Маркетингова стратегія
1. Опитування споживачів, посередників, працівників самого підприємства.
2. Метод синектики - використання аналогів з інших сфер життя, живої природи.
3. “Мозкова атака” (“штурм”) - нарада за участю 6 - 8 осіб (експертів із маркетингу, інших працівників підприємства), метою якої є пошук ідей нових товарів. Особливість: критика запропонованих ідей не допускається, щоб не стримувати творчої активності учасників, а навпаки стимулюється висловлювання якнайбільш оригінальних і фантастичних ідей.
4. Стеження за діяльністю конкурентів - дає можливість виявити факти успіху чи невдач конкурентів, проаналізувати їх причини і в подальшому, вносячи відповідні корективи, творчо використати цю інформацію в діяльності власного підприємства.
5. Метод контрольних запитань передбачає складення переліку запитань стосовно поліпшення конкретного товару чи послуги.
6. Морфологічний аналіз - виділення найважливіших параметрів товару (форма, матеріал, місткість упаковки) та вивчення всіх можливих співвідношень між ними.
7. Метод поєднань - порівнювання кількох товарів із метою знайти взаємозв'язок між ними і новими товаром.
Багато ідей нових товарів постають також як наслідок вивчення потреб технологічних процесів, демографічних змін та чинників і т.п.
2. Причини невдач “нових” товарів, основні ризики і їх зниження.
Ризик - категорія ймовірністна, яка безпосередньому виміру не піддається, відповідно і оцінка його може бути лише непрямою.
Ступінь ризику спонукає комерсантів вибирати між двома умовами: перша - не ризикувати і одержати менше прибутку і друга - ризикувати, але одержати більше прибутку.
Комерційний провал і його причини:
· помилкове визначення обсягу продаж;
· дефекти товарів;
· невдало вибраний час виходу на ринок;
· недостатки реклами і малі зусилля щодо просування товару;
· завищена ціна;
· відповідні дії конкурентів;
· невирішені виробничі проблеми.
Основні ризики при невдачі “нових” товарів пов'язані з витратами на розробку товарів, стимулюванням збуту, загрозою копіювання ідей конкурентами, старіння технологій, проблеми розподілу “нових” товарів пов'язані з консерватизмом частини посередників. Шляхи зниження ризиків:
· не розробляти, а придбати ліцензію на виробництво;
· вивести на ринок “новий” товар, що має назви марки, яка вже здобула визнання ринку;
· перепозиціювання товару;
· внесення в товар незначних змін.
3. Конкурентоспроможність товарів на ринку.
Конкурентоспроможність товарів - комплексна характеристика товарів, яка визначає його переваги на ринку у порівнянні з аналогічними товарами-конкурентами за ступенем задоволення потреби та затратами на це задоволення. Конкурентоспроможність обумовлюється сукупністю якісних і вартісних характеристик товарів, що забезпечують задоволення конкретних потреб. Оцінка рівня конкурентоспроможності:
1) якісні показники, тобто корисний ефект, який отримає споживач - якість + сервіс;
2) економічні показники, тобто витрати, пов'язані з придбанням та експлуатацією товару.
Умови конкурентоспроможності товару:
1. Максимізація питомого споживчого ефекту, тобто відновлення корисного ефекту від використання товару і витрат на його придбання та експлуатацію.
2. Якість товару - сукупність властивостей і характеристик товару (послуги), які дають можливість задовольнити певну потребу.
Показники конкурентоспроможності товарів:
· функціональність (універсальність застосування, досконалість виконання основних і допоміжних функцій);
· надійність (безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, можливість зберігання);
· технологічність (ступінь споживання паливо-енергетичних, матеріальних ресурсів, технічна раціональність, новизна конструкційних елементів);
· ергономічність (гігієнічні, фізіологічні, психофізіологічні і психологічні показники);
· естетичність (раціональність форми, цілісність композиції, художнє оформлення зовнішнього вигляду, досконалість виробничого виконання, стабільність товарного вигляду);
· екологічність (рівень забрудненості у місцях застосування, перевищення забрудненості над відтворенням чистоти середовища);
· безпека (рівень травматизму і нещасних випадків, динаміка випадків порушення норм безпеки);
· патентно-правові показники (наявність авторських прав, нормативно-правова документація);
· взаємозалежність (контрактні угоди, їх кількість та якісне оформлення, програми спільних дій).
Методика оцінювання рівня конкурентоспроможності товарів:
1. Визначення цілей оцінювання конкурентоспроможності товарів - забезпечення конкурентних переваг.
2. Збирання та аналіз даних про ринок, покупців, конкурентів.
3. Формулювання вимог до товару-етелону.
4. Визначення переліку параметрів, які підлягають оцінюванню та їх питомої ваги:
· нормативні параметри - відповідність нормам, стандартам;
· технічні параметри - функціональність, технічність, надійність, ергономічність, естетичність, екологічність;
· економічні параметри - витрати споживача на придбання товару і витрати пов'язані з його експлуатацією (витрати на транспортування, встановлення в робочий стан, навчання персоналу, витрати на страхування і утилізацію, непередбачені витрати);
· організаційні параметри - система знижок, умови оплати і доставки, комплектність доставки, строки і умови гарантії і т.д.
5. Розрахунок одиничних параметричних індексів, по яких встановлюється два значення - товар відповідає нормам і еталонам і не відповідає.
6. Розрахунок групових параметричних індексів із нормативними, технічними і економічними параметрами.
7. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності, як відношення індексу технічних параметрів до індексу економічних параметрів, в результаті який повинен дорівнювати не менш як 1.
8. Підготовка висновків щодо підвищення рівня конкурентоспроможності на основі інтегрального показника:
· Кінт.=1,6 - перспективний;
· Кінт.=1,4-1,59 - достатньо перспективний;
· Кінт.=1,2-1,39 - малоперспективний;
· Кінт.=1,0-1,19 - неперспективний.
9. Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару: підвищення якості, зниження витрат виробництва, підвищення економічності і ефективності після продажі, обслуговування.
4. Розробка і маркетинг конкурентноспроможних послуг.
Послуги - нематеріальні блага, які одна сторона (продавець) передає іншій (клієнту) без передачі права власності на них. Особливості маркетингу послуг: нематеріальність, невіддільність, неможливість збереження, мінливість.
Групи послуг в залежності від того, хто або, що використовується для надання певної послуги:
1. Послуги пов'язані з товарами (гарантійній ремонт, профілактика обладнання).
2. Послуги, основані на використанні обладнання:
· автоматизовані (торгові автомати, автоматизовані мийки);
· основані на використанні порівняно кваліфікаційного персоналу (хімчистки);
· основані на використанні висококваліфікаційного персоналу (послуги авіакомпаній).
3. Послуги, основані на праці людей:
· некваліфікована праця (прибиральниці);
· кваліфікована праця (малярні роботи);
· фахівці (адвокати, лікарі).
Основні аспекти управління в сфері послуг:
І Управління якістю послуг, тому що підвищення якості послуг - прямий шлях до задоволення споживачів і збільшення прибутку. Управління якістю передбачає: визначення рівня потреб задоволеності споживачів, оцінку рівня якості послуг, розробку заходів щодо підвищення якості послуг відповідно до вимог споживачів. Фактори визначення якості послуг: надійність, оперативність, чутливість, компетентність, матеріальність, доступність, безпека, репутація фірми, ввічливість, комунікативність.
ІІ Управління продуктивності послуг повинне відповідати якості послуг, тобто досягається баланс завдяки:
· використанню нових технологій (торгові автомати, банкомати);
· використанню ролі споживача в обслуговуванні (система самообслуговування);
· збалансованості попиту і пропозиції (відвідування в день).
ІІІ Управління обслуговуючим персоналом включає підбір, підготовку, мотивацію персоналу і надання йому певного рівня повноважень.
IV Управління диференціацією, тобто надання послуг відповідно до вимог цього сегменту. При позиціюванні послуг використовують цінову і нецінову конкуренції, при яких акцент робиться на конкурентних перевагах: надійність, ступінь довіри, безпека, швидкість, широта асортименту, ввічливість, цінність, компетентність, конфедеційність, престиж, наявність гарантій, можливість оплати в кредит, зручність, швидкість отримання.
Особливість послуг визначається на складових комплексу маркетингу послуг, розширюючи перелік з “4 Р” (товар, ціна, просування, розподіл) до “7 Р”: персонал (personal), процес (process), матеріальні свідоцтва (physical evidence).
Тема 5. Маркетингова політика розподілу.
1. Типи торгових посередників.
Залежно від того, чи отримує посередник право на товар, а також від чийого імені він діє, існують такі види посередників.
Дилер - посередник діє від свого імені і за свій рахунок і здобуває товар за договором поставки і стає власником продукції після поставки. Спеціалізується на реалізації переважно товарів тривалого користування, що потребує значних обсягів сервісу, який здійснює сам дилер.
Дистриб'ютор - посередник діє від чужого імені і за свій рахунок, який отримує право збувати товар фірми-виробника на певний території у визначений термін. Не є власником товарів, а лише отримує право продажу.
Комісіонер - посередник діє від свого імені за чужий рахунок, тому не є власником товарів, але забезпечує зберігання товарів.
Агент (простий посередник) - є юридичною особою і представляє інтереси певних виробників (принципалів) при збуті їх товарів, укладають угоди від імені та за рахунок принципала.
Брокер - фірма абр окремий незалежний посередник, що виконує посередницькі функції при укладанні угод на продаж товарів, які не переходять у його власність, тобто діє від чужого імені і за чужий рахунок.
Джобер - посередник, який скуповує невеликі оптові партії товарів для швидкого перепродажу.
Комівояжер - службовець підприємства, який займається пошуком клієнтів, чий обсяг повноважень регулюється керівництвом фірми або регіональним керівництвом, якому підпорядкований комівояжер.
Збутова філія організується великими фірмами, основною функцією якої є швидка поставка продукції.
Маклер - посередник, який представляє інтереси обох сторін і займається пошуком можливостей для укладання угод.
Торговий представник - посередник, який є юридичною особою, що укладає угоди і веде справи кількох фірм, але діють самостійно.
Торговий синдикат організується шляхом виведення відділу збуту зі структури фірми.
Торговий дім - велика оптова-роздрібна фірма, яка займається не тільки торгово-посередницькою діяльністю, а і інвестує капітал у виробництво, здійснюючи складування, страхування продукції, організує оптову і роздрібну торгівлю.
Види торгівлі:
1. Оптова торгівля - діяльність пов'язана з продажем товарів і послуг для їх наступного перепродажу чи комерційного використання.
2. Роздрібна торгівля передбачає реалізацію товарів і послуг кінцевим споживачам, які купують їх для особистого вжитку:
· спеціалізовані магазини - реалізують обмежену групу товарів із широким асортиментом;
· універмаг - реалізує широкий асортимент товарів;
· універсам - підприємство самообслуговування, де пропонуються продукція і господарські товари для задоволення першочергових потреб;
· супермаркет - підприємства самообслуговування і повного обслуговування;
· гіпермаркет - поєднання особливості продуктових магазинів і магазинів масових товарів, які пропонують товари продуктового і непродуктового характеру, містять ресторани швидкого харчування, салони краси;
· склади-магазини торгують із значними знижками продукцією у великих розфасовках;
· магазини товарів повсякденного попиту - невеликі магазини, які мають обмежений асортимент.
2. Канали розподілу споживчих, промислових товарів і послуг.
Існує п'ять альтернативних каналів розподілу споживчих товарів:
1. Виробник - споживач - канал нульового рівня, тобто виробник здійснює прямий маркетинг - сам реалізує товари і продаж товарів вдома, через магазини, які належать фірмі, за телефоном і за каталогами.
2. Виробник - роздрібний торгівець - споживач - однорівневий канал.
3. Виробник - оптовий торгівець - роздрібний торгівець - споживач - варіант прийнятний у ситуації, коли невелике підприємство замість утримання власного торгового персоналу, використовує промислових агентів, які відвідують роздрібні магазини і представляють товару на професійному рівні.
4. Виробник - агент - оптовий торгівець - роздрібний торгівець - споживач - трирівневий канал, при якому фірма надає право збуту агентові і т.д.
Канали розподілу промислових товарів:
1. Виробник - промисловий споживач - використовується для продажу складної і дорогої промислової продукції по формах: послуги персоналу, телемаркетинг, продаж за каталогами.
2. Виробник - агент - промисловий споживач - фірми використовують на комісійних умовах для збуту продукції агента, який займається збутом від різних постачальників.
3. Виробник - дистриб'ютор - промисловий споживач передбачає продаж через дистриб'юторів меншої кількості товарів, які закуповують частіше.
4. Виробник - агент - дистриб'ютор - промисловий споживач.
Канали розподілу послуг:
1. Постачальник послуг - споживач (готелі, авіакомпанії).
2. Постачальник послуг - агент - споживач - створюються якщо постачальник послуг перебуває на значній відстані від споживача і йому з економічного погляду невигідно створювати власну збутову мережу в регіоні (нерухомість, театральні агенти).
3. Постачальник послуг - роздрібний торговець - споживач - використовується для розподілу послуг, пов'язаних із товарами (продаж і обслуговування побутової техніки роздрібним магазинам).
3. Характеристика форм вертикальної координації маркетингових систем.
Вертикальна маркетингова система складається з наступних елементів:
1. Корпоративна (інтегрована) вертикальна маркетингова система (система належить фірмі) передбачає контроль одним власником системи розподілу, якій належить роздрібні магазини за всіма стадіями виробництва і збуту.
2. Адміністративна (контрольована) вертикальна маркетингова система - форма інтеграції функції розподілу, яка передбачає договірні зобов'язання та існує завдяки високій репутації одного з учасників системи, а роль лідера належить одному з наймогутніших учасників системи.
3. Договірна (контрактна) вертикальна маркетингова система - незалежні учасники каналу (виробники, посередники) підписують контракти з іншими посередниками, в яких докладно визначаються права та обов'язки учасників із метою координації функції розподілу:
· добровільно створені системи розподілу торгівців під егідою оптовиків, які розробляють програму і яка передбачає забезпечення економічності закупівель, стандартизацію торгової практики і основною метою якої є створення можливостей для ефективної конкуренції з розгалуженими мережами великих організацій;
· кооперативи роздрібних торгівців, які закуповують продукцію через кооперативи і спільно організують рекламу, а отриманий прибуток розподіляють між членами кооперативу пропорційно;
· франчайзингові (франшизні) системи передбачають передачу франшизером (виробником, продавцем) франшизи (ліцензії), на права продажу своєї продукції від назвою фірми, учасникам каналу (франчайзі), яким надаються ексклюзивні права на певній території:
1) франшиза між виробником і роздрібним торгівцем (автомобільні дилери, СТО);
2) франшиза між виробником та оптовиком (концентрати СОСА СОLА);
3) франшиза між оптовиком і роздрібним торговцем (аптеки);
4) підприємством сфери послуг і роздрібним торговцем фірми щодо надання послуг (Mc DONALD's).
Тема 6. Маркетингова цінова політика.
1. Теорія еластичності попиту і ціни.
Еластичним називають попит, при якому відсоткове зниження ціни викликає таке ж відсоткове підвищення обсягів продажу товарів. Якщо відсоткове зниження ціни співпадає з відсотковим ростом обсягу продажу товарів, тоді ринок продажу перебуває у стані одиничної еластичності. Якщо ж зниження ціни викликає незначний ріст обсягів продажу, або зниження обсягів продажу, тоді прийнято розглядати цю ситуацію як стан нееластичного попиту і виручки фірми.
Еластичність попиту - часто змінювана величини, яка залежить від рівня доходів споживачів товарів, тобто це відношення зміни попиту до відносної зміни доходу споживачів. На рівень еластичності попиту на товари впливають наступні фактори:
· кількість і доступність замінників товарів, тобто ринкова ситуація вибору з багатьох аналогічних товарів найбільш дешевого, тому у цій ситуації зниження ціни веде до збільшення виручки (еластичний попит);
· важливість і невідкладність потреби;
· наявність у товарі необхідних доповнень у використанні (леза, плівка на фотоапарат, тенісні м'ячі);
· обсяги споживаного товару;
· рівень грошових доходів і витрат споживачів;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|