Удосконалення матеріального заохочення в контексті підвищення якості управління промисловим підприємством на прикладі ТОВ "СТК лтд"
По суті, є дві протилежні
точки зору відносно питання « чиТреба працівникам знати, скільки платять іншим
працівникам в організації?». Основний аргумент у захист «відкритості оплати»
укладається в тім, що це мотивує співробітників, а основна думка тут наступна:
«Якщо працівники впевнені в тім, що ретельність не приводить до збільшення
винагороди, те, загалом кажучи, ретельність (і, отже, мотивація) не з'явиться.
З іншого боку, якщо працівники впевнені, що існує пряма залежність між
ретельністю й винагородою, то вони стануть усірдніще». Прихильники «відкритості
оплати» затверджують, що працівникам, нічого не знаючим про оплату праці один
одного, нелегко оцінити, яке співвідношення між ретельністю й винагородою й
наскільки справедливо оплачується їхня праця, у результаті чого мотивація може
постраждати. Протилежний довід полягає в тому, що на практиці звичайно існує
несправедливість у шкалі оплати, можливо, тому, що когось довелося найняти в
поспіху або завдяки чудовій здатності когось із кандидатів виставити себе в
самім вигідному світлі. І навіть якщо працівник, що одержує більше інших за
виконання однакової з ними роботи, і справді заслуговує високої зарплати
завдяки своїй майстерності, старанню або досвіду, може трапитися, що його
нижчеоплачуємі колеги, які дивляться на мир зі своєї дзвіниці, переконані,
начебто їм недоплачують у порівнянні із цією людиною. [19; 63]
Результати досліджень із
цього приводу суперечливі. Автор одного з досліджень виявив, що задоволення
менеджерів оплатою їхньої праці виросло після того, як на їхніх фірмах
уводилася система відкритої оплати. У результаті одного дослідження виявилося,
що менше половини фірм-респондентів надавали працівникам доступ до інформації
про зарплату інших. Ті, хто не надавав такій інформації, відзначили, крім
іншого, що «таємниця позбавила від безлічі непотрібних пересудів...», «зарплата
-діло делікатне...», «відкритість інформації про зарплату цілком може привести
до непотрібної напруги й незадоволеності серед менеджерів...» і «системи
відкритості занадто вуж часто створюють ґрунт для нерозуміння й дрібних скарг».
Автор цього дослідження помітив, що « чиє несправедливість хворобою росту або
викликана якимись іншими факторами, ясно, що несправедливість і відкритість
несумісні». Практичний висновок для керування винагородою, напевно, укладається
в тім, що політика відкритості в найбільш сприятливих умовах може підвищити
задоволеність працівників оплатою їхньої праці й, можливо, змусити їх додавати
більше зусиль до роботи. З іншого боку, якщо умови не настільки чудові - і
особливо якщо протягом тривалого часу існує несправедливість у структурі оплати
праці в даного роботодавця - перехід до відкритої системи не рекомендується.
Розділ 2. Аналіз
системи матеріального заохочення на підприємстві ТОВ “СТК лтд”
2.1 Завдання й джерела аналізу мотивації праці робітників
Основне завдання
економічного аналізу полягає в тому, щоб дати об'єктивну оцінку
виробничо-господарської діяльності колективу підприємства і його окремих ланок,
виявити передовий досвід і внутрішні резерви виробництва в інтересах їхнього
повного використання.
Економічний аналіз
господарської діяльності дозволяє з'ясувати причини успіхів або невдач, що мали
місце в роботі підприємств, сприяє швидкому поширенню передового досвіду,
впровадженню нової техніки, широкому застосуванню найбільш ощадливих прийомів
виконання дорученої роботи й разом з тим ліквідації виявлених при аналізі
недоліків у роботі, попередженню безгосподарності, непродуктивних витрат і
втрат.
Діяльність кожного
промислового підприємства характеризується певною системою економічних
показників, вивчення яких і є змістом аналізу виробничо-господарської
діяльності підприємства.
Кожний економічний
показник характеризує яку-небудь одну сторону діяльності підприємства, але в
єдиному господарському організмі всі показники зв'язані. Ріст продуктивності
праці працівників підприємства, наприклад, є вирішальним чинником збільшення
обсягу виробництва. У свою чергу обсяг виробництва і якість продукції
безпосередньо впливають на рівень продуктивності праці. Залежно від обсягу
виробництва й продуктивності праці розраховується фонд заробітної плати, від
розмірів оплати праці за одиницю продукції залежить її собівартість, від
собівартості - рентабельність виробництва й т.д.
У плануванні й при оцінці
господарської діяльності промислових підприємств застосовуються натуральні й
вартісні показники обсягу виробництва. За допомогою натуральних показників
визначається фізичний обсяг випуску продукції. У натуральних показниках у
багатьох випадках планується й ураховується робота внутрішніх підрозділів
підприємства (цеху, ділянки, бригади й т.д.). У план виробництва в натуральному
вираженні незалежно від того, чи буде вона реалізована на сторону або
використана усередині підприємства.
Поряд з натуральними
величинами застосовуються грошові, вартісні показники, які дають можливість
виміряти обсяг виробництва в цілому.
Ціль аналізу
продуктивності праці й заробітної плати укладається у виявленні можливостей
подальшого збільшення випуску продукції за рахунок росту продуктивності праці,
більше раціонального використання чисельності працюючого і їхнього робочого
часу, у визначенні резервів зниження собівартості продукції на основі
економічної витрати заробітної плати, виявлення й усунення непродуктивних
виплат з фонду заробітної плати.
Найважливішим завданням
аналізу ефективності витрат на підприємстві є вивчення існуючої організації
праці, розгляд умов і культури праці, а також режиму роботи й відпочинку.
Досить істотно виявити
вплив на ефективність праці висвітлення, запиленості повітря, шуму, вібрації,
температури й т.д. Їхній фактичний стан рівняється із припустимими
санітарно-гігієнічними нормами.
Планування й облік
продуктивності праці на підприємстві провадиться із застосуванням двох груп
показників:
-
витрати робочого часу на виробництво одиниці
продукції (трудомісткість);
-
виробки продукції в одиницю відпрацьованого часу.
Для повної й всебічної
оцінки рівня продуктивності праці використаються як показники трудомісткості,
так і показники виробки продукції в одиницю часу.
Трудомісткість
характеризує кількість робочого часу (у годинниках, хвилинах), затрачуване
виробничими робітниками на виготовлення одиниці продукції. Показник
трудомісткості обчислюється звичайно в нормо- годинниках, тому для правильного
розрахунку трудомісткості важлива якість діючих норм.
Щоб визначити ефективність
використання робочого часу, підраховується також виробки продукції на один
відпрацьований людино-день або людино-година. Порівняння середньорічний,
середньомісячної, середньодобової й середньогодинной виробки дає можливість
судити про наявних на підприємстві резервах росту продуктивності праці.
При аналогічних
розрахунках у цеху й на ділянці дотримуються ті ж правила, що й у цілому на
підприємстві. [31; 79-81]
2.2 Аналіз загальних показників
ефективності праці
Для оцінки рівня
продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних і
допоміжних показників.
До узагальнюючих показників
ставляться середньорічна, середньоденна й середньочасова виробка продукції
одним робітником, а також середньорічне виробки продукції на один працюючого у
вартісному вираженні. Приватні показники - це витрати часу на виробництво
одиниці продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або
людино-година. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання
одиниці певного виду робіт або обсяг виконання робіт за одиницю часу.
Найбільш узагальнюючим
показником продуктивності праці є середньорічне виробки продукції одним
працюючої. Величина його залежить не тільки від виробки робітників, але й від
питомої ваги останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу,
а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.
На малюнку 2.1
представлений взаємозв'язок факторів визначальне середньорічне виробки
продукції працівників підприємства. [18; 92]
Мал. 2.1.
Взаємозв'язок факторів, що визначають середньорічне виробки продукції
працівника підприємства
У таблиці 2.1 відбиті
вихідні дані для факторного аналізу за 2008-2009 рік.
Таблиця 2.1 - Вихідні дані для
факторного аналізу за 2008-2009 рік
Показники
|
2008р.
факт
|
2009р.
|
Виконання, %
|
План
|
Факт
|
План 2009р до факту 2008р.
|
За 2009р
|
До плану
|
До факту 2008р
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
6
|
7
|
Обсяг виробництва, тис. грн.
|
87353
|
90736
|
90736
|
103.87
|
100.0
|
103.87
|
Середньосписочна чисельність:
- промислово-виробничого персоналу
(ППП), чіл.
|
1041
|
1071
|
1037
|
102.88
|
96.83
|
99.62
|
- робітників, чіл.
|
1003
|
1003
|
965
|
100.0
|
96.21
|
96.21
|
Питома вага робітників у загальній
чисельності ППП, %
|
96.4
|
93,6
|
93,1
|
97.1
|
99.47
|
96.58
|
Відпрацьовано днів одним робітником
за рік
|
245
|
250
|
240
|
102.04
|
96.0
|
97.96
|
Середня тривалість робочого дня, ч.
|
7.3
|
8
|
7,2
|
109.6
|
90
|
97.56
|
Загальна кількість відпрацьованого
часу:
|
|
|
|
|
|
|
- всіма робітниками за рік, чол. ч.
|
1861829
|
2142007
|
1791936
|
115.04
|
83.66
|
96.25
|
- у т.ч. одним робітником, чол. ч.
|
1788
|
2007
|
1728
|
11.86
|
86.4
|
96.64
|
Середньорічне виробки:
|
|
|
|
|
|
|
- одного працюючого тис. грн.
|
83.9
|
84.7
|
87.5
|
100.95
|
103.31
|
104.29
|
- одного робітника, тис. грн.
|
87.1
|
90.8
|
94
|
104.25
|
103.52
|
107.92
|
Середньоденне виробки робітника,
грн.
|
343
|
339
|
365
|
98.83
|
107.67
|
106.41
|
Середньогодинна виробка робітника,
грн.
|
47
|
42
|
51
|
89.36
|
121.43
|
108.51
|
Непродуктивні витрати часу, ч.
|
-
|
-
|
15
|
-
|
-
|
-
|
Звідси середньорічне
виробки продукції одним працівником можна представити у вигляді добутку
наступних факторів:
ГВ = УД * Д * П * СВ, (2.1)
де ГВ - середньорічне
виробки продукції одним працівником;
УД - частка робітників у
загальній чисельності працівників;
Д - кількість
відпрацьованих днів одним робітником за рік;
П - середня тривалість
робочого дня;
СВ - середньогодинная
виробки продукції.
Розрахунок впливу цих
факторів провадиться способами ланцюгової підстановки абсолютних різниць,
відносних різниць або інтегральним методом.
Проаналізуємо зміну
середньогодинной виробки як одного з основних показників продуктивності праці й
фактору, від якого залежить рівень середньоденного й середньорічного виробки
робітників.
Величина цього показника
залежить від факторів, пов'язаних зі зміною трудомісткості продукції й
вартісної її оцінки. До першої групи факторів ставляться такі, як технічний
рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у
зв'язку з браком і його виправленням. У другу групу входять фактори, пов'язані
зі зміною обсягу виробництва продукції у вартісній оцінці у зв'язку зі змінами
структури продукції й рівня кооперованих поставок. Для розрахунку впливу цих
факторів на середнегодинну виробку використається спосіб коштовних підстановок.
Крім планового й фактичного рівня середньогодинної виробки розрахуємо три
умовних показники її величини.
Таблиця 2.2 - Розрахунок
впливу факторів на рівень середньорічного виробки працівників підприємства
Фактор
|
Алгоритм розрахунку
|
|
Зміна: частки робітників у
загальній чисельності ППП
|
|
- 0, 54
|
кількості відпрацьованих днів одним
робітником
|
|
- 3,4
|
тривалості робочого дня
|
|
- 8
|
середньогодинной виробки
|
|
15,4
|
Разом
|
|
2,4
|
Перший умовний показник
середньогодинної виробки повинен бути розрахований у порівнянні із планом
умовах (за продуктивно відпрацьований час, при плановій структурі продукції й
при плановому технічному рівні виробництва). Для одержання цього показника
фактичний обсяг виробництва товарної продукції варто скорегувати на величину
його зміни в результаті структурних зрушень і кооперованих поставок , а кількість відпрацьованого
часу - на непродуктивні витрати часу (Тн) і надпланову економію часу
від впровадження заходів НТП (Тэ), яку потрібно попередньо
визначити.
Якщо зрівняти отриманий результат
54.9 тис.грн. із плановим, то довідаємося, як він змінюється за рахунок
інтенсивності праці у зв'язку з поліпшенням його організації, тому що решта
умов однакові:
= 54,9 - 45,2 = 9,7 тис. грн.
Другий умовний показник
відрізняється від першого тем, що знаменник не коректується на продуктивні
витрати часу й дорівнює 54.4 тис.грн.
Різниця між другим і
першим умовним показником відображає вплив непродуктивних витрат часу на рівень
середньогодинної виробки:
= 54,4 - 54,9 = - 0,5 тис. грн.
Якщо ж зрівняти другий
умовний показник з фактичними, то довідаємося, як змінилася середньогодинна
виробка за рахунок структурних зрушень виробництва продукції:
= 54,4 - 48,4 = - 0,5 тис. грн.
Таким чином, усього лише
один фактор вплинув на ріст продуктивності праці робочі підприємства.
Баланс факторів: 9,7 - 0,5
= 9,2 тис. грн.
Більшу роль у вивченні
впливу факторів на рівень середньогодинної виробки грають прийоми
кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель
середньогодинної виробки можна включити наступні фактори: фондоозброєність або
енергооснащеність праці; відсоток робітників, що мають вищу кваліфікацію,
середній термін служби встаткування, частку прогресивного встаткування в
загальній його вартості й т.д. Коефіцієнти рівняння множинної регресії
показують, на скільки гривень змінюється середньогодинна виробка при зміні
кожного факторного показника на одиницю в абсолютному вираженні.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
|