Кримінологія

Хуліган не переслідує будь-яких цілей, що лежать за межами його дій. Він не прагне досягнути якого-небудь об'єктивного резуль-тату, йому достатньо почуття внутрішнього самоствердження, задоволення, яке він одержує від реалізації примхи, від ефекту хулі-ганських дій, що ним вчиняються. Твердої і ясної мети у хулігана немає. Це призводить до збігу, поєднання мети і мотиву. Мета хулі-ганських дій полягає у самих цих діях.

Хуліганство, залежно від ступеня суспільної небезпечності його конкретних форм прояву, поділяється на декілька видів:

- «просте» кримінально-правове хуліганство, про яке йшлося вище (ч. 1 ст. 296 КК);

- групове хуліганство, тобто вчинене групою осіб (ч. 2 ст. 296 КК);

- злісне хуліганство -- хуліганські дії, передбачені ч.ч. 1 та 2 ст. 296 КК, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за ху-ліганство, чи-пов'язані з опором представникові влади або пред-ставникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони гро-мадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хулі-ганські дії;

- особливо злісне хуліганство -- хуліганські дії, передбачені ч.ч. 1 -3 ст. 296 КК, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Кримінальній відповідальності за вчинення хуліганства підля-гають особи, яким до вчинення злочину виповнилося чотирнадцять років (п. 2 ч. 22 КК).

«Хуліган», «хуліганство» -- слова іноземного походження. Най-частіше появу цих слів пов'язують із прізвищем ірландської роди-ни Hooligan, яка проживала у Лондоні наприкінці XVIII ст. і від-різнялася особливим буйством. Хуліганами згодом називали вулич-них бешкетників, а саме слово стало називним.

З приводу етіології хуліганства є й інші припущення. Була не-вдала спроба пояснити, що «хуліган» походить немовби від двох російських слів -- «хулить» і «гадить». Однак хуліганство -- не типово російське явище. Деякі форми злочину, що тепер називають-ся хуліганством, відомі багатьом країнам з давніх часів. Між тим законодавці не всіх держав застосовують термін «хуліганство». Подібні або споріднені хуліганству вчинки називаються по-різно-му. Але, повторюємо, дикі забави заради цькування людей, п'яна хвацькість, бешкетування і дебоширство, цинічні знущання над слабкими, грубе і зухвале порушення громадського порядку, що супроводжуються насильством над особою, варварським руйнуван-ням майна, стихійні бійки і побоїща на стадіонах, вулицях, у танцювальних залах та в інших громадських місцях були і є нерідкими явищами скрізь.

Слід відзначити, що в кримінально-правовій літературі нерідко висловлювалася точка зору, згідно з якою хуліганство -- це не вчи-нок, а всього лише мотив суспільно небезпечної поведінки. Це тягне за собою заперечення хуліганства як самостійного складу злочину, тобто вилучення його з переліку злочинів. Хуліганські спонукання можна немовби враховувати як обтяжуючу обставину будь-яких суспільно небезпечних дій, вчинених внаслідок цих мотивів.

Уявляється, що подібна позиція є помилковою. Вона не врахо-вує соціальної цінності такого блага, як громадській порядок, для захисту якого встановлена відповідальність за хуліганство, ігнорує багатолітній досвід боротьби з посяганням на його за допомогою кримінально-правових засобів. Крім того, хуліганство є точним юридичним поняттям, що відрізняється від суміжних складів зло-чинів низкою специфічних об'єктивних і суб'єктивних ознак. Це, безумовно, складний з позиції законодавчої техніки, але само-стійний склад, вилучення якого із Кримінального кодексу негатив-но відобразиться на протидії хуліганам і хуліганству.

Хуліганство було одним із поширених злочинів за часів існуван-ня Радянського Союзу. В середині 60-х років минулого століття воно складало більше третини у структурі всієї злочинності. Потім по-чалось падіння його рівня. В період з 1972 по 1993 р. частка хулі-ганства в загальній масі злочинності становила 9,8%. В останні роки вона коливається в межах 4%.

Насторожує озброєність хуліганів у момент вчинення злочину (холодною або вогнепальною зброєю). Відмічається високий сту-пінь рецидиву хуліганства: приблизно половина засуджених після звільнення вчиняють новий злочин. Не можна відкидати і високий рівень латентності цього злочину. За вибірковими даними, більше половини потерпілих від хуліганських посягань не повідомляли правоохоронним органам про те, що з ними трапилося.

Статистика свідчить, що зараз поширення хуліганства в містах і сільських населених пунктах має неістотні відмінності порівня-но з попередніми роками, коли з хуліганством частіше зустрічали-ся передусім у містах.

Вивчення демографічних даних про хуліганів показує, що домі-нуючу роль серед них грають чоловіки, однак питома вага жінок протягом останніх двадцяти років зросла з 2,8% до 5,9%. Майже половина хуліганських посягань вчиняється особами у віці від 14 до 24 років. Хуліганам даної вікової групи властивий потяг об'єдну-ватися в групи для реалізації своїх хуліганських намірів.

Розподіл осіб, які вчинили хуліганство, за загальноосвітнім рівнем такий: особи із середньою і неповною середньою освітою -- 86,4%, з вищою і незакінченою вищою -- 13,6%.

Як правило, хуліганські дії вчиняються у нетверезому стані (більш ніж 90%). За даними вибіркових досліджень, 15% винних у хуліганстві страждали на психічні захворювання (хронічний алко-голізм, психопатичні аномалії, десоціалізація).

З хуліганських мотивів вчиняється значна кількість вбивств і умис-них тілесних ушкоджень. Тому КК України спеціально передбачає відповідальність за умисне вбивство за наявності такої обтяжуючої обставини, як вбивство з хуліганських мотивів (п.2 ч.2 ст. 115). Умис-не заподіяння тяжкого тілесного ушкодження з хуліганських мотивів утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296 КК, та залежно від наслідків ушкодження -- відповідною частиною ст. 121 КК.

Морально-психологічні якості хулігана характеризуються зне-вагою до суспільства і порядку, встановленого в ньому, побутовою розбещенністью, невитриманістю, домінуванням духовно збідне-них, соціально збочених потреб, порушенням рівноваги між різни-ми видами потреб і засобами їх задоволення.

Хуліган як тип особи глибоко негативний, йому притаманні егоїзм, кичливість своїм зухвальством, неповага до людей. Саме ці якості роблять особу хулігана непередбаченою в його діях, кримі-ногенно небезпечною. Ніхто із оточуючих не застрахований від спонтанних хуліганських посягань. У відповідь на справедливе за-уваження він може образити людину, проявити жорстокість, грубу силу, продемонструвати ворожість та іншими засобами довести «свою» правоту, задовольнити потребу в самоствердженні.

Хулігани характеризуються явною антигромадською установ-кою. В кримінологічній літературі, залежно від глибини і стійкості антигромадської установки осіб, які вчинили хуліганські дії, їх поді-ляють на дві групи:

- особи зі стійкою хуліганською установкою;

- особи із ситуативною хуліганською установкою, що призводить до хуліганських дій лише при виникненні конфліктної ситуації.

У свою чергу, залежно від наявності або відсутності стану сп'янін-ня в момент вчинення злочину, тобто залежно від механізму прояву установки, обидві названі групи поділяються ще на дві підгрупи:

- особи, в яких стан сп'яніння є необхідною умовою прояву ху-ліганської установки (стійкої або ситуативної);

- особи, в яких хуліганська установка проявляється незалежно від стану сп'яніння.

Все це накладає відбиток на мотивацію поведінки хуліганів. Мотивація -- це не конкретний мотив, а така тенденція, що праг-не проявити себе в поведінці індивіда; це сукупність тривалих пси-хологічних станів, якими визначається поведінка людини в цілому. В процесі мотивацій хуліганських посягань відбуваються визріван-ня і оформлення конкретного мотиву, а після цього -- і реалізація його у фактичних злочинних діях.

Ураховуючи специфіку хуліганських дій, їх мотивацію можна поділити на три основні види: анархічно-индивідуалістична моти-вація, егоїстична мотивація, насильницька мотивація. Для першої характерні такі риси, як протиставлення хуліганом своєї поведін-ки громадському порядку, правилам людського співіснування і т. ін. Егоїстична мотивація виражається у проявленні хуліганом протес-ту проти громадської дисципліни, в зневазі до особистої гідності людини та результатів її праці, до інших благ і інтересів, що охо-роняються правом. Насильницька мотивація полягає у безчинстві, прояві грубої сили, жорстокості, особливо зухвалій поведінці, яка пов'язана з насильством над особою (побої, заподіяння тілесних ушкоджень і т.под.). У конкретних хуліганських діях можливі різно-манітні поєднання трьох названих мотивацій, тобто вони іноді про-являються не в чистому вигляді, а в певному поєднанні.

§ 2. Фактори, причини та умови хуліганства

Факторами (основними причинами) існування і поновлення ху-ліганства як одного з видів злочинів у сучасний період є загострення економічної, соціальної і суспільно-моральної обстановки в країні. Всі сфери життя виявилися пронизаними глибокими суперечностя-ми: спад виробництва, інфляція, зниження життєвого рівня населен-ня (значна кількість людей опинилася за офіційною межею бід-ності), безробіття, поділ суспільства за рівнем прибутків, падіння суспільної моралі тощо. Перелічене становить зміст криміногенних факторів, які значною мірою детермінують хуліганство взагалі. Між тим слід мати на увазі, що названі криміногенні фактори, яв-ляючи собою наслідок соціальних суперечностей, зумовлюють ху-ліганські прояви не самі по собі, адже такі суперечності неминучі при докорінному реформуванні будь-якого суспільства. Йдеться про інше -- про негативні, руйнівні, поступово відживаючі криміногенні сторони таких суперечностей. Маються на увазі: зростання соціаль-ної напруженості, зниження законослухняності громадян, правовий нігілізм, жорстокість і озлобленість громадян, незахищеність особи, погіршення у деяких регіонах громадського порядку тощо.

Безпосередніми причинами і умовами вчинення одиничних (конкретних) хуліганських дій є:

- несприятливі обставини морального формування тієї чи іншої особи;

- недоліки і недогляди у діяльності державних органів і гро-мадських об'єднань, що забезпечують процеси нормальної соціа-лізації населення;

- незадовільна робота правоохоронних органів по зміцненню громадського порядку.

Охарактеризуємо три названих блоки обставин і недоліків.

Передусім щодо несприятливих обставин морального формуван-ня, які викликають у своїй сукупності в свідомості осіб готовність вчинити хуліганські дії. Такі обставини мають місце у деяких сім'ях. Вони проявляються у культивуванні серед їх членів убогих потреб і інтересів, схваленні примітивних і вульгарних зразків поведінки, ігноруванні самоцінності інших індивідів. Для таких сімей характерні викривлена моральна і правова свідомість; нездорова обстановка, яка формує схильність до вирішення конфліктів, що виникають, шля-хом застосування насильства; часті випадки, які провокують нездо-рові взаємостосунки між людьми (образи, скандали, бійки). В по-дібних сім'ях поширене пияцтво, показуються приклади жорсто-кості до близьких, знущання над молодшими і слабкими, жорстоке поводження із тваринами. Окремі сім'ї знаходяться в поганих ма-теріальних і житлових умовах. Ці останні обставини сприяють кри-міногенному впливу не напряму, а опосередковано через свідомість людей. Загальновідомо, наприклад, що незадовільні житлові умо-ви, коли в одній квартирі проживають сім'ї, що розпалися, то тут відбуваються часті бійки і сварки, створюється нездоровий мораль-ний клімат, що негативно відбивається на моралі і свідомості ок-ремих членів сім'ї.

З обставинами такого роду часом можна зустрітися за місцем проживання винних, у молодіжних гуртожитках, найближчому по-бутовому оточенні, особливо якщо таким оточенням є кримінально «заряджена» антисоціальна неформальна група, члени якої ке-руються негативними нормами поведінки.

Доцільно відмітити значне поширення серед деяких верств на-селення уявлень про допустимість насильницьких дій у міжособи-стих стосунках і те, що певну роль у вчиненні хуліганських дій відіграють психофізіологічні особливості і відхилення в окремих осіб, а також стан фрустрації. Під фрустрацією розуміється психіч-ний стан, що виникає як результат реальних або уявних перешкод досягнення мети. Такий стан проявляється у відчутті занепокоєн-ня, відчаю, гніву, обділеності, постійного незадоволення тощо.

А тепер про недоліки і недогляди в діяльності державних органів і громадськості у сфері соціалізації населення.

На жаль, не викликає особливої тривоги у державних органів стан побуту і організації дозвілля населення. Ця сфера була і залишаєть-ся на останньому місці серед загальнодержавних пріоритетів і інте-ресів. Побутові умови людей знаходяться у соціально занедбаному стані. Відсутні навіть мінімальні умови для більш-менш культур-ного дозвілля переважної більшості населення. Воно носить в ос-новному неорганізований, «самостійний» характер, який супровод-жується колективним вживанням алкоголю.

Не вживається належних заходів щодо поліпшення суспільно-моральної обстановки у регіонах, з якою хуліганство пов'язане на-пряму. Чим нижче планка моральності, тим вище рівень хуліганства.

Суспільство байдуже ставиться до долі людей, які відчувають ком-плекс соціальної неповноцінності. Існують терпимість, байдужість у трудових колективах і побутовій мікросфері до п'яниць, порушників громадського порядку, фактів залучення неповнолітніх у пияцтво і наркоманію. Не знаходять морального засудження випадки невтручан-ня громадян у кримінальні конфлікти на грунті хуліганських спонукань, проявлення при цьому байдужості, терпимості, боязкості.

Не вирішуються кардинально питання про заборону демонст-рації фільмів і телепередач із сценами насильства, жорстокості, гру-бості, які навіюють деяким глядачам думки, що така поведінка є дещо повсякденною нормою.

І, нарешті, про незадовільну роботу правоохоронних органів по зміцненню громадського порядку. Зокрема, це проявляється у тому, що вони:

- несвоєчасно викривають криміногенні сімейно-побутові ситу-ації і належним чином не реагують на них:

- не ведуть обліку на рівні своїх низових відділень міліції осіб, які вчиняють адміністративно каране хуліганство;

- не завжди вживають заходів щодо роз'єднання антисуспіль-них угруповань молоді;

- не реалізують своєчасно профілактичних заходів щодо осіб, які схильні до хуліганських посягань;

- слабо контролюють поведінку осіб, умовно засуджених і до-строково звільнених за насильницькі злочини, а також осіб, які пе-ребувають під адміністративним наглядом;

- допускають недогляди в організації і здійсненні патрульно-по-стової служби міліції;

- подекуди приховують від обліку відомості про вчиненні хулі-ганські дії;

- часто не вживають заходів по заявах, скаргах і повідомленнях громадян про злочинні та інші антигромадські вчинки;

- створюють обстановку безкарності хуліганів, проявляють лібе-ралізм до порушників громадського порядку, які постали перед судом;

- не завжди здатні рішуче нейтралізувати конфліктні ситуації, що переростають у хуліганські дії.

Перелічені та інші подібні недоліки становлять причинно-на-слідкові комплекси («причини+умови»), які обумовлюють одиничні хуліганські дії. Стосовно конкретного хуліганського прояву і його суб'єкта складається кожного разу свій причинно-наслідковий ком-плекс, що відрізняється за набором і складом несприятливих обста-вин, а також такий, що залежить від місця, часу і конкретної ситу-ації його прояву.

§ 3. Попередження хуліганства

Передумовами для поступового подолання злочинності, в тому числі й хуліганства, є проведення у країні докорінних економічних, соціальних та інших перетворень, що назріли, їх реалізація на за-гальносоціальному рівні, спрямована на вдосконалення всіх сторін життя суспільства.

Стосовно цього виду злочинності слід особливо виділити такі загальносоціальні заходи, як підвищення і відносне зближення життєвого рівня основних прошарків населення, гарантування за-гальної трудової зайнятості та своєчасної оплати адекватної вина-городи за затрачену працю, створення нормальних умов побуту і змістовного дозвілля людей, зниження конфліктності у суспільстві і послаблення його дезорганізації, впровадження в свідомість гро-мадян основних моральних принципів, підвищення їх культурного рівня. Успішне виконання перелічених заходів підвищить повагу до людської особистості, захистить її недоторканність, сприятиме засудженню суспільством різних форм насильства над нею, проявів грубості і цинізму. Ці заходи повинні також переслідувати мету зміцнення громадського порядку, відродження втрачених останнім часом традицій милосердя, взаємодопомоги, співчуття до всього живого, повагу до людської праці, укорінення в громадській свідо-мості засудження розпусти і вседозволеності.

На основі і в розвиток наведених загальносоціальних заходів подолання хуліганства в окремих регіонах країни розробляються і вже певною мірою здійснюються різноманітні спеціально-кримшо-логічні, запобіжні заходи. Уявляється можливим підрозділити ос-танні за їх змістом на кілька різновидів, а саме: виховно-роз'ясню-вальні, соціально-економічні, організаційно-управлінські, опера-тивні та правові.

У попередженні хуліганства особливе значення мають виховні імасово-роз'яснювальні заходи. Ні в кого не викликає сумніву не-обхідність проведення в регіонах і окремих колективах комплексу заходів щодо підвищення загальної культури громадян, зокрема культури міжособистого спілкування, навчання правилам етикету, виховання шанобливого ставлення до іншої людини. Адже в своїй основі хуліганство -- це наслідок відсутності культури, невихова-ності людей. Звідси випливає висновок: всім громадським інститу-там по соціалізації особистості необхідно приділяти підвищену увагу вихованню людей.

Поряд із моральним вихованням має здійснюватися і результа-тивне правове навчання населення, стан якого в окремих соціаль-них групах є незадовільним. Воно повинно вестися в школах, проф-техучилищах, за місцем проживання, у засобах масової інформації та силами інших виховних закладів. Правову пропаганду слід вес-ти не з розрахунку «на всіх», а головним чином індивідуально, пе-редусім серед тих осіб, яким притаманні такі риси, як грубість, зух-валість, цинізм, схильність до спалахів гніву. При цьому потрібно розвінчувати уявлення про немовби незначну суспільну небез-печність хуліганства і можливу безкарність за його вчинення.

Необхідно відновити і підняти якість системи педагогічного навчання батьків та інших вихователів підростаючого покоління.

Повинна наполегливо проводитися робота з протидії пияцтву і наркотизму, які дуже часто провокують хуліганські посягання.

Соціально-економічні заходи попередження хуліганства вклю-чають:

- поліпшення житлово-побутових умов життя людей;

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10