Удосконалення стратегічного управління діяльністю підприємства
Щоб у найбільш короткий термін з мінімальними вкладеннями
вийти на намічені рубежі, керівництво підприємства повинно зосередити зусилля
на трьох головних напрямках, комплексній автоматизації виробничих процесів,
удосконалюванні форм і методів управління включаючи організацію виробництва і
розвиток техніко-економічної бази, розвиток кадрового потенціалу при
одночасному підвищенні кваліфікації, активності і лояльності кожного
працівника.
Саме така конкуренція ресурсів є найбільш перспективною для
того, щоб створити адаптивні виробничі системи нового покоління.
Щоб успішно конкурувати на внутрішніх і зовнішніх ринках, ДП
«Завод ім. В.О. Малишева» повинно побудувати свою стратегію на пріоритеті
інновацій, нарощуючи за рахунок цього свої конкурентні переваги. Джерелом цих
інновацій і нарощування конкурентних переваг буде приплив капіталовкладень у
матеріальні і нематеріальні активи. Мінлива природа конкуренції і зростаючий
тиск глобалізації в наші дні роблять також і капіталовкладення вирішальним
фактором досягнення конкурентної переваги.
Ціль такого заходу повинна полягати в створенні такої системи,
у якій менеджери будуть інвестувати в проекти орієнтовані на цiлі компанії.
Інтереси осіб, що надають капітал, необхідно привести у відповідність з
інтересами підприємства, а інвесторам надати гарантовану надійну інформацію, що
дозволяє приймати більш ефективні інвестиційні рішення. Вищі посадові особи
підприємства повинні так організувати управляння своїми підприємствами, щоб
капіталовкладення здійснювалися у формах, що сприяють підвищенню
конкурентноздатності.
Менеджери можуть відігравати провідну роль у модернізації системи
розподілу капіталу. Нижче перераховані найважливіші зміни, ініціаторами яких
могли б стати менеджери.
1. Знайти довгострокових власників (стратегічних інвесторів) i
надати їм прямий голос у управлінні компанією.
2. Допустити власників великих пакетів акцій, споживачів,
постачальників, працівників компанії в раду директорів.
3. Уникати невиправданої диверсифікованості не пов'язаної (або
мало пов'язаної) з попередньою діяльністю компанії, що веде до непродуктивних
витрат капіталу і збільшує нерозположення керівництва компанії до довгострокових
інвестицій.
4. Єдиний спосіб створити конкурентноздатну компанію —
концентрація на декількох найважливіших напрямках і інтенсивні
капіталовкладення саме в ці напрямки, що дозволить їй досягти стійких
конкурентних переваг.
3.3 Аналіз ефективності
стратегії та особливості впровадження
У проектному варіанті були запропоновані заходи щодо
підвищення економічної ефективності.
Проведемо розрахунок економічної ефективності автоматизації управління
якістю (далі АСКЯ).
Показники, ефективності впровадження АСКЯ наведені у таблиці
3.1.
Таблиця 3.1. Показники, ефективності впровадження
Показники
|
Формула розрахунку
|
До впровадження
|
Після впровадження
|
- Середній час на 1 операцію, год.
|
Заг.час/Кiлькопер
|
1,7
|
0,5
|
- Середня кiл-ть операцій за рік,
оп.
|
Кiлькопермес* 12
|
82
|
175
|
- Загальна трудомісткість за рік,
чол/год.
|
Кіл_чол*8*260
|
6240
|
4160
|
- Кiл-ть працівників, чол.
|
-
|
3
|
2
|
- Середня заробітна плата, грн.
|
ФОПвiддiлу/Кiлчол
|
2400
|
2600
|
- Витрати на впровадження, uhy.
|
див. п. 6.5
|
-
|
2623
|
Нижче наведені формули і розрахунки показників економічної
ефективності проекту:
1. Річна економія
(PE) - РЕ = Витрати до впровадження - Витрати після впровадження.
РЕ: (26815,2 -18429,08)*12=8386,2 грн.
2. Річний економічний ефект (РЕЕ) -
РЕЕ = (Витрати на вир-во 1 од. продукції за старої технології
- Витрати на вир-во 1 од. продукції за нової технології)
** Кiл-ть продукції в рік при новій технології.
Як витрати на виробництво одиниці продукції візьмемо витрати
на 1 операцію (див. Таблицю 3.1):
РЕЕ: [(26815,2 * 12)/82-(18429,08 * 12)/175]* 175=465582,54
грн.
3. Коефіцієнт ефективності (КЕ) -КЕ = Річна
економія/Видатки пiсля впровадження за рік.
КЕ = 8386,12 /(18429,08* 12)=0,0379.
4. Строк окупності поточних витрат (СОВ) –
СОВ = 1/КЕ. СОВ=1/0,0379=26,3852 мiс.
5. Строк окупності капітальних вкладень (СОВ) -СОВ =
Витрати на введення нової технології/Економія витрат.
СОВ = 2623/(26815,2 -18429,08)=0,3 мiс. (без обліку
амортизації ОС).
Далі розрахуємо економічну ефективність від залучення
інвестицій.
Вихідні умови наступні:
привабива сума 20 тис.дол.
відсоток ставки б/кр 25% (з/с 20%) за схемою.
терміни використання кредиту 3 мiс.
плата за кредит розраховується в такий спосіб:
I т.р = P * i * h_,............. (3.1)
T * 100%
де I т.р.- плата за кредит;
Р - сума кредиту;
і - процентна ставка;
h - терміни користування кредитом;
Т - кількість днів.
Для позикових коштiв сума плати за кредит скоректована з
обліком того, що вона виплачується за рахунок чистого прибутку підприємства
Тi= P * i * h_ * (1 + К п.п.), (3.2)
T * 100%
де Кп.п.- ставка податку на прибуток підприємства
позичальника (ставка для позикового підприємства дорівнює 24%).
Дані розрахунки зводимо в таблицю 3:2
Таблиця 3.2. Дані розрахунків
Показники
|
Банківський
кредит
|
Позикові
кошти
|
Товарний
вексель
|
Сума
|
20000
|
20000
|
20000
|
Процентна
ставка
|
25%
|
20%
|
-
|
Терміни використання кредиту
|
3 мiс.
|
3 мiс.
|
3 мiс.
|
Плата за кредит
|
1,23 т.діл.
|
1 т.діл.
|
-
|
Економічний ефект при використанні товарних векселів
виразиться в економії коштiв пов'язаних із залученням кредитних ресурсів.
Проведемо аналіз зміни фінансового становища після
впровадження заходів, що підвищують конкурентноздатність підприємства
(табл.3.3).
Скористаємося методом Creditmen(кредитору), розробленим у
Франції Ж. Де Паляном, відповідно до якого фінансова ситуація підприємства може
бути точно охарактеризована показником:
N=25R1+25R2+10R3+20R4+20R5, (3.3)
де Ri-розраховується таким методом:
R- показник підприємства
Ki (нормативний показник):
K1- коефіцієнт швидкої ліквідності;
K2- коефіцієнт кредитоспроможності;
K3- коефіцієнт іммобілізації власного капіталу;
K4- коефіцієнт оборотності запасів;
K5 - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.
Коефіцієнти рівняння (25, 25, 10, 20, 20) виражають питома
вагу впливу кожного показника.
Таблиця 3.3. Показники економічної ефективності базового і
проектного варіантів
Показники
|
Базовий
|
Проектний
|
Коефіцієнти швидкої ліквідності
|
1,76
|
1,56
|
Коефіцієнт кредитоспроможності
|
5,03
|
5,15
|
Коефіцієнт іммобілізації власного
капіталу
|
0,62
|
0,92
|
Коефіцієнт оборотності запасів
|
3,16
|
3,89
|
Коефіцієнт оборотності дебіторської
заборгованості
|
4,2
|
4,4
|
Базовий варіант – 323,15
Проектний варіант – 342,75
Економічна ефективність добра, тому що показник більше 100
Показник проектного варіанта вище базового на 19,6, що
говорить про доцільність упровадження про заходів.
3.4 Застосування
економіко-математичних методів та моделей для обгрунтування стратегічних
управлінських рішень на підприємстві
Представлені в роботі методи оцінки конкурентоспроможності
продукції і вживання їх при виробництві виробів, на ДП «Завод ім. В.О.
Малишева» свідчать про те, що вони не досконалі і створюють певні труднощі в
практичній роботі фахівців. У зв'язку запропонуємо економіко-математичний метод
визначення інтегральної конкурентоспроможності продукції підприємства, який
дозволить виключити експертні оцінки в результаті проведення розрахунків і
приведе до інтерпретації інтегрального показника конкурентоспроможності.
В цілому по сукупності діяльності на всіх ринках або по
окремих ринках і їх секторів критерії конкурентоспроможності можна згрупувати
по окремих елементах комплексу маркетингу: продукт, ціна, доведення виробу до
споживача, просування виробу (маркетингові комунікації). Для розрахунку зведеного
показника конкурентоспроможності використовуємо кількісні показники, систему
показників ділової активності і ефективностідіяльності виробництва.
Коефіцієнт ринкової долі (КРД) складе:
,
(3.4)
де ОП – об'єм продажів товару підприємством;
ЗОПР – загальний об'єм продажу даного товару на
ринку.
Цей коефіцієнт показує долю, яку займає підприємство на
ринку.
Коефіцієнт передпродажної підготовки (КПП):
,
(3.5)
де ВПП – сума витрат виробу на передпродажну підготовку;
ВВОП – сума витрат на виробництво виробу і
організацію його продажу.
Цей показник характеризує зусилля підприємства по зростанню
конкурентоспроможності за рахунок поліпшення передпродажної підготовки виробу.
У випадку, якщо виріб не вимагає передпродажної підготовки в звітний період, то
приймається коефіцієнт рівний 1, тобто КПП = 1.
Коефіцієнт зміни об'єму продажів (КЗОП):
,
(3.6)
де ОПкін – об'єм продажів виробу на кінець звітного
періоду;
ОПпоч – об'єм продажів виробу на початок звітного періоду.
Цей коефіцієнт показує зростання або зниження
конкурентоспроможності виробу за рахунок зростання об'єму продажу.
Коефіцієнт рівня цін (КРЦ):
,
(3.7)
де Цmax – максимальна ціна виробу на ринку;
Цmin – мінімальна ціна виробу на ринку;
Цпр – ціна виробу, встановлена підприємством.
Цей показник показує зростання або зниження
конкурентоспроможності виробу за рахунок динаміки цін.
Коефіцієнт постачання виробу споживачеві (КП)
,
(3.8)
де КЗОП – див. формулу (3.6);
ЗБкін – сума витрат по виробу на функціонування системи збуту
на кінець звітного періоду;
ЗБпоч – те ж на початок звітного періоду.
Даний показник показує прагнення підприємства по підвищенню
конкурентоспроможності виробу за рахунок поліпшення збутової діяльності.
Коефіцієнт рекламної діяльності (Крек.д):
,
(3.9)
де ВРДкін – витрати на рекламну діяльність виробу на
кінець звітного періоду;
ВРДпоч – те ж на початок звітного періоду.
Коефіцієнт рекламної діяльності характеризує прагнення
підприємства до зростання конкурентоспроможності своєї продукції за рахунок поліпшення
рекламної діяльності.
Коефіцієнт використання персонального продажу (КВПП):
, (3.10)
де ВПТАкін – сума витрат на оплату праці торгівельних
агентів, що доводяться на виріб, на кінець звітного періоду;
ВПТАпоч – те ж на початок звітного періоду.
Даний коефіцієнт показує прагнення підприємства до зростання
конкурентоспроможності за рахунок зростання персонального продажу виробу із
залученням торгівельних агентів.
Коефіцієнт використання зв'язків з громадськістю (КВЗГ):
, (3.11)
де ВЗкін – витрати на зв'язку з громадськістю для
виробу, на кінець звітного періоду;
ВЗпоч – те ж на початок звітного періоду.
Цей коефіцієнт показує прагнення підприємства до збільшення
конкурентоспроможності продукції за рахунок поліпшення зв'язків з
громадськістю. Підсумовуючи підраховані вище коефіцієнти і визначивши середньоарифметичну
величину, отримуємо підсумковий умовний показник конкурентоспроможності виробу
(УПК):
УПК = (КРД+КПП+КЗОП+КРЦ+КП+ +КВПП+КВЗГ)/L (3.12)
де L – загальне число показників в чисельнику. В даному
випадку L = 8. Використовуючи показники по виробу, що вивчається, – двигуну для
приводу бурових установок, що випускає ДП «Завод ім. В.О. Малишева» в 2006
році, визначаємо наступні коефіцієнти (таблиця. 3.4):
Таблиця 3.4. Розрахунок коефіцієнтів кількісних показників по
двигуну для приводу бурових установок
№
п/п
|
Показники
|
Розрахунок
|
Примечания
|
1
|
Коефіцієнт ринкової долі
|
|
ОП – 5709 т. грн;
ЗОПР – 8997 т. грн
|
2
|
Коефіцієнт передпродажної підготовки
|
|
ВПП – 9,4 т. грн;
ВВОП – 12,8 т. грн
|
3
|
Коефіцієнт зміни об'єму продажів
|
|
ОПкін – 5709 т. грн;
ОПпоч – 4904,9 т. грн
|
4
|
Коефіцієнт рівня цін
|
|
Цmax – 110,4 т. грн;
Цmin – 38,0 т. грн;
Цпр. – 100,0 т. грн
|
5
|
Коефіцієнт постачання виробу
споживачеві
|
|
ЗБкін – 7,8 т. грн;
ЗБпоч. – 6,9 т. грн
|
6
|
Коефіцієнт рекламної діяльності
|
|
ВРДкін – 0,51 т. грн;
ВРДпоч. – 0,49 т. грн
|
7
|
Коефіцієнт використання
персонального продажу
|
|
ВПТАкін – 31,8 т.грн;
ВПТАпоч – 28,1 т. грн.
|
8
|
Коефіцієнт використання зв'язків з
громадськістю
|
|
ВЗкін – 13,4 т. грн;
ВЗпоч. – 15,1 т. грн
|
На підставі отриманих коефіцієнтів отримуємо інтегральний
коефіцієнт конкурентоспроможності українського двигуна для приводу бурових
установок (3.12):
I = (0,635 + 0,734 + 1,164 + 0,362 + 1,316 + 1,211 + 1,675 +
1,033):8 = 1,016.
В порівнянні з отриманим інтегральним коефіцієнтом,
розрахованим з врахуванням експертних оцінок (1,37), отриманий коефіцієнт можна
вважати точнішим і доступнішим при проведенні аналогічних розрахунків на
промислових підприємствах.
Відмічені недоліки методики оцінки конкурентоспроможності
продукції на підприємстві визначають необхідність побудови системи рівня
конкурентоспроможності технічних виробів на принципах системного підходу,
усуваючу роз'єднаність і неузгодженість окремих підходів до цієї проблеми.
Найважливішим з недоліків відомих підходів до оцінки рівня
конкурентоспроможності, є відсутність системного підходу до проблеми оцінки
конкурентоспроможності виробу. Це означає, що не встановлені зв'язки між
технічним рівнем, собівартістю, ціною, економічністю і ефективністю засобів
виробництва, але визначений чіткий перелік чинників економічності і
конкурентоспроможності, що ускладнює управління конкурентоспроможністю.
Пропонована концепція оцінки рівня економічності і конкурентоспроможності
технічного виробу побудована на наступних принципах:
показники технічного рівня, кількість яких має бути
мінімальною, зумовлюють одиничні, узагальнювальні і інтегральний економічні
показники;
як інтегральний показник економічності пропонується
застосувати питому ціну споживання (ЦС, витрати на одиницю корисної роботи);
технічні і економічні показники розташовані відповідно до
причинно-наслідкових зв'язків між ними, тобто є системою розрахунків з
обгрунтованою структурою. Оскільки ціна технічного виробу в ринкових умовах
розглядається як ціна споживання, то передбачуваний критерій економічності
техніки можна представити у вигляді мінімуму питомої ціни споживання:
(ЦСпит= ЦС / Робота) ® мінімум. (3.13)
Економічний виріб повинен забезпечувати мінімум ціни споживання
з врахуванням чинника часу і інфляції, визначеної в одиницю роботи, виконаної
засобом праці за його життєвий цикл (розрахунковий період). Економічність
виробу вимірюється такими інтегральними показниками, як «економічний ефект» і
«ціна споживання». Їх відмінність полягає в тому, що перший показник вимірює
результати споживання засобів виробництва, а другий – витрати споживача. Для
визначення різниці цін споживання по двом оцінюваним варіантам використовується
оцінний показник економічної ефективності виробу грошового потоку (ГП):
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|