливих співробітників; запрошення на власні значні події).

Можуть бути й інші методи реклами, що можливо використовувати виходячи зі стану ринку і його ситуативного аналізу.

Для визначення стратегії і тактики комплексної реклами на визначені тактичні і стратегічні періоди (1 рік, 2 роки, 5 років) відділ зовнішніх економічних зв'язків (відділ ЗЕЗ) проводить маркетингові дослідження поточних і перспективних потреб ринку газотурбінної техніки, відмінних рис цих вимог на основних сегментах ринку, основних тенденцій розвитку газотурбінної техніки в базових центрах її створення, основних методів просування газотурбінної техніки на ринок у конкурентів, політичної ситуації в різних сегментах ринку.

За результатами цих досліджень відділ ЗЕЗ визначає регіони рекламного впливу, тематику висвітлення в кожнім конкретному регіоні, інтенсивність і комплексність реклами, а також визначає ступінь рекламного впливу в цих регіонах:

-              основну, при якій застосовуються рекламні публікації в СМІ і разових виданнях, участь у виставках, симпозіумах, конференціях, цільове розсилання рекламних виробів і т.д.);

-              другорядну, при якій у регіоні підтримується основна інформація про підприємство і її продукцію.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9