Операційна система підприємства

Принцип прозорості ґрунтується на вимозі надавати достовірну інформацію про всі істотні аспекти діяльності банку, включаючи відомості про фінансовий стан, склад власників і структуру управління.

Принцип підзвітності наголошує на обов'язку ради директорів забезпечувати стратегічне управління бізнесом, контролювати роботу менеджерів і звітувати перед акціонерами.

У тому ж році Базельський комітет підготував документ про "Посилення корпоративного управління в банківських організаціях". У ньому зазначалося, що необхідною умовою корпоративного управління повинна стати прозорість інформації, яка дає учасникам ринку змогу оцінити ефективність системи управління і контролю за ризиками в банку.

У 2004 році прийнято Базель ІІ, де висунуто ще суворіші вимоги щодо розкриття інформації на основі принципу максимальної прозорості [84].

На думку фахівців, підвищення вимог до якості інформації і стандартів її розкриття – одна з найважливіших причин, яка має спонукати банки відповідальніше ставитися до управління ризиками та організації корпоративного управління і внутрішнього контролю.

Базельський комітет загострив увагу на ролі законодавчих органів, державних регуляторів фінансових ринків, аудиторів і банківських асоціацій у створенні сприятливого середовища для формування й розвитку системи корпоративного управління в банках, а також наголосив на важливості формулювання органами банківського нагляду рекомендацій щодо організаційних структур і методів здійснення корпоративного управління в кредитних організаціях.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України в 2003 році затвердила "Принципи корпоративного управління", де під корпоративним управлінням розуміється система відносин між інвесторами – власниками товариства, його менеджерами, а також зацікавленими особами, спрямована на забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин [63].

У березні 2007 року НБУ затвердив "Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України". У цьому документі корпоративне управління визначається як процес, що застосовується для спрямування діяльності установи й управління нею з метою гарантування її безпеки та надійності, а також підвищення її вартості [48].

Рекомендації висвітлюють такі питання корпоративного управління у банках:

-       роль акціонерів у захисті вкладників та інших зацікавлених осіб;

-       професійна поведінка та чесність працівників банку;

-       розподіл повноважень, компетенції та відповідальності між акціонерами, спостережною радою (СР) і правлінням;

-       стратегія розвитку банку та контроль за її реалізацією (утому числі розвиток системи ефективного планування, ризик-менеджменту і систем внутрішнього контролю);

-       розкриття фінансової інформації.

На наш погляд, корпоративне управління варто розглядати як механізм інтеграції та координації економічної поведінки суб'єктів корпорації (утому числі й банків). Основне завдання корпоративного управління – створення сприятливого середовища для стабільного розвитку установи. Однією із внутрішніх перешкод для такого розвитку є конфлікт інтересів – розбіжність між особистими інтересами посадової особи та її професійним обов'язком діяти в інтересах корпорації.

Від конфлікту інтересів слід відрізняти корпоративний конфлікт, тобто суперечку між суб'єктами корпоративних відносин. Особливо гостро питання корпоративного конфлікту постає у відносинах між менеджерами й акціонерами (власниками) корпорації [10].

Крім примирення корпоративних інтересів та розв'язання корпоративних конфліктів, є ще три потенційні переваги ефективного корпоративного управління в кредитній установі:

1.  Зростання довіри до банку. Наявність ефективної системи корпоративного управління слугує для інвесторів свідченням того, що активи використовуються в інтересах акціонерів, а не розкрадаються менеджерами банку.

2.  Полегшення доступу до ринку капіталу. Застосування міжнародних стандартів бухгалтерської звітності відкриває банку доступ до дешевшого фінансування у західних фінансових інститутах. Незалежний аудит забезпечує необхідний рівень довіри до звітності, на підставі якої приймаються управлінські рішення.

3.  Підвищення ефективності. Пряма відповідальність менеджерів банку перед акціонерами сприяє усуненню розбіжностей та суперечностей і таким чином позитивно впливає на якість управлінських рішень. Упровадження чіткої системи підзвітності мінімізує ризик шахрайства з боку посадових осіб і здійснення ними угод у власних інтересах.

Основні риси сучасної системи корпоративного управління в Україні:

-  нерозвинутий ринок цінних паперів, в усіх банках сьогодні основним видом діяльності є кредитування, що стосується, що стосується інвестиційної діяльності, а в тому числі в цінні папери, то практично ні один з них не займається такими операціями в достатньому обсязі, простежуються тільки мізерні суми, вкладені в цінні папери; такої ж політики дотримується і досліджувана фінансова установа – АКБ "Імексбанк";

-  фактична відсутність такої групи інституціональних інвесторів, як пенсійні фонди, які є найважливішими суб'єктами ринку в країнах із розвинутою ринковою економікою.

Про сучасний рівень корпоративного управління, на наш погляд, можна судити з двох чинників:

-  інформаційної відкритості банку;

-  наявності ефективного механізму регулювання корпоративних конфліктів і конфлікту інтересів.

Відомо, цю дані про структуру власності банку, його акціонерів, відомості про облікову політику та інша звітна інформація відіграють важливу роль при оцінці ринком реальної вартості банку, його можливостей одержати фінансові ресурси за несприятливої кон'юнктури. Інформаційно відкритість дає також змогу значно зменшити ризик репутації, сприяє створенню позитивного іміджу, що, в свою чергу, впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі контакти.

На жаль, українські кредитні установи характеризуються низьким рівнем публічного розкриття інформації. Такого висновку доходимо на підставі дослідження міжнародного рейтингового агентства "Standard & Poor's", агентства фінансових ініціатив "Інформаційна прозорість українських банків у 2006 році" і "Корпоративне управління в банківському секторі України в 2006 році", які провели перевірку інформаційної прозорості 30 банків України, найбільших за величиною" чистих сукупних активів за станом на 1 квітня 2006 року (78% сукупних активів банківської системи) [101],

За даними дослідження, середній показник розкриття інформації банків v 2006 році становив 42%. Лиш у восьми банках цей показник перевищив 50%, а максимальне значення становило 62%. Мовиться про Укрексімбанк (показник 62%), "Хрещатик" (61,6%), ТАС-КомерЦбанк (61,5%). Кредобанк (56,8%). ВАБанк (54,0%), Укрсоцбанк (53,6%), Укрсиббанк (53,3%) і "Форум" (50,8%) [101].

Найефективнішими джерелами інформації виявилися веб-сайти банків, на яких розкривалося 41% значущої інформації.

Відносно повно розкривалася інформація щодо структури власності, зокрема інформація про власників із часткою понад 10% капіталу банку, а також значна частина фінансової інформації, особливо в обсязі щорічної фінансової звітності яка подається Національному банку України. Найменше розкрито відомості щодо спостережної ради і менеджмент.

За даними дослідження, у банків, які випустили публічні облігації, рівень прозорості в середньому на 8-9% вищий, причому за всіма джерелами розкриття інформації. Інший суттєвий висновок: механізми розкриття важливої для інвесторів, кредиторів та інших зацікавлених осіб інформації мусять удосконалювати також регулюючі органи.

Зауважимо, що рівень розкриття інформації у вітчизняному банківському секторі вищий порівняно з іншими секторами економіки. Це зумовлено головним чином вимогами регулюючого органу – Національного банку України, а також усвідомленням банками значення корпоративного управління для досягнення поставлених цілей.

Друга складова – наявність ефективного механізму регулювання корпоративних конфліктів та конфлікту інтересів – також віддзеркалює ступінь розвитку корпоративного управління в кредитній установі.

Основним інструментом, що забезпечує узгодження таких конфліктів, є спостережна рада, головне завдання якої – стежити за тим, щоб результати діяльності банку відповідати очікуванням акціонерів. До її складу обирають відомих фінансистів, банкірів, юристів, учених і компетентних фахівців у галузі управління корпорацією, навіть якщо вони не є акціонерами.

Згідно з положенням Базельського комітету банки повинні дбати, щоб "члени спостережної ради мали професійну кваліфікацію відповідно до займаних посад, чітко розуміли свою роль у корпоративному управлінні і не відчували надмірного впливу з боку правління чи інших сторонніх осіб". Українське законодавство вимагає від членів спостережної ради "відповідної професійної кваліфікації" і "бездоганної репутації".

Згідно з чинним законодавством України члени спостережної ради не можуть входити ні до складу ревізійної комісії, ні до складу правління. Це положення розходиться зі світовою практикою, яка дозволяє виконавчим директорам – членам правління входити до складу спостережної ради разом із незалежними директорами, яких у спостережній раді має бути не менше 25%.

Законодавство України, як і законодавство західних країн, не встановлює терміну повноважень членів спостережної ради, однак у світі їх прийнято обирати на два-три роки і не можна без вагомих причин відкликати з посади до закінчення цього терміну. Практика засвідчила: недоцільно переобирати одразу весь склад спостережної ради – краще керуватися принципом ротації, тобто щорічно замінювати лише частину її членів. Тоді досвідчені члени допоможуть новообраним швидше ознайомитися з діяльністю ради і станом справ у банку. В Україні, на відміну від міжнародної практики, членів спостережної ради можна переобирати необмежену кількість разів.

У чинному законодавстві України не обумовлено чисельності членів спостережної ради. Як правило, це залежить від кількості акціонерів та обсягу повноважень, наданих раді. У банках, де число акціонерів перевищує тисячу, бажано обирати до складу спостережної ради не менше семи, а якщо акціонерів понад десять тисяч – не менше дев'яти осіб. На думку експертів, спостережна рада, до складу якої входить більше дванадцяти осіб, працює малоефективно.

Якщо член спостережної ради має економічну зацікавленість в угоді, однією зі сторін якої є банк, він зобов'язаний повідомити про це інших членів ради й утриматися від голосування щодо даної угоди. Члени спостережної ради вважаються економічно зацікавленими, якщо вони:

-    є другою стороною в угоді;

-    є представниками другої сторони в угоді:

-    володіють акціями чи є посадовими особами іншої сторони;

-    є кредиторами Іншої сторони;

-    мають близьких, родичів чи бізнес-партнерів, які підпадають під одну з перелічених вище категорій.

Таку угоду необхідно визнавати дійсною лише тоді, коли її затвердить більшість незацікавлених членів спостережної ради.

Стосовно розв'язання корпоративних конфліктів та конфлікту інтересів, то голова спостережної ради самостійно визначає порядок ведення роботи з їх урегулювання. Основним завданням спостережної ради у процесі врегулювання конфліктів є пошук рішення, яке є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає інтересам банку.

З метою забезпечення об'єктивності оцінки конфлікту особи, чиї інтереси він зачіпає, не повинні брати участь в ухваленні рішення щодо цього конфлікту.

Як засвідчило дослідження корпоративного управління у банківському секторі України, проведене Міжнародною фінансовою корпорацією у 2004 році, кредитним установам дуже важко визначити функціональну роль спостережної ради: вона або несе обмежену відповідальність, або бере занадто активну участь у повсякденній діяльності [9].

Поширеною практикою є призначення членів спостережної ради впливовими акціонерами. Такі призначені особи схильні виконувати свої наглядові та піклувальні обов'язки, керуючись виключно економічними інтересами цих акціонерів, а не банку, всіх його акціонерів та інших зацікавлених сторін.

Крім того, в ході дослідження з'ясувалося, що банки мають досить нечіткі зобов'язання щодо розкриття конфліктів. У внутрішніх документах 78% банків не зазначено, що члени спостережної ради зобов'язані повідомляти про корпоративний конфлікт чи конфлікт інтересів.

Таким чином, аналіз інформаційної відкритості й оцінка ефективності роботи щодо розв'язання корпоративних конфліктів та конфлікту інтересів дають підстави для висновку, що рівень корпоративного управління у вітчизняних банківських установах с доволі низьким.

Одним із інструментів поліпшення корпоративного управління (а отже, й фінансової стійкості кредитної установи) є збільшення кількості незалежних членів спостережної ради банку. Це стимулює розвиток капіталізації як системи в цілому, так і кожного банку зокрема.

Незалежні члени спостережної ради повинні приділяти увагу таким аспектам системи корпоративного управління, як робота керівних органів, стан планування, розробка політики розвитку банку, управління персоналом, організаційна структура, системи контролю, управлінського інформування.

Українські банки, які прагнуть відповідати міжнародним стандартам корпоративного управління, вже значно збільшили кількість таких членів. Серед них в більшості банки, власниками яких стали іноземні компанії. Членами спостережних рад цих банків є представники міжнародних організацій, фінансових установ, зокрема ЄБРР.

Що стосується АКБ "Імексбанк", то в складі спостережної ради даної установи відсутні незалежні учасники. Загалом, банк почав активно розвивати свою інфраструктуру та забезпечувати прозорість тільки в останні роки. Однак, рівень прозорості все одно досить низький. В більшості, українські банківські установи намагаються відповідати світовим стандартам тільки з метою зацікавлення іноземних інвесторів, або коли така установа вже знаходиться у власності іноземців.

В Україні критерій "незалежний член спостережної ради" має інше значення, ніж у Європі. У нас це особа, яка не є на даний час і не була впродовж трьох останніх років головою або членом виконавчого органу банку. У Європі цей термін сягає більше п'яти років. Крім того, у європейській практиці не передбачено, щоб незалежний член спостережної ради володів будь-яким, навіть міноритарним пакетом акцій банку: дуже важлива умова роботи незалежного члена спостережної ради полягає втому, що він не є представником держави, не є консультантом чи "обличчям" банку.

Другий спосіб поліпшення фінансової стійкості кредитної установи – застосування принципів корпоративного управління в процесі оцінювання ризиків, пов'язаних із корпоративними клієнтами банку.

Контроль банку за використанням отриманих коштів менеджментом компанії-позичальника запобігає їх використанню в інтересах окремих осіб чи груп із числа топ-менеджерів, забезпечує залучення цих коштів до розвитку підприємства, і таким чином підвищує ймовірність їх повернення. Зробити це можна шляхом досягнення домовленості з основними акціонерами компанії про обрання представників банку-кредитора до складу ради компанії. Такі умови могли б стати частиною кредитного договору.

Банки, що активно працюють у сфері кредитування корпоративного сектору, як правило, мають фахівців, здатних не лише правильно оцінити стан позичальника з огляду на ризик кредитора, а й дати висококваліфіковані консультації з питань фінансового менеджменту, злиття і придбання компаній, підготовки емісії цінних паперів тощо [9].

Фінансова стійкість банків має важливе значення для економіки України. По-перше, банки забезпечують концентрацію коштів: по-друге – відіграють важливу роль в економічному розвитку суспільства. Крах навіть одного банку, як правило, призводить до масштабніших наслідків, аніж можна передбачити, і зачіпає значно більше сторін порівняно з банкрутством компанії нефінансового сектору. Це можна було побачити зовсім недавно, коли дестабілізація "Промінвестбанку" призвела до погіршення стійкості всієї банківської системи України. Саме тому, в кожній банківській установі повинна бути налагоджена ефективна операційна система та високий професійний рівень корпоративного управління.

Стабільне функціонування банківської системи визначають два фактори:

1.     Ефективна діяльність органів банківського нагляду.

2.     Підвищення рівня корпоративного управління в кредитних установах.

Процес удосконалювання корпоративного управління є безперервним і тому потребує подальшого вивчення. При цьому головним предметом дослідження має стати механізм розмежування інституту власників та інституту управлінців, що, в свою чергу, гарантує ефективне розв'язання корпоративних конфліктів і захист економічних інтересів корпоративних груп.

Зважаючи на вище сказане, на нашу думку, високих результатів в оптимізації операційної системи АКБ "Імексбанк" може досягти саме налагодженням ефективної системи корпоративного управління, яка буде базуватись на таких заходах:

1.     Запровадження чіткого розмежування сфери впливу власників і управлінського менеджменту. В першу чергу пріоритети в прийнятті рішень повинні віддаватися інтересам банку, а вже потім акціонерів. Тим більш, що успішність банку завжди в майбутньому веде до вигод власників.

2.     Включення в спостережну раду незалежних менеджерів, на яких не мали б впливу ніякі фінансово-промислові групи.

3.     Забезпечення високого рівня прозорості діяльності банку. Це є гарантом довіри до нього як з боку іноземних інвесторів, так і з боку населення.

Позитивний вплив може мати також створення ефективних комунікаційних систем та широкого зворотного зв’язку між банком та клієнтами. В сумісності з попередніми заходами це допоможе захистити банк від рейдерських атак, негативних висловлювань в його сторону в засобах масової інформації, що має досить негативний вплив на діяльність будь-якої фінансової установи.

Що стосується самої діяльності банку, то її варто оптимізувати перерозподіливши ресурси між сферами функціонування. Основним сегментом роботи АКБ "Імекбанк" сьогодні є тільки кредитування. Це є досить ризиковим, зосереджувати всі активи тільки в одній сфері, що підтвердила теперішня дестабілізація банківської системи. Така ситуація спричинена наявністю високої частки малозабезпечених позик в кредитних портфелях більшості вітчизняних банків. Тому, варто частину коштів залучати в такі напрямки як прямі інвестиції, портфельні інвестиції (цінні папери), лізингові операції, операційно-касове обслуговування тощо. Дані види діяльності є менш прибутковими, однак менш ризиковими і можуть забезпечити фінансову стійкість банку.

Підтвердження цьому є діяльність "Укрексімбанку", який не приймав активної участі в кредитуванні населення та бізнесу, а зосереджувався на операційно-касовому обслуговуванні підприємств. Сьогодні даний банк є найстійкішим і найстабільнішим.

3.2 Шляхи вдосконалення операційної системи банку

Дослідження операційної системи АКБ "Імексбанк" показало, що основними недоліками в даній установі є недостатня прозорість діяльності та низький рівень диференціації активних операцій банку, що підвищує ризиковість його активів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11