Економiчна ефективнiсть виробництва зерна

За оцінками спеціалістів, в Україні для внутрішніх потреб за рік використо-вується близько 6-7млн.т. зерна з продовольчою метою, близько 10--11млн.т. -- на корми й приблизно 0,5млн.т. для промислової переробки. На посів іде близько 4 млн. т. зерна. Отже, якщо рахувати по максимуму, то сумарне споживання зерна становитиме приблизно 22-22,5 млн. т. на рік.

За оцінками Мінагропрому, урожай зерна в 1999 році становить близько 26млн.т. Однак реальна цифра не може перевищувати 25млн.т. (включаючи господарства всіх форм власності).

З урожаю 1999 року було експортовано близько 2 млн. т. зерна.

Припустимо, що з початку поточного сезону, включаючи грудень, для внутрішніх потреб витрачено близько 10млн.т. зерна.

Таким чином, ще 13млн.т. "вільного" зерна може "гуляти" на ринку. І до літа при таких розрахунках, здавалося б, його має вистачити.

Проте сьогоднішні реалії говорять про інше -- ринок переживає дефіцит пропозицій. Спрогнозувати ж розвиток подій вкрай важко. Усе залежить від того, як розпорядяться зерном його основні власники.

За інформацією Мінагропрому, близько 10млн.т. з 12,5млн.т. пшениці (не врахований приватний сектор), зібраної цього року, припадає на не-державні структури. Крім того, за борги аграрії поставили в продовольчий фонд приблизно 0,5млн.т. (майже все реалізовано) та у Державний резерв близько 2млн.т. зерна.

Тому, очевидно, що у державних запасах великих обсягів товару немає й істотно впливати на ринок до кінця сезону держава не зможе.

Щоправда, останнім часом почали з'являтися пропозиції щодо продажу великих партій зерна (від 50тис.т). За непідтвердженими даними, його пропонують з державних ресурсів. А, проте, при високому попиті на товар не уклали ще жодної угоди по цих пропозиціях. По-перше, ціни продавців є досить високими (490-500грн/т пшениці 3 класу ЕХW). По-друге, за таких обсягів і цін покупець, згідно з умовами контракту, мусить одномоментно оплатити всю партію, що не багатьом по кишені. Крім того, доказів щодо реальності цих партій практично немає. Тому не виключено, що вони взяті з "повітря".

Скоріш за все, зерно попереднього року, за всіма ознаками, "розкидане" по численних сільських господарствах та різного роду комерційних структурах і зберігається переважно не на елеваторах, а у власних "засіках". Та в умовах заборон на вивезення зерна з областей і постійного зростання курсу долара розраховувати на швидке насичення ринку пропозиціями не доводиться. Тому до кінця сезону торгівлі великими партіями не буде.

Зрозуміло, що годі очікувати зниження цін на зерно. А от чи зростатимуть вони й наскільки -- залежатиме від змін курсу долара й рівня дефіциту товару.

До речі, можливе деяке пожвавлен-ня торгівлі у лютому-березні під час підготовки до весняних польових робіт. Ясна річ, аграрії нині притримують зерно до початку посівної, щоб придбати потрібні для її проведення ресурси.

У будь-якому разі, якщо найближчими місяцями триватиме брак зерна на ринку й вітчизняні переробні заводи простоюватимуть, імпорт зерна може стати нагальною потребою (Закарпатська область вже отримала можливість імпортувати продовольче зерно).

Уже сьогодні багато заводів і комерційних структур готові закуповувати зерно на світовому ринку, добре, що зараз у світі перевиробництво пшениці -- її запаси становлять близько 920млн.т. Тим більше, що внутрішні ціни порівнянні зі світовими.

Однак за існуючого високого ввізного мита на зерно в Україні, імпортувати сільськогосподарську продукцію не вигідно. Тому все залежатиме від політики держави, а точніше -- від введення або не введення нею пільгового ввізного мита на продукт.

3.3 Запровадження прогресивних технологій вирощування зернових

Серед основних продовольчих зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в кооперативі “Україна” друге місце після ярої пшениці, а на Україні є головною продовольчою культурою.

Цінність пшеничного хліба визначається хімічним складом зерна. Серед зернових культур воно містить найбільше білка - залежно від сорту і умов вирощування вміст його становить 13 - 15%. В зерні багато вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітамінів та провітамінів, близько 2% мінеральних речовин.

Білок пшениці повноцінний за амінокислотним складом, містить всі незамінні амінокислоти - лізин, триптован, валін, міецин та інші і добре засвоюється людським організмом.

За рахунок вживання пшеничного хліба та хлібобулочних виробів людина задовольняє близько третини своїх потреб у їжі.

На Україні досить поширена озима тверда пшениця.

Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування озимої пшениці збільшилася її середня врожайність.

Біологічні особливості. Насіння пшениці проростає при температурі у посівному шарі ґрунту 1 - 20 С. Сходи при цьому з'являються пізно і недружно. Найбільш інтенсивне проростання спостерігається при 12 - 200 С. За умови достатнього зволоження ґрунту сходи при такій температурі з'являються на 5-6 день.

Більшість сортів озимої пшениці, районованих на Україні, відносно стійкі проти понижених температур в осінній, зимовий та ранньовесняний періоди.

Озима пшениця належить до вологолюбних рослин. Як правило, високий врожай її збирають при великих запасах вологи у метровому шарі ґрунту близько 2000 мм, а в період колосіння - не менше як 80-100 мм при постійній вологості ґрунту близько 70-80% НВ.

Серед озимих культур озима пшениця - одна з найбільш вимогливих до ґрунтових умов вирощування. Найкраще росте вона на родючих ґрунтах, які характеризують сприятливими фізичними і хімічними властивостями.

Технологія вирощування. Озиму пшеницю на Україні вирощують на злачних площах інтенсивною технологією. Суть цієї технології полягає в оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту й розвитку рослин, розміщенні культури після кращих попередників, вирощуванні інтенсивних сортів, застосування добрив, з розрахунку на заплановану урожайність, внесенні азотних добрив протягом весни і літа відповідно до даних ґрунтової і рослинної діагностик, використанні інтегрованої системи захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників, застосуванні ретардантів проти вилягання, захисті ґрунтів від ерозії. Головною особливістю цієї технології є сівба пшениці із залишенням постійних технологічних колій, постійний біологічний контроль за станом рослин.

Районовані сорти. В нашій місцевості найбільш поширені такі сорти пшениці: Киянка, Миронівська 25, Обрій, Харківська 11; з твердих пшениць -- Корал одеський, Парус.

Попередники пшениці. Сучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці характеризуються підвищеними вимогами до родючості ґрунту, вмісту вологи в ньому та чистоти від бур'янів. Саме це визначає велику роль попередників при вирощуванні таких сортів.

Попередники для озимої пшениці підбирають з урахуванням кліматичних умов району вирощування, структури посівних площ, реакції сорту на попередник.

За даними наукових досліджень та виробничої практики, кращі попередники пшениці в нашому районі -- горох, багаторічні трави на один укіс.

Добрими попередниками для озимої пшениці, вирощуваної за інтенсивною технологією, є кукурудза на силос та деякі стернові, зокрема озима пшениця після горяного пару або багаторічних трав.

Обробіток ґрунту. Основним завданням обробітку ґрунту є зберігання вологи на час сівби пшениці, боротьба з бур'янами, якісне загортання післяжнивних решток і добрив, створення достатньо ущільненого під посівного шару з об'ємною цільністю 1,1-1,3 г/см3 та дрібно грудочкуватого посівного шару, в якому б треба мати ґрунтові частинки діаметром 1-3 см.

Залежно від попередника та вологості ґрунту застосовують полицевий та безполицевий способи обробітку. Коли орний шар містить менше як 20 мм продуктивної вологи, що часто спостерігається в посушливе літо, після таких попередників, як горох, кукурудза, безполицевий (безплужний), або поверхневий обробіток. При достатньому зволоженні ґрунту та ранньому збиранні попередника на забур'янених площах ефективніший полицевий обробіток ґрунту плугами з передплужниками.

На зайнятих парах, які рано звільняються від урожаю парозаймальних культур і дуже забур'янені кореневищами бур'янами (пирієм), а також після засмічених пирієм стернових попередників проводять 2 денкування на грибину залягання кореневищ (10-12 см) та оранку з коткуванням після з'явлення “милець” пирію на глибину до 25 см.

Оранку закінчують не пізніш як за 3-4 тижні до настання оптимальних строків сівби пшениці. При запізненні з оранкою ґрунт до початку сівби не встигає достатньо ущільнитись, що може спричинити розрив корневої системи пшениці внаслідок його осідання.

Обробіток горних парів починають восени після збирання попередника. На парах проводять 2-3 кущення та глибоку оранку плугами з передплужниками на глибину 27-30 см. Рано на весні проводять боронування і при появі бур'янів починають першу культивацію з боронуванням на глибину 10-12 см. Протягом літа ґрунт утримують у розпушеному та чистому від бур'янів стані, застосовуючи культивацію з боронуванням.

Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є створення сприятливого структурно-агрегативного складу посівного шару. Найкраще використовувати для цього культиватори (КПС-4, ІСМК-5,4 та ін.), обладнані стрілястими лапами культивацію проводять одночасно з боронуванням зубовими боронами (БЗТС-1,0, БЗСС-1,0), а при недостатній вологості ґрунту -- з соткуванням сотками ЗККШ-6. Для кращого вирівнювання поверхні ґрунту і якісної сівби культивацію проводять під кутом до оранки на глибину загортання насіння. На більш важчих ґрунтах замість культиваторів використовують комбіновані ґрунтообробні машини ТВК-3. ВНП-5,6 та ін.

Своєчасне локальне внесення добрив дає змогу значно зменшити стреси рослин від природних аномалій (низька температура, заморозки тощо, пристосовує їх до навколишнього середовища, активізує кореневе живлення, омолоджує рослини та поліпшує умови отримання високих урожаїв.

Локальне внесення добрив через листя -- найбільш ефективна та економічно виправдана форма доставки рослинам елементів живлення протягом усього періоду вегетації, навіть у тих випадках, коли іншим шляхом це виконати неможливо.

Цей метод внесення добрив, завдяки збалансованому складу економічно чистих основних та хелатних мікроелементів, гарантує сто відсотків їх засвоєння, значно скорочує потреби у корневищ добривах.

Забезпечення рослин необхідною кількістю мікроелементів оздоровлює рослини, підвищує їх стійкість до захворювань, а разом із засобами захисту рослин від шкідників та захворювань з найменшими стресами для рослин (табл.3.1).

Таблиця 3.1.

Структура мінеральних добрив і мікроелементів при інтенсивній технології вирощування зернових

Рідкі комплексні добрива (РКД) поділяються залежно від способу використання добрива для кореневого і позакореневого живлення, а також залежно від призначення - на універсальні, оздоровчого характеру, та спеціальні - для забезпечення потреб рослин в тому чи іншому елементі живлення.

Завдяки відмінності у складі РКД непотрібних солей, їх дію можливо порівняти з швидкою допомогою, бо через три години після використання вони повністю засвоюються рослинами. Змінюється колір листя, з'являються нові пагони, зникають ознаки нестачі того чи іншого елементу завдяки чудодійній силі збалансованого живлення.

Комплексне позакореневе внесення добрив і засобів охорони рослин та інших агротехнічних прийомів відповідно до етапів органогенезу забезпечує зниження їх необхідної кількості при кращих показниках ефективності.

Склад та опис позакореневого живлення.

Перша обробка. Допосівна обробка призначена для насичення зерна елементами стимуляторами росту та захисту його від хвороб.

Для обробки зерна рекомендується використання обладнання для протруєння зерна типу ПС-10. Витрати робочого розчину (20 літрів на 1 тонну зерна) становлять: 2л еколисту (стандарт) + 2мл. 10% розчину Фумару + 1кг протруювача типу баштан-вода.

Поєднане використання стимулятора росту Фумар, який стимулює розвиток клітин при посиленні протидії факторів середовища доповнене комплексним впливом мікроелементів, дасть змогу вдвічі скоротити потреби використання протруювачів без пониження захисної дії при суттєвому збільшенні урожаю.

Осіння фаза лущення. Підживлення виконується для забезпечення елементами живлення та мікроелементами, покращення схожості розвитку кореневої системи, а також підвищення зимостійкості.

Друга обробка. Еколист стандарт, 2л/га на 300л води. За недостатньої кількості в грунті фосфору та калію, а також при пониженні температури ґрунту нижче +10оС для кращого розвитку кореневої системи необхідно виконати чергову обробку через 5-7 днів після попередньої.

Весняна фаза лущення. Починається процес відновлення вегетації навесні, який супроводжується інтенсивними ростовими процедурами. У зв'язку з цим в озимих виникає потреба в елементах живлення, особливо в азоті. Інтенсивний ріст вегетативних органів, загроза паморозків, нестача елементів живлення зумовлюють настання в озимих першого критичного періоду, який зменшує комплексну дію мікроелементів.

Третя обробка. Еколист стандарт 3л/га + мікросол Мn - 200 - 1/5л/га + 36кг карбаміду на 300 л води. Мікросол марганець застосовують для активізації окислювальних ферментів і збільшення окислювально-відновлювальних процесів, що відіграють важливу роль у дихальних процесах рослин.

Четверта обробка. Еколист ПК-1,9л/га + 15кг карбаміду на 300л води. Коли 25% рослин мають друге коліно, настає другий відповідальний момент у живленні рослин, зумовлений бурхливим розвитком листкової поверхні та інтенсивний приріст біомаси рослин. У зв'язку з цим забезпечення рослин у цей період є важливою передумовою одержання високий врожаїв.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8