Розробка організаційної структури управління на транспортному підприємстві

1.2.1 Методика розробки організаційної структури транспортного підприємства

1.2.1.1 Загальна характеристика основних організаційних структур транспортного підприємства

Організаційна структури — це сукупність окремих блоків (структурних підрозділів — відділів, бюро, груп і т. п.), з яких складається організація з зазначенням їхньої підпорядкованості.

Оптимальна організаційна структура підприємства - це така структура, яка найкращим чином дозволяє підприємству ефективно взаємодіяти з зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти і використовувати всі види ресурсів і таким чином задовольняти потреби клієнтів за умови досягнення поставленої перед підприємством мети.

Існує декілька різних класифікацій організаційних структур. позицією, що найбільш широко поділяється щодо технологізації організаційних структур підприємства, є виділення п'яти основних типів організаційних структур:

▪ лінійна (елементарна);

• функціональна (лінійно-функціональна, лінійно-штабна);

• оргструктури, орієнтовані на результат (продуктова, орієнтована на споживача, регіональна);

• на базі стратегічних одиниць бізнесу;

• матрична.

Лінійна організаційна структура віддзеркалює поділ на два рівні управління, який може бути тільки в невеликих підприємствах. При такій структурі в підприємстві виділяється верхній рівень (власник, керівник) і нижчий рівень (виконавець) управління. Даний тип організаційних структур характеризується простотою, одномірнІстю зв'язків (тільки вертикальні зв'язки) і відносною автономністю виконавців. Тому він широко використовується у сімейному і малому бізнесі.

На середніх і великих підприємствах лінійний підхід дає ефект тільки на нижніх рівнях ієрархії (в групах, бригадах, ланках і т.п.). Як тільки роботи в підприємстві зростають в об'ємі і вони починають спеціалізовуватися, виникає необхідність переходу до інших типів організаційних структур.

Функціональна організаційна структура використовується там, де з'являється функціональний розподіл праці і функціональна спеціалізація. Коли окремі функції (виробництво, маркетинг, фінанси, кадри, матеріально-технічне забезпечення та ін.) отримують організаційне закріплення (створення відповідних підрозділів), тоді в підприємстві утворюється функціональна організаційна структура, яка зв'язує ці підрозділи в єдине ціле і встановлює зв'язки підпорядкування в підприємстві.

Широке використання функціональних організаційних структур пов'язане з тими перевагами, які дає їх використання. Основні з них:

•   можливість виконання тієї чи іншої роботи найбільш ефективним способом — результат функціональної спеціалізації; ефективне використання ресурсів — як результат зменшення дублювання зусиль і робіт;

•   стабільність (найбільш ефективна в стабільному зовнішньому середовищі);

•   швидке вирішення нескладних проблем, які знаходяться в компетенції однієї функціональної служби;

•   орієнтація на діючі технології і ринок, що склався;

•   орієнтація на цінову конкуренцію.

Основні недоліки функціональних структур: функціоналізм; розвиток вертикальних зв'язків піднімає рішення проблем, що виникають на різних рівнях управління, до її головного керівника, що відволікає його від рішення стратегічних питань і зосереджує його увагу на рутинних питаннях; повільне вирішення складних міжфункціональних проблем.

Організаційні структури, орієнтовані на результат, з'являються в тих підприємствах, де за різних обставин виділяються відносно відокремлені з великими правами при здійсненні своєї діяльності структурні підрозділи — відділення. Критеріями для виділення таких підрозділів можуть бути:

•  виробництво різних продуктів (продуктова організаційна структура);

•   здійснення діяльності на відносно ізольованих територіях (регіональна організаційна структура);

•   робота з різними спеціалізованими покупцями (організаційна структура, орієнтована на споживача).

Керівництво таких підрозділів має право самостійно виробляти стратегію для керованого відділення і підпорядковується безпосередньо вищому керівництву підприємства. Основні переваги:

•   орієнтація вищого керівництва підприємства на вирішення стратегічних завдань, зростання підприємства пов'язується з диверсифікацією — виробництвом нової продукції;

•  орієнтація на кінцевий результат — продукцію;

•  гнучкість (ефективна в динамічному зовнішньому середовищі);

•  оперативність прийняття рішень;

•  міждисциплінарний підхід;

•  швидке вирішення складних міжфункціональних питань;

•  орієнтація на нові технології;

•   орієнтація на недійову конкуренцію.

Основні недоліки:

•   продуктивізм;

•   зростання витрат на додаткові функціональні підрозділи; ускладнення контролю зверху за роботою відділень;

•   ускладнення міжпродуктової кар'єри управлінців.

Організаційна структура на базі стратегічних одиниць бізнесу використовується в підприємстві тоді, коли вона має декілька самостійних відділень близького профілю діяльності. У такому випадку для координації їхньої роботи створюються спеціальні проміжні управлінські підрозділи між відділеннями і вищим керівництвом. Такі підрозділи очолюють заступника вищого керівництва і вони отримують статус стратегічних одиниць бізнесу.

Матрична організаційна структура віддзеркалює в організаційній побудові два підходи: функціональний і орієнтовний на результат. Виникнення матричної організаційної структури є спробою реалізувати переваги і мінімізувати недоліки і функціонального, і орієнтованого на результат підходів. Це найбільш складна організаційна структура. Вона найбільш ефективна тоді, коли необхідна швидка реакція на зміни у зовнішньому середовищі. Відмінністю цієї оргструктури є формальна наявність у робітника одночасно двох начальників з однаковими правами. Така система подвійного підпорядкування ґрунтується на комбінації двох підходів — функціонального і орієнтованого на результат (продукт).

В абсолютній більшості транспортних підприємств використовуються лінійна, функціональна, продуктова, регіональна та орієнтована на покупця організаційні структури.

1.2.1.2 Основні чинники, що впливають на вибір організаційної структури

Вибір тієї чи іншої організаційної структури підприємства залежить від ряду чинників. Найбільш важливими з них є:

•   розмір підприємства;

•   різноманітність діяльності;

•   складність продукції;

•   географічне розташування підприємства;

•   ставлення до підприємства власників, вищого керівництва і співробітників;

•   рівень професійної підготовки управлінців, галузь діяльності;

•   рівень і характер спеціалізації виробництва і його кооперації;

•   технологія виробництва;

•   динамізм зовнішнього середовища;

•   стратегія, яка реалізується підприємством;

•   матеріальні і інформаційні зв'язки підприємства;

• рівень розвитку інформаційної системи підприємства.

При оптимізації і розробці організаційних структур підприємств треба пам'ятати про такі важливі правила:

— кожна функція, яка реалізується підприємством, повинна бути закріплена за конкретною службою (підрозділом);

— неприпустимо закріплення однієї функції за двома або більше службами чи підрозділами;

— в ієрархії управління не повинно бути підпорядкування одному суб'єкту управління більш, ніж шести - семи об'єктів на одному рівні управління.

1.2.1.З Етапи розробки організаційної структури

З урахуванням основних чинників і правил, з використанням оціночних параметрів (затрати на функціонування системи управління; напруженість роботи в підрозділах; інформаційне навантаження на співробітників; час обробки Інформації; час реагування на виробничі збої і оперативні запити; час розв'язання завдань управління (прийняття рішень); кількість помилок в управлінських рішеннях та ін.) визначаються параметри організаційної структури та основні характеристики:

—              тип організаційної структури;

—              кількість рівнів управління;

—              кількість підрозділів і їх підпорядкування;

—              кількість працівників у підрозділах;

—              розподіл обов'язків між працівниками;

—              ступінь централізації;

—              маршрути руху інформації;

—              схеми організаційної структури.

При визначенні основних характеристик організаційної структури підприємства, тобто при її розробці чи модернізації, можна всі роботи згрупувати в декілька етапів:

1.Визначення видів діяльності, продуктів, послуг і ринків (сегментів ринків) для них — тобто провести сегментацію ринку і класифікацію діяльності підприємства.

2.Визначення типу організаційної структури.

3.Визначення переліку функцій виробництва і управління.

4.Визначення кількості управлінців за функціональними параметрами і функціями.

5.Визначення переліку структурних підрозділів підприємства.

6.Закріплення видів діяльності і функцій за структурними підрозділами.

7.Розподіл працівників за структурними підрозділами.

8.Розробка схеми організаційної структури підприємства.

1.2.1.4 Визначення типу організаційної структури

На основі аналізу основних чинників діяльності підприємства вибирається один з типів організаційної структури.

У наведеному прикладі враховуючи розмір АТП (169 одиниць РС), а також сегментацію ринку та класифікацію діяльності підприємства, можна прийняти для АТП функціональну організаційну структуру.

1.2.1.5 Визначення переліку функцій виробництва і управління

Для визначення переліку функцій виробництва і управління необхідно спочатку визначити перелік функціональних напрямків і тільки потім по кожному з них визначити основні функції.

При виконанні курсової роботи з навчальною метою для АТП до функціональних напрямків діяльності і правління можна віднести:

— перевезення (основне виробництво):

— ТО і поточний ремонт РС;

— допоміжне виробництво — матеріально - технічне постачання;

— безпека руху;

— маркетинг;

— планування;

— фінанси;

— праця і заробітна плата:

— бухгалтерський облік;

— персонал;

— технічне забезпечення;

— загальне діловодство;

— правове забезпечення.

Також до кожного з функціональних напрямків діяльності і правління АТП можна віднести скорочений перелік основних функцій:

Перевезення: планування транспортного процесу; підготовка транспортного процесу; організація перевізного процесу; оперативне управління перевезеннями; розробка і впровадження нових технологій і методів організації транспортного процесу; пошук клієнтів; укладання контрактів; тарифна політика; облік виконаних транспортних робіт; аналіз виконаних транспортних робіт.

ТО і поточний ремонт РС: планування робіт з ТО і ПР РС; технічна підготовка виробництва з ТО і ПР РС; оперативне управління ТО і ПР РС; безпека та охорона праці ремонтних робітників; облік виконаних робіт з ТО і ПР РС; аналіз виконаних робіт з ТО і ПР РС.

Допоміжне виробництво: планування робіт з ТО і ремонту гаражного, ремонтного, енергетичного та ін. устаткування; організація робіт з ТО і ремонту устаткування; облік виконаних робіт з ТО І ремонту устаткування; аналіз виконаних робіт з ТО і ремонту устаткування.

Матеріально-технічне постачання (МТП): планування потреби в матеріально-технічних ресурсах (МТР): організація МТП; оперативне управління МТП; пошук виробників МТР; укладання контрактів на поставку МТР; організація роботи складів: аналіз робіт з МТП.

Безпека руху: планування робіт із забезпечення безпеки руху (БР); організація роботи з БР; забезпечення профілактичних дій із забезпечення складу водіїв заданим рівнем працездатності; розробка оптимальних режимів праці і відпочинку водіїв; облік виконання робіт з БР; аналіз дорожньо-транспортних пригод; аналіз роботи з БР.

Маркетинг: планування роботи з маркетингу; організація роботи; забезпечення АТП надійною, своєчасною і достовірною інформацією про ринки, тарифи на перевезення, споживачів і конкурентів; організація впливу на споживачів, попит і ринок; досягнення переваг над конкурентами; облік виконаних робіт; аналіз виконаних робіт.

Планування: розробка комплексних планів виробничо-господарської діяльності — стратегічних, поточних і оперативних; облік виконання показників роботи АТП; аналіз виробничо-господарської роботи АТП; складання звітів і статистичних звітів про роботу АТП.

Фінанси: планування фінансових показників роботи АТП; ведення операційних бюджетів; ведення бюджету руху грошових коштів; ведення бюджету доходів і витрат; облік фінансових показників; аналіз фінансових показників роботи АТП.

Бухгалтерський облік: планування роботи; організація бухгалтерського обліку; облік матеріальних цінностей; облік руху грошових коштів; нарахування і оплата податків; касове обслуговування; складання балансу; складання бухгалтерських звітів; аналіз роботи.

Праця і заробітна плата: планування роботи; розрахунок заробітної плати для всіх категорій працюючих; розрахунок всіх видів нарахувань і утримань; удосконалення системи оплати праці працівників; нормування робіт; перегляд норм; облік виконання робіт; аналіз виконання робіт.

Персонал: планування роботи з персоналом; навчання і перепідготовка персоналу; управління персоналом; розробка політики стимулювання персоналу і соціальної політики АТП; прийом і звільнення працівників; облік роботи; аналіз роботи.

Технічне забезпечення: планування роботи; забезпечення АТП витратними матеріалами, оргтехнікою, комп'ютерами, господарськими послугами; облік виконаних робіт; аналіз роботи.

Загальне діловодство: планування роботи; забезпечення інформаційних зв'язків між підрозділами і працівниками АТП та між АТП і зовнішнім середовищем; облік роботи; аналіз роботи.

Правове забезпечення: планування роботи; забезпечення юридичними послугами; облік роботи.

1.2.1.6 Визначення кількості управлінців за функціональними напрямками і функціями

1.2.1.6.1 Розрахунок кількості управлінців

Для розрахунку кількості управлінців необхідно виконати ряд попередніх розрахунків:

—визначити основні техніко-експлуатаційні показники використання рухомого складу;

—розрахувати програму і трудомісткість робіт з ТО і ПР РС;

—розрахувати кількість ремонтних і допоміжних робітників;

—розрахувати кількість водіїв.

1.2.1.6.2 Визначення основних техніко-експлуатаційних показників використання рухомого складу

З використанням нормативних документів [2,4,16] і виду вантажу, що перевозиться, вибирається конкретна модель рухомого складу тих марок, що визначені завданням на курсову роботу. Для кожної визначеної моделі РС визначається ряд основних техніко-експлуатаційних показників використання рухомого складу.

Кількість автомобіле-днів у господарстві за рік визначається за формулою:

У цьому випадку: Асс – середньосписочна кількість автомобілів за рік;

Дк – 365 кількість календарних днів за рік.

Автомобіледні роботи (АДр) та автомобіле-години роботи (АГр) рухомого складу визначаються за формулами:

У цьому випадку: aв – коефіцієнт випуску парку;

Тн – час автомобіля у наряді, год.;

Середній час простою автомобіля під завантаженням —

розвантаженням за поїздку (транспортний цикл) (tпр) обчислюється з формулою:

У цьому випадку:  — нормативний час простою автомобіля під завантаженням-розвантаженням дорівнює 10,5 хвилини

К – коефіцієнт залежно від класу вантажу.

Оскільки вантажопідйомність автомобіля 4 т, то g = 1 що означає, що вантаж відноситься до І-го класу, то К=1.

Середньодобовий пробіг рухомого складу АТП (Lсд) визначається за формулою:

У цьому випадку: Vт – технічна швидкість, км/г;

b - коефіцієнт використання пробігу;

lнї – середня довжина поїздки з вантажем, км;

tпр – час простою під завантаженням-розвантаженням за поїздку, год.

Загальний пробіг автомобілів (Lзаг):

Кількість циклів, необхідних для виконання заданого об'єму перевезень (nц):

1.2.1.6.3 Розрахунок програми з технічного обслуговування і поточного ремонту

У програмі з ТО і ПР розраховується кількість щоденних обслуговувань (ЩО), ТО-1 і ТО-2 на рік:

У цьому випадку: NТО-2, NТО-1, Nщо – відповідно кількість ТО-2, ТО-1, ЩО за рік;

 -- нормативний пробіг до ТО-1, який дорівнює 4000 км;

 -- нормативний пробіг до ТО-2, який дорівнює 20000 км

Розрахунки q=4 тонни.

Розрахунок річної трудомісткості ЩО, ТО-1, ТО-2 і ПР виконується з використанням нормативної трудомісткості:

У цьому випадку: Тщо, Тто-1, Тто-2, Тпр, Ттор, Тдоп – відповідно, річна трудомісткість ЩО, ТО-1, ТО-2, ПР, ТО+ПР допоміжних робіт; Кд – частка допоміжних робіт в Ттор (Кд = 0,25).

Розрахунки трудомісткості для автомобіля q = 4 тонни.

1.2.1.6.4 Розрахунок кількості ремонтних робітників

Необхідна кількість ремонтних робітників (основних і допоміжних) (Nрр) для виконання робочої програми робіт з ТО і ПР рухомого складу визначається виходячи з річної трудомісткості цих робіт і річного часу одного робітника (Фрч):

У цьому випадку:

Фрч – фонд робочого часу одного робітника за рік, год.;

h=1,07 – коефіцієнт, що враховує підвищення продуктивності праці.

Річний фонд робочого часу:

У цьому випадку: Дк=365 – кількість календарних днів за рік;

 – відповідно кількість вихідних днів (104 дні), святкових (10 днів), відпусток (24 дні), невиходів на роботу у зв’язку з виконанням державних обов’язків (виходячи з розрахунку – 1 день), днів хвороби(виходячи з розрахунку – 4 днів); tзм – час зміни (8,2 год при п’ятиденному робочому тижні);

Двпр – кількість передсвяткових та передвихідних днів; Тс=1,0 год. – скорочення зміни у передсвяткові (при 5-денному робочому тижні) та передсвяткові та передвихідні (при 6-денному робочому тижні); Ду – приймається у розрахунку 0,5% від кількості робочих днів; Дх – у розрахунку 1,8%.

1.2.1.6.5 Розрахунок необхідної кількості водіїв

Для розрахунку необхідної кількості водіїв визначається трудомісткість транспортної роботи, що виконується (Тв):

У цьому випадку: Тл – витрати часу для роботи на лінії;

Тю – витрати часу на нульовий пробіг;

Тпз – витрати підготовче - заключного часу.

Витрати часу для роботи на лінії обчислюється за формулою:

У цьому випадку: Трух – час руху автомобіля, год.;

Тпр – час простою під завантаженням – розвантаженням год.

Витрати часу на нульовий пробіг:

У цьому випадку: l0 – даний нульовий пробіг, l0 =4,1.

Витрати часу на підготовчі – заключні роботи, ТПЗ обчислюється:

Необхідна кількість водіїв:

У цьому випадку: NВ—кількість водіїв,

Фрв—річний фонд робочого часу водія;

Nвтор—кількість водіїв, які беруть участь у виконанні робіт з ТО-2 та поточного ремонту рухомого складу.

1.2.1.6.6 Визначення кількості управлінців і службовців за двома методиками

За першою методикою шукана кількість управлінців визначається за кожною функцією управління за допомогою нормативів. Ці нормативи залежать від загального рухомого складу в АТП.

За другою методикою шукана кількість визначається залежно від ряду технічно-експлуатаційних показників роботи АТП. Формули для розрахунку кількості управлінців за функціональними напрямками роботи наведено в таблиці 4.

Кількість молодого обслуговуючого персоналу (МОП) для розрахунку курсової роботи визначається за наступними даними:

для АТП з Ас<150 — 3 чоловіки

для АТП з 150<Ас<300 — 6 чоловік

для АТП з Ас>160 — 9 чоловік

Оскільки для даного АТП кількість автомобілів (АА) складає 169, то кількість молодого обслуговуючого персоналу відповідно дорівнює 6 чоловік.

Таблиця 4

У цьому випадку:

x1 — списочна кількість автомобілів (198);

x2 — коефіцієнт випуску парка (середнє - 0,7);

x3 — загальна кількість працюючих в АТП (без ІТР і службовців) (404);

x4 — час у наряді (середній – 10);

x5 — кількість ремонтних робітників (основних і допоміжних) (86).

– приймаємо 1 управлінця

– приймаємо 7 управлінців

– приймаємо 2 управлінця

 приймаємо 5 управлінця

 приймаємо 2 управлінця

 приймаємо 1 управлінців

 приймаємо 2 управлінця

 приймаємо 3 управлінця

 приймаємо 10 управлінців.

1.3 Визначення переліку структурних підрозділів підприємства

На даному етапі, виходячи з розміру підприємства і типу організаційної структури, визначається перелік структурних підрозділів підприємства. Визначений перелік уточнюється після розподілу функцій управління і працівників між підрозділами.

Перелік структурних підрозділів заноситься до спеціальної форми, де вони згруповані за службами і групами підрозділів (див. табл. 5).

Перелік структурних підрозділів АТП

Таблиця 5

1.4 Закріплення видів діяльності і функцій за структурними підрозділами

Це дуже важливий етап розробки організаційної структури підприємства, тому що перелік функцій, який закріплюється за структурними підрозділами, визначає обсяг роботи і таким чином зумовлює кількість працюючих у даному підрозділі і їх посади.

Технічно робота з закріплення функцій управління за структурними підрозділами виконується шляхом складання матриці типу функції управління — структурні підрозділи. Обробка матриці виконується за наступною технологією: якщо визначений підрозділ (ланка) виконує (за ним закріплюється виконання) дану функцію, то на перетині відповідного рядка (функція) і відповідного стовпця (підрозділ) проставляється плюс, а якщо ні, то — мінус.

1.5 Розподіл працівників за структурними підрозділами

Як було зазначено вище, кількість працівників за групами функцій (функціональним напрямкам) розраховується згідно нормативів або залежно від величини ряду техніко-економічних показників роботи підприємства.

У тому випадку, якщо нормативів і норм для визначення кількість працівників структурних підрозділів апарату правління за групою яких-небудь функцій чи за окремою функцією немає, то необхідно виконати роботи для визначення трудомісткості даної групи функцій чи функції. При цьому необхідно доручити одному чи групі найбільш кваліфікованих спеціалістів скласти по можливості найбільш повний перелік операцій і робіт, які треба виконувати впродовж року, визначити їх повторюваність і оцінити експертним шляхом витрати праці в людино-годинах на виконання кожної операції роботи. Потім після визначення трудомісткості функції чи групи функцій відомими методами визначається необхідна кількість виконавців.

Залежно від кількості працюючих визначається тип структурного підрозділу (відділ, бюро, група). Мінімальна кількість працівників у відділі повинна бути від 1 до 6 чоловік. При меншій кількості працюючих створюються групи і бюро. Якщо розрахунки показують, що в структурному підрозділі повинен працювати 1 працівник, то такий структурний підрозділ ліквідується, а всі функції закріплюються за іншим підрозділом. Залежно від обсягу і складності виконуваних робіт визначається перелік посад працівників структурного підрозділу.

Результати розрахунку кількості працюючих за функціональними напрямками, які зроблені за наведеною вище методикою, наведені в табл.6. Як ми бачимо, загальна кількість управлінців складає 25 чоловік.

Таблиця 6. Розподіл працюючих за підрозділами

Розподіл працівників за скоригованим переліком структурних підрозділів наведено в таблиці 7.

Порівнюючи таблиці 5 і 7, ми бачимо, що порівняно з попереднім визначенням переліку структурних підрозділів (табл.5) кількість структурних підрозділів зменшилася з 14 до 9 одиниць. Так в службі експлуатації ліквідовано відділ безпеки руху і ці функції передано бюро перевезень.

У технічній службі ліквідовано відділ головного механіка і ці функції передано технічному бюро. Замість відділу МТП організується група МТП. Ліквідується склад агрегатів — функції передаються на центральний склад. У структурних підрозділах виконавчої дирекції сталися такі зміни —реорганізовано кадровий відділ, ліквідовано канцелярію, загальне діловодство та відділ праці і заробітної плати — функції передаються кадровому відділу; ліквідовано юридичну групу— надання юридичних консультацій буде проводити юрист, який працює за трудовим договором.

Розподіл працівників за структурними підрозділами

Таблиця 7

Страницы: 1, 2, 3