Екологічне землеробство

Автор підтверджує, що більш конкретна оцінка витрат, показала б неперевершені переваги екологічного землеробства як для навколишнього середовища, так і для економіки. Можна розрахувати витрати не поглиблюючись до конкретних вчень. Сучасне поняття економіки спрямоване на дослідження діяльності окремо взятих підприємств, тому зовнішні витрати не враховуються, хоча екологічні зв'язки з ними не такі ж малі. Що вірно з екологічної точки зору, може бути і корисно з економічної. Пошук способів зниження витрат на природоохоронні заходи привів до органічного землеробства, використання екологічних матеріалів. У всьому світі, вже 50 років тому, положення в екологічному господарстві було зазначено як збереження природних ресурсів.

С. Падель виконала, в своїй більшості, середні економічні розрахунки, не враховуючи загальні витрати екологічних господарств. Але й таке вивчення екологічного землеробства не втрачає змісту, так як екологічні господарства повинні забезпечувати своїх господарів. Приймаючи виробничі рішення, наприклад, перейшовши в екологічне землеробство, можна використовувати виконані розрахунки [27,стор.191 -192]. Кожний з перехідних етапів повинен бути оціненим за результатами економічної діяльності, які існують у європейських країнах в сучасному сільському господарстві, які дозволять уникнути серйозних помилок, при прийнятті рішень та інвестиції. Для цього потрібні нормативні показники, які б могли бути отримані в результаті економічних досліджень. С. Падель, виконавши аналіз, акцентує, що в економічному аспекті, екологічне землеробство, зменшуючи витрати та знижуючи ціни, може стати альтернативою традиційному. Внутрішньогосподарська перебудова та початкова реалізація продуктів, дає змогу раціонально використовувати робочу силу та збільшити чистий дохід та прибуток господарства. Але автор спостерігає, що між економічних поглядів на екологічні господарства, структури посівів, знань фермерів, місця де воно знаходиться. Без сумніву, всебічному вивченню всіх систем господарств,(тільки економічних показників; таких як загальний прибуток та дохід), недостатньо. Далі розширення залежить тільки від того, чи прибуткове господарство в різних способах господарювання. Ланцюги на продукти харчування та засоби сільського господарства виробництвом визначають не тільки попит і пропозиції, але й регулювання ринкових відносин та виплати. Тому, згадані фактори мають велике значення для економіки різних господарств [27 стор. 198 - 200].

Американські вчені, Дж. Рейганольд, Р. І. Папендик, Дж. Ф. Пара [30, стор. 60-65] вивчають економічні питання збалансовано-екологічне сільське господарство і знову ж піднімають питання ; чи може бути таке господарювання стабільним, продуктивним та прибутковим? Порівнюючи системи збалансованого та традиційного господарства, один з авторів статті (Дж. П. Рейганольд), працюючи разом з Л. Еліотом та А. Анджеромом з Вашингтонського університету, вивчали дві ферми, які займалися вирощуванням пшениці (стан грунту - родючий). На збалансованій фермі (площа 320 га), починаючи з 1909 р., коли вперше була зорана земля, не використовувались синтетичні добрива та органічні пестициди. На сусідній фермі (520 га) земля оброблялася традиційно з 1908 р. Автори звернули увагу, що врожайність озимої пщениці у 1982-86 рр. була в середньому на 8% меншою в сільському господарстві, але залишалася середньою в цьому регіоні, а показники деяких традиційних ферм були навіть до 13% меншими, ніж на збалансованій. Згадані автори, як і С. Падель, роблять такі висновки, про те , що всі додаткові витрати для охорони навколишнього середовища, здоров'я людини були б занесені до виробничого плану, тоді б збалансовані господарства насправді, стали б прибутковими та корисними для суспільства.

1.2 Досвід землеробства в Європі

Це виробництво почало розвиток у різних країнах. Початок сучасного екологічного сільського господарства в світі був введений у 1920-х рр., хоча більш докладніше практичну зацікавленість цими ідеями примітили з 1960 р. У 1972 році була створена Міжнародна Федерація руху органічного сільського господарства (IFOAM), яка працює, створюючи зразкове стандарти світового екологічного сільського господарства. Розвиток екологічного господарства може бути відмічено збільшенням кількістю членів IFOAM. Почавши з 5 членів, з трьох континентів, зараз нараховується до 100 членів (за 15 років) з 25 держав по усіх континентах. З 1970 року виробництво екологічних продуктів почало швидко зростати. За останній час IFOAM нараховує близько 500 організацій в більше 100 державах.[34, стор.32].

У 1991 р. різні суспільні організації створили Всесвітню асоціацію шкодуючого землеробства (WSAA). Цією та іншими організаціями зусиллями підготовлений план всесвітніх дій у XXI столітті, який підписали 170 країн, в тому числі і Англія. (1992,червень; Ріо де Жанейро, на нараді зібраній ООН) [31,стор.18].

Сектор екологічних господарств один з динамічних. Якщо у 1985 р. в Єропі було 0,1 млн. га площі екологічного господарства, то у 2000 р. ці площі досягли вже 3,5 млн. га. Дуже швидкий розвиток екологічного сільського господарства спостерігають за останні десятиріччя. (рис.2).

Поширення екологічного сільського господарства пояснюють два головних фактори :розширення ринку та сільськогосподарська політика. З початку фінансової підтримки екологічних господарств їх площа (в ЄС) збільшилася з 0,5% у 1993 р. до 2% корисної сільськогосподарської площі у 2002 р. і тенденція до розширення продовжується. Хоча загальна площа в Європейському Союзі порівнено невелика, однак, вражують темпи росту екогосподарства (в середньому за рік 25 - 30%), які значно відрізняються від росту інших секторів сільського господарства [37,стор.192 - 193].

Екологічно сільськогосподарчий промисловий об'єм у всіх країнах збільшується , однак в кожній різний. А більш помітно швидко кількість екологічних господарств збільшується в скандинавських та середиземноморських країнах. За останні 5 років кількість господарств у Швеції збільшилася у 2 рази, Фінляндії - 3 рази, Данії - 4 рази, Італії - 6 раз, а в Іспанії, навіть, у 12 разів [37, стор.194 - 195].

Важливу роль у виробництві екологічних продуктів, його розширення, в тому числі і ринку зіграла державна допомога. В тих країнах, де субсидії були порівняно великими ( у Австрії та Швейцарії )екологічне господарство досягло значних результатів. В Германії господарствам, які переходять на екологічне господарство сплачували по 400 євро за га.

Австрія, одна з самих передових країн в екологічно-сільськогосподарському середовищу, де в період 1991 до 2000 рр.еклогічних господарств кількість збільшилось з 2 до 20 тис. В даний час в Австрії екологічно господарюють біля 8,41% від усіх господарств країни, площа 288 тис. га. Біля 5000 господарств сертифіковано і в Швейцарії, площа 7,8% корисної площі господарств країни. У 1995 р. в Данії було біля 1000 екологічних господарств, в даний час сертифіковано 3,100 екологічних господарств, сертифікованих площ досягають 147 тис. га (6% від загальної площі сільського господарства). Тут більше розвинуто екологічне тваринництво. Сама велика кількість екологічних господарств в Італії (біля 50 тис.), площа яких складає 6,24%.

На першій конференції по стратегії розширення екологічного господарства, яка відбулася у 1999 р. в Бадені (Австрія) представники різних країн визнали, що екологічне сільське господарство - це модель майбутнього і розвитку екологічного господарства повинно приділятися більше уваги та підтримки. На конференції відмічено, що екологічне сільське господарство і його розширення ринку в Центральній і Східній Європі допомагає покращіти експортний потенціал та укріплення місцевого ринку цих країн.[37,стор.192 - 194].

В Західних країнах, екологічні та інші такого плану документи відносять до числа необговорюваних наукових документів, які показують, що пестициди, які використовуються в традиційних інтенсивних хімічних господарствах, забруднюючи воду, повітря а головне продукти, приносять великий знос людству та іншим живим істотам, і навіть ставлять під загрозу їх існування.

Узагальнюючи, можна відмітити головні причини, чому екологічне господарювання все більш відоме у всьому світі:

сільське господарство виробництво з використанням хімічних речовин, за декілька десятиліть, починаючи із середини XX століття, нанесло значний знос навколишньому середовищу (виснажені природні ресурси, знизилася родючість грунту, ерозія грунтів);

висока ціна на енергію - оцінюючи з економічної точки зору - суми, використані на штучні мінеральні добрива і синтетичні пестициди, не окуплюється врожаєм;

знизились прибутки фермерів;

змінився суспільний погляд у відношенні загроза забруднення навколишнього середовища, розповсюджеий інтенсивно у хімічному сільському господарстві та можливості знизити цю загрозу;

збільшився попит на екологічно чисті, безпечні для здоров'я продукти, так як люди замислилися про своє майбутнє [2, стор.8];

Тому, хотілось б відмітити, що Англія в ЄС, співвідносить свою екологічну сільськогосподарську політику і стратегію з його вимогами. Теперішнє сільське господарство Англіі потребує змін, у відповідності з новими ринками сільськогосподарської продукції, процесом ціноутворення та соціальними змінами. Зміна структур сільського господарства вимагає і обрана країною політика та економіка (напрямок). Екологічному сільському господарству необхідно приділяти більше уваги, так як екологічне господарство - це господарство майбутнього, в ньому комплексно вирішується економічні, екологічні та соціальні аспекти.

Розширення екологічного землеробства в Англії розглядає рішення усіх питань в цій сфері.

Розділ 2. Поширення екологічного землеробства в Європі

2.1 Етапи впровадження екологічного землеробства

За останні десятиліття в Європі у сільському господарстві використовують все більше хімічних речовин. Так була індустрийована рослинність і тваринність, їх розвиток, тому і змінилися властивості. Так вдосконалюючи рослинний і тваринний світ в природі зменшується кількість існуючих мікро та макроорганізмів, змінюється структура ґрунтів, забруднюються поверхневі та підземні води. Якщо 30 років тому на Заході було актуально досягнути більшу кількість продукції, так на сьогодні важливо отримати екологічно якісну продукцію. Так у всьому світі шукають шляхи в сільському господарстві , які б допомогли запобігти пошкодження природи та продукції. По цьому питанню за останні роки зменшилась кількість використання синтетичних речовин. Вчений П. Лазауско казав:»Ця методика зробить на один крок ближче Європу та екологічне землеробство.

На даний час існує проблема зацікавленості сільських мешканців у екологічному вирощуванні, оскільки на 20-30% більше витрачається фізичної сили людей і часу. Таким чином можна було б отримати лідерство країн Європейського Союзу. З пори діяльності Д. Станікунаса в Литві виникла одна проблема з екологічного землеробства - це родючі ділянки землі, які займають 360 тис. га або 11% усієї площі.

Держава розширюючи фермерське господарство вирішує проблеми економічної, екологічної та соціальної сфер. Ці ланки необхідно розглядати разом, оскільки вони являють собою цілий комплекс.

А. Шведас вважає, що також необхідно ввести екологічне землеробство тому, що дуже велику кількість складають збіднені землі. Найбільша кількість таких земель знаходиться у Південно-Східних частинах Європи.

Впроваджуючи сівозміну, невелику розораність земель, з врахуванням рельєфу, дає нам можливість зменшити ризик пошкодження надр. Тому такі ділянки необхідно ідентифікувати та передбачити в них трансформацію речовин, підготувати окрему екологічну чутливість ґрунту, використаної програми.

Впровадження екологічного вирощування можна вважати на сьогоднішній день економічною проблемою, оскільки багато фермерів, які займаються власним бізнесом не отримують вкладені гроші. Еродовані землі вважаються взагалі непридатними для вирощування, тому Д. Станікунас запропонував 610 тис. га або 19% таких земель «законсервувати», тобто 400-500 тис. га перетворити у насадження лісів, а решту використовувати в інших напрямках.

Важливе місце на ринку займають родючі землі, які розташовані в певних регіонах, в яких існують сприятливі умови для традиційного вирощування .

В Європейських країнах тепер менше оброблюється збідненої землі, оскільки вигідно провести ланцюг заходів, щодо запровадження екологічного вирощування на родючих землях, а решта підлягає залісненню. Схожа ситуація відбувається на збережених землях (хоча і на родючих землях) лімітовані роботи. Для того, щоб утриматися на ринку збуття, на сьогоднішній день потрібно збільшити кількість екологічної якісної продукції. Оцінюючи в наш час землеробство і знаючи склад землі і не маючи можливості займатися дешевою індустрійованою продукцією, яка не порівнюється з продукцією на ринку, можна говорити, що широке використання екологічного землеробства розглядається в Європі є унікальна можливість мобілізувати наші ферми для нових ідей і покращити їх економіку і дати гарну перспективу в роботі і житті.

Європейський Союз спонсорує кожну країну цієї єдності, яка хотіла б запровадити екологічне землеробство, тому усі економічні витрати допомагає вирішувати загальний бюджет Європейського Союзу. Також П. Лазаускас та В. Крівіцкєнє запропонували підвищити місце країни в Європі, запровадивши агротехнічний туризм. Саме головне, покращиться економічне положення землеробство, а споживачі країн отримали б якісну продукцію. Як негативну сторону можна відразу побачити екологічного вирощування, зменшення кількості продукції на 15-30%, але й це можна перемогти, тому що зменшується використання хімічних речовин і продукція буде дорожча.

А що отримує фермер, вирощуючи екологічну продукцію? Він відразу починає розвиток екологічної земельної системи; його відвідують інспектори і консультанти, які контролюють і радять як отримати екологічну якісну продукцію. Вже перші ярмарки, що відбулися, показали, що споживачі зацікавлені використовувати якіснішу і дорожчу продукцію. Найбільшою перемогою є такою, що стічні та поверхневі води менш забруднені, а люди живуть на менше ризикуючи хімізованої землі, так як на маленькій ділянці точно розрахувати дозу хімічної речовини не можливо. Екологічна статистика показує, що продукція має більше вітамінів і тварини не хворіють.

2.2 Сертифікація екологічних ферм

Сертифікація - це процедура, яка свідчить, що продукція (послуга) відповідає стандарту або іншої нормативної вимоги. Цю процедуру можна віднести:

перша сторона - виробник або поставщик;

друга сторона - покупець;

третя сторона - незалежна організація, фізична або юридична особа.

Часто сертифікує третя сторона, яка визнана незалежно від виробника та покупця. Сертифікування продукції має напрямок підтвердити, що вона відповідає стандартам або іншої нормативної вимоги, підтверджуючи її користь здоров'ю, природі та оточуючому навколишньому середовищу вцілому. Сертифікація буває добровільною або примусовою. Наприклад, у Литві для місцевого споживання та експортована продукція сертифікується примусово, для того щоб вона відповідала правовим актам Литовської республіки. Добровільно продукція сертифікується в тому випадку, коли сам виробник або постачальник виявляє бажання [46,стор80-81].

Сертифікація екологічного вирощування - це процес перевірки усіх земель та продуктів вирощування для збереження природи, обробка землі, підбір технологій для того, поки ця продукція не буде реалізованою. Сертифікація екологічного вирощування відрізняється від інших тим, що перевіряється весь процес вирощування, а не кінцева продукція.[7.стор.9]

В Європі 1999р. 14 березня з'явилася організація, яка без податків «Екоагрос» у 2000 році отримала акредитацію, яка не тільки інспектувала та сертифікувала ферми, реалізовані організації та продукцію, але й контролювала екологічне землеробство, переробку, правила реалізації, консультувала по новим питанням і дає інформацію у використання.[22.стор.6]

Якщо фермер почав займатися екологічним землеробством, то він повинен:

отримати сертифікацію «Екоагрос» та ознайомитись з правилами екологічного землеробства;

заповнити анкету-запит на сертифікацію екологічного землеробства;

усі необхідні документи необхідно здати до 1.05 наступного року;

сплатити за картку вступу вартістю 60 фунтів;

класифікувати сертифіковані роботи;

допрацювати або в той самий час необхідно сплатити 25%сертифікаційного податку;

оскільки відомий сертифікований податок, тому після перевірки його перераховують і він може змінитися, оскільки міняється об'єм праці і співробітництва. Ця різниця перераховується на наступний рік;

Той об'єкт, який сертифікується перший раз, підлягає перевірці з 1.04 -1.06. Причина перевірки : впевнитися, що якість продукції та порядок робіт відповідає сертифікації. По протоколам експертної сертифікації, вирішують статус екологічного землеробства. Цей термін залежить від насадженої культури, який складає 1 - 3 років. Після експертизи зроблено висновок:

Позитивний : видається сертифікат письмово, який ознайомлює з вирішенням та всі виявлені недоліки, коли була перевірка продукції;та пункти на які потрібно звернути увагу.

Негативний : пояснюється причина неотримання сертифіката. Між тим, сертифіковані ферми та будь - які підприємства внесені до каталогу пройдених сертифікацій на певній території. Термін Ії складає 1 рік від видачі. Якщо людину не задовольняє вирішення комітету, то він має право оскаржити або звернутись до суду.

Фермер, у якого на території знайшли неекологічну продукцію, але працюючи за вірними технологіями , маючи всю документацію разом з членами комітету можуть провести дисертифікацію, але при цьому звернувшись в «Екоагрос» та отримати позитивний результат.

Причини анулювання сертифікації :

коли порушена вимога «Екоагрос»;

невірно використана лейба «Екоагрос»;

змінений склад продукції або технології виробництва;

в продукції знайдено більша кількість токсичних речовин, ніж дозволяють містити нормативні акти.

Виробник, який втратив сертифікацію навмисно, то він не має право 5 років подавати анкету на сертифікацію.

Кожна екологічна продукція має право характеризуватися своїм екологічним знаком. У системі екологічної сертифікації присутні такі вимоги:

- повинна бути конфіденційно секретною;

довіреною;

об'єктивною;

незалежною;

нескладною;

відкритою;

фінансово-ефективною;

інформаційною;

Деякі критерії протидіють один одному, наприклад : відвертість, конфіденційність. Але так не проходить, оскільки важко вести паралельно відверту та конфіденційну документацію одночасно.

Відверта інформація - інспекторів, членів вищої організації спілки, сертифікаційні документи продукції вирощування та списки, але вся інша документація є конфіденційною і доступною тільки для вищих органів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8