Екологічне землеробство

Що стосується власної думки, то я можу сказати, що екологічна сертифікація ферм країн Європейського Союзу, які нещодавно вступили, буде займати довгий час, для того, щоб запровадити цю систему. Оскільки вона є складною і довгою у прогресі, необхідно залучити найбільше зусиль. Тобто, перший рік, наприклад, може бути безрезультатним, тому фермерам просто необхідна допомога зі сторони держави. На прикладі даної англійської ферми «Home fruit farm», теперішній менеджер, на протязі 4 років чекав результат після впровадження екологічного землеробства як в якості продукту, так і повернення фінансових затрат (400 тис. фунтів за весь термін ).

Розділ 3. Поблеми розвитку екологічного землеробства в Європі та його перспективи

3.1 Розвиток екологічного земельного господарства

Ще в 1934 р.один з видатних Єропейських агрономів Р.Катней в журналі «земельне господарство», оголосив велику та вичерпуючу статтю, в якій широко і всебічно показав читачам біодинамічне землеробство [20,стор.19].

Сучасне європейське екологічне земельне господарство почалося 15 років тому, разом із поверненням акта незалежності. Перший імпульс загального етапу, прийшовший в Європу із Варшавського земельногосподарського університету, професор М. Гурнй, який відвідувавши наш університет прочитав лекцію про перспективі екологічного землеробства в Європі. М. Гурнй запросив двох наших викладачів нашого університету приїхати на конференцію екологічного землеробства. Після цієї конференції відкрились широкі можливості спілкування з різними організаціями екологічного землеробства європейських країн і цікавившися екологічним земельним господарством за кордоном. Познайомившися з рухом екологічного землеробства у Польші, 1999 р. восени зусиллями викладачами нашого університета була створено суспільство екологічного землеробство Європейського «Gaja», яка через рік, була прийнята членом в організацію міжнародного органічного землеробства IFOAM. Разом з цим «Gaja» зіткнулася з важливими фінансовими проблеми. Приймати участь у конференції екологічного землеробство європейських країн скрізь і IFOAM членам необхідно уплатити перший внесок, оскільки іншим країм потрібні були кошти. Наприклад, литовському екологічному господарству різними способами допомогли Голандія, Швейцарія, Данія, Германія, США, Швеція, окремі організації. Активісти «Gaja», подорожуючі по регіонам з допомогою преси розповсюдили ідеї екологічного господарства, (20,стор.19). У 1993 р. суспільство почало сертифікацію екологічного господарство. В ті роки 9 господарствам було представлено статус перехідних в екологічні. Перший сертифікат екологічного господарства отримали проживаючі в південних районах. Вперше вирішивши фермерам екологічно господарювати та вести екологічно чистий спосіб життя. Вони хотіли б ці ідеї використовувати на практиці і не вагались новинки. Хоча їм не вистачало теоретичних знань та досвіду. Після 3 років від створення «Gaja» 1993 р. англійське правління підтвердило «Tatulos», проекту підземної водоохорони регіону і початку його фінансування. Хоча «Tatulos» був створений фонд підземній водоохороні.

Аналізуючи екологічні та перехідні періоди господарств кількість в Англії, можна відмітити , що середня величина екологічного господарства у 2000 р. досягло 20 га, в той час традиційного, 12 га, хоча розділяючи господарство за величиною та інтервалом більшість господарств (44% від загальної кількості господарств) потрапило вперше, наприклад, від 0,1 до 10,0 га. Господарства, розміри яких перевищують 30 га складають 15 % від загальної кількості господаств (Рис. 7.).

Досліджуючи розвиток екологічного землеробства районів, необхіно відокремити райони Алитуса, Клапейди та Паневежиса. 2000 р. дані у порівнянні з 1999 р., потрібно примітити, що в районі Таураге, сертифікована земельна площа збільшилася 2,6 разів, а Утенос - 1,9 (рис. 4).

За сертифікованою земельною площою 2000 р.перемагає Клайпедський район, після Варенос, Молету, Диржу (6к). Інші виробники екологічної продукції розділили різні райони Литви. Тільки в 5 районах (Вилкавшикіо, Траку, Шальчининку, Рокмикіо, Пакруоє) 2000 р. не було екологічного господарства. Саму найбільшу частину сертифікованої землі 2000 р. становили зелені луки (пасовища) - 50,8% та зернові культури - 39,7% (7к). На решті площі землі, яка складає 9,5% вирощується овочі, бобові культури, картопля, фрукти, ягоди та інші. Порівнюючи посіви екологічного та хімізованого господарства можна спостерігати дуже схожу структуру сівозмін. Тільки у хімізованих овочевих господарствах, Зернових та картопляних площ частина менше на 2%, а екологічних господарств ці культури займають 7% земельних площ [36,п 1-2].

Екологічні господарства, як і хімізовані, в основному змішані, виробляють різноманітну продукцію; зерно, картопля, тваринну продукцію та ін. Тільки невелика кількість господарств спеціалізується на вирощуванні овочей, фруктів, ягід, грибів, лікарських трав. Саму велику кількість екологічної продукції складають зернові - 40%, картопля - 25%, овочі - 12% від загальної кількості екологічної продукції. Саму велику частину екологічної продукції складає молоко (90%), але нажаль, ця продукція в основному продається без знаку сертифікованої екологічної продукції [36,стор.1-2]. Крім того, необхідно додати, що в країні ще немає ні одного сертифікованого підприємства по переробці тваринної продукції. Значить, це нова ніша для розвитку підприємства у цій галузі.

Яке місце Литва займає на світовій картві екологічного землеробства можна побачити на рис.8, на якому зображено, яку частину продуктів займають в деяких Європейських країнах екологічні землеробні господаства у 2000 р., в тому числі і в Литві.

Коротко узагальнюючи, необхідно звернути увагу, що кожний рік в Литві кількість екологічних господарств збільшується на 20 - 30 %. Якщо площа сертифікованої землі і далі буде збільшуватись в такій прогресії, то до 2007 р.вона буде складати тільки 0,5% землегосподарських корисних площ і буде набагато менше, ніж зараз в іних країнах. Такий розвиток господарства В. Рутовенес, Р. Земяцко та ін. автори за оцінкою,незадовільнить попит на продукцію. Потрібно досягнути, щоб через 5 років екологічне господарство займало хоча б 1% використованої площі земельного господарства. Для цієї мети повинен бути набагато більше швидший річний приріст екологічних господарств. Екологічне земельне господарство повинне зайняти важливі позиції у розвитку земельного господарства Литви [37,стор.199].

3.2 Проблема ринку екологічних продуктів

Кожний рік екологічні продукти отримують все більшу популярність в Європі і у всьому світі. Самим великим, у сітовому масштабі, ринок екологічних продуктів спостерігається в таких країнах : ЄС, США, Японія. Пропизиції щодо екологічних продуктів на ринку за останні 10 років збільшилися до 10% [25,стор. 10]. Такий швидкий розвиток - це дуже великий о'бєм праці не тільки для фермерів, переробці продуктів, продавцям, але й дослідникам та споживачам.

Ринок екологічних продуктів в Прибалтийських країнах робить перші кроки : в основному тут торговля непереробленими харчовими продуктами : зерном, молоко, фруктами,ягодами, овочами, медом. Іноді можна зустріти перероблені продукти: сир, хліб, чай з лікарських трав. Така ситуція склалася, тому що фермери продають екологічну продукцію як просту - тільки біля 10% екологічної продукції відмічено відповідними знаками (відмітками). Більшість екологічних продуктів Балтийськихкраїн продається відкрито, наприклад на господарстві, на базарах, в містах на різних ярмарках і під час свят. Ці продукти можна знайти в невеликих магазинах і (дуже рідко) в великих торгівельних центрах. В основному кількість продуктів в магазинах недостатньо, постачаються неперіодично.

Дивлючись табл.1. (країни ЄС) можна підтвердити, що в Австрії сама велика кількістьекологічних господарств і дуже добре організований ринок місцевих екологічних продуктів. В цій країні продаж екологічних продуктів складає 5% всіх реалізованих продуктів харчування, що через найближчі 5-10 років збільшиться до 10%. В Австрію імпортується 30% екологічних продуктів. Планується, що в майбутньому ця кількість збільшиться, так як споживачі бажають все більше різноманітних продуктів.

Ринок екологічних продуктів в Європі. Таблиця 1.

У Бельгії ринок екологічних продуктів порівняно невеликий. В країну імпортують 50% всіх продаючих екологічних продуктів і ця кількість у майбутньому буде зростати, тому що відчувається недолік готових продуктів для споживання харчових продуктів, і зараз продажа екологічніо харчових продуктів сладає 1% від загальної кількості.

У Данії у порівнянні з іншими країнами, ринок екологічної продукції невеликий. Він складає близько 3% від загального ринку продовольчих товарів. Реалізовані в країні продукти складають близько 1,5% від загального ринку харчових товарів.

У Німеччині самий великий у ЄС ринок екологічних продуктів, з яких 50% складає імпорт.

У Голандії сформувався ринок порівняно не великий, хоча в цій країні глибокі традиції використання екологічних продуктів харчування, як і все інше, що пов'язане із охороною навколишнього середовища. Голандії ринок дуже важливий, тому що традиційно ця країна переекспортує (80% усієї продукції, імпортуючих в Голандію, експортується далі в інші країни), не виключно і екологічні харчові продукти.

У Швеції добре розвинута сітка продажу харчових продуктів. Дві торгівельних компанії займають майже 50% ринку екологічних продуктів, оскільки мешканці країни активні, як учасники охорони навколишнього середовища, планується, що ринок у Швеції сильно розшириться.

В Англії ринок екологічних продуктів оцінюється в 445млн.дол., з яких 70% складають імпортовані продукти. Як пише голова сільського та торгівельного дому Естонії відділу маркетингу П.Ліівааук [25,стор.10], починаючи пошук ринку екологічних харчових продуктів у ЄС, необхідно звернути увагу на такі речі як :кожна країна має свої особливості розвитку харчової промисловості та екологічного земельного господарства, традиції споживання і специфічні бажання споживання. Планується, що попит на екологічні продукти ще хоча б 5-10 років буде перевищувати пропозиції, хоча існує така ситуація, коли в деяких країнах є продукти, попит на які відповідає пропозиції. Автор вважає, що не дивлячись на різні згадані причини , ринок екологічних продуктів буде розширюватись, тому що покупці турбуються за якість споживаючих продуктів, все частіше звертають увагу на їх походження. Не менш важлива довіра споживачів екологічним знакам, призначені для маркеровки екологічних продуктів, гарантуючих походження продуктів.

В Литві ринок екологічно чистих продуктів практично досліджений [1,стор.204]. У 1994 р. в Литовському інституті аграрної економіки співробітники виконали дослідження на попит в регіоні виробленої екологічної продукції - пропозиції, а конкретно Вільнюсі, Паневежисі, Шяуляй, Биржяй і ін. городах в дошкільних закладах, школах, лікарнях, санаторіях, торгівельних організаціях. Вже в ті роки (див. табл.2) екологічно чистих сільськогосподарських продуктів попит був більше, ніж було виготовлено. Роблячи висновок з даних цих досліджень, в Литві необхідно не тільки збільшувати виробництво екологічно чистих харчових продуктів, але й переробку (зараз нема ні одного підприємства по переробці тваринної продукції).

Як вже згадувалоля, у попередньому розділі, екологічна продукція виробляється в багатьох районах Литви. За реалізацією екологічних продуктів по групам, майже половину екологічно торгівельно продукції складають зернові, немало вирощується і картоплі. Вище згадані продукти вирощуються екологічно фрукти та ягоди, лікарські рослини і спеції [36,стор.2].

Поки об'єм виробленої продукції невеликий, екологічні продукти в магазині роздрібної торговлі доставляють самі фермери. З такою формою доставки, фермери самі знайомляться з доставкою продуктів в магазини, їх порядком, розміщенням на вітринах, їх конкурентно здібними серед інших товарів.

Таблиця 2.

Попит екологічно чистої продукції і пропозиції в північному Литовському регіоні 1994 р.

У дорослих потребах екологічних продуктів, працівники торгівельних центрів не встигають працювати з зростаючою поставкою екологічної продукції. Зараз, за словами Г. Жижо, важко прогнозувати, яку структуру моделі торговлі могли б бути більш зручними як фермерам, так і торговлі. Це може бути створення кооперативів, створення сітки торгових посередників або інші форми вже існуюючі в закордонних країнах.

Попит на екологічну продукцію в Литві зростає, але до цих пір не сформувалася торгова структура продажі екологічних продуктів. В цьому ракурсі, потрібно звернути увагу на ще одну проблему ринку еколочної продукції - пока що тільки біля 45% сертифікованої екологічної продукції продається як екологічна, за яку отримують 20-40% дотації (в порівнянні звичайної продукції).[35,стор.32].

Як вже згадувалося, у подальшому розвитку Литовського екологічного землеробства важливим етапом була сертифікація організації «Екоагрос», отримана від IFOAM акредитація, яка відкрила двері Литовської екологічної продукції в ЄС і світовий ринок. Разом з цим визнанням, на адресу «Екоагрос» почали отримувати пропозиції для доставки литовських екологічних продуктів. Різноманітні іноземні фірми захотіли отримувати тисячі тон екологічного товару: жита, пшениці, гороху, гречки, фруктів, ягід, різних овочей і навіть тютюну. Екологічні продукти у світі визнані продукцією найвищого гатунку, тому навіть Євросоюз ввіз їх не обмежує. Здавалося б, що проблема ринку як би і вирішена, однак виникають і інші причини, які фермери поодинці вирішити не можуть:

недостатньо тільки відмовитися від використання синтентичних пестицидів і мінеральних добрив, їх потрібно замінити на альтернативні, а для цього потрібні знання та розуміння;

немає структури ринку екологічним продуктам, немає організацій, які б могли бути посередниками між фермерами і тогівельними оргаціями, помогли зібрати, запакувати і доставити споживачам в Литві і за кордоном продукцію;

але сама велика проблема - мала кількість виробництва екологічної продукції. По П. Лазаускаса та В. Рутковенес даним у 1999 р.фермери екологічного та перехідного періоду планували реалізувати 340 т. жита,з яких тільки 16 т. були екологічними, інші - перехідного періоду. Схожа ситуація і з іншими продуктами, наприклад, пшенця - з 135 т.-20 т.,яблук - з 80 - 10 т. екологічних продуктів. Більшість господарств перехідного періода в ці роки стануть екологічними, і ясна річ, кількість екологічних продуктів збільшиться, однак все ще невеликі o'бєми створюють великі проблеми у переробці і торговлі [23,стор.2-3].

По оцінкам спеціалістів, система розподілу екологічних продуктів один з важливих факторів торговлі на Європейському ринку. Швидкий розвиток ринок екологічних продуктів в Австрії, Данії, Швейцарії, Швеції підтримує реалізація цих продуктів у торгівельних центрах (див.табл.3);

Нових споживачівекологічної продукції притягує великий асортимент, постійні поставки, зрозуміле маркерування та ін. В інших країнах, наприклад, в Германії, Голандії, звичайно екологічною продукцією торгують у спеціалізованих магазинах. Однак, в Германії спеціалісти стверджують, що якщо хотілося і далі збільшувати об'єм торговлі, необхідно поширювати великі сітки торгівельних центрів.[48,стор.2-3].

На Литовському внутрішньому ринку 21% екологічних продуктів продається на господарствах без переробки, 40% - на ярмарках, базарах, 14% - в магазинах, 25% - в інших місцях. Яка форма торговлі буде найпоширенішою та зручною для фермерів, покаже майбутнє. Планується з початком реалізації екопродуктів у «VP Market» виробництво збільшиться, це буде новим початком для розвитку [34,стор.32].

Таблиця 3.

Розподіл екологічної продукції у роздрібному продажі на Європейському ринку 1999 р. (%).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8