Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах

монопольною владою виробників, валютним контролем, транспортними витратами,

розбіжностями в податковому законодавстві.

Переваги очевидні для усіх, тому їх можна розглядати як причини, у

результаті яких транснаціональні корпорації так активно розвиваються:

- можливості підвищення ефективності і посилення конкурентноздатності,

що є загальними для всіх значних промислових фірм, що інтегрують у свою

структуру постачальницькі, виробничі, науково-дослідні, розподільчі і

збутові підприємства.

- недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на

технології, виробничий досвід і інші так називані «невловимі активи», у

першу чергу управлінський і маркетинговий досвід, що змушують фірму

ринутися зберігати контроль над використанням своїх невловимих активів. У

рамках транснаціональних корпорацій такі активи стають мобільними,

спроможними до переносу в інші країни і зовнішні ефекти використання цих

активів не виходять за межі транснаціональних корпорацій.

- додаткові можливості підвищення ефективності і посилення своєї

конкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав

(використання більш дешевої або більш кваліфікованої робочої сили,

сировинних ресурсів, науково-дослідного потенціалу, виробничих можливостей

і фінансових ресурсів країни , що приймає ,);

- близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми і

можливість одержання інформації про перспективи ринків і конкурентного

потенціалу фірм країни , що приймає. Філії транснаціональних корпорацій

одержують важливі переваги перед фірмами країни , що приймає , у

результаті використання науково-технічного й управлінського потенціалу

материнської фірми і її філій.

- можливість використовувати у своїх інтересах особливості державної,

зокрема, податкової політики в різноманітних країнах, різницю в курсах

валют і т.д.;

- спроможність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і

продукції, скидаючи їх у міру застарілості до іноземних філій і

зосереджуючи зусилля і ресурси підрозділів у материнській країні на

розробці нових технологій і виробів;

- за допомогою прямих інвестицій фірма одержує можливість перебороти

різного роду бар'єри на шляху впровадження на ринок тієї або іншої країни

шляхом експорту. Стимул для прямих іноземних інвестицій часто створюють

національні тарифні бар'єри. Так, у 60-х роках, значний потік інвестицій із

США в Європу був породжений тарифами, установленими Європейським

економічним співтовариством. Замість експорту готової продукції,

транснаціональні корпорації створили виробництво в країнах ЄЕС, таким

чином, обыйшовши їхні тарифи.

1.3. Структура і типи ТНК

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило,

являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія

виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної

спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і

контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.

Останнім часом у структурі транснаціональних корпорацій відбуваються

істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням так званої

комплексної стратегії.

Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному

підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки,

а для об'єднання в цілому.

Регіональні системи управління розділяються на три основні види:

- головне регіональне управління , відповідальне за усі види

діяльності ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по

координації і контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні

(наприклад, головне регіональне управління американського концерна

«General motors» по координації діяльності філій в Азії й Океанії

розташоване в Сінгапурі);

- регіональне виробниче управління , що координує діяльність

підприємств по лінії направлення продукту, тобто по відповідному

виробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за забезпечення

ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування

всього технологічного ланцюжка, підпорядковане безпосередньо головному

регіональному керуванню ТНК. Вони націлені на розвиток ефективних видів

виробництва, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація «Hewlett-

Packard» на початку 90-х рр. із цієї причини перемістила свої виробничі

управління лідируючих продуктів із США в Європу);

- функціональне регіональне управління забезпечуює специфічні види

діяльності ТНК: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу

їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Це

управління відповідальне за результати діяльності усіх відповідних

структур у регіональному або глобальному плані.

Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:

- горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що

випускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів у

США або мережа підприємств «Fast Food».

- вертикально інтегровані корпорації, що об'єднують при однім

власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого

продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто

здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих

нафтопродуктів - у третіх країнах.

- диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі

національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією.

Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, що

має 95% свого виробництва за рубежем і зайнята ресторанним бізнесом,

виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Число

таких компаній в останні роки швидко росте.

Проводити успішну стратегію глобальних операцій, бути лідером у

багатьох галузях виробництва, сфері послуг, носієм передових технологій

багато в чому дозволяє й організаційна структура ТНК. Для ТНК характерна

трьохрівнева організація:

• головна компанія;

• підконтрольні філії;

• конкретні підприємства.

Головна компанія, як правило складається з холдингової й оперативної

компанії. Холдиногова компанія - компанія власниця контрольного пакета

акцій дочірніх товариств THK. Оперативна компанія - компанія, що здійснює

загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерське планування,

наукові дослідження, розробки, ведення статистичного урахування, зв'язку з

громадськістю.

Підконтрольні підрозділи тісно прив'язані до головної компанії у

виробничому і технологічному спектах - це:

1. філії і відділення, що не мають юридичної і фінансової

самостійності;

2. дочірні акціонерні товариства, що є юридичними особами, що

зберігають певну незалежність у фінансово-господарській і дослідницькій

діяльності.

Третій рівень - це конкретні підприємства - первинні ланки

організаційної структури ТНК, що займаються виробничою, збутовою,

обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідною діяльністю.

Розділ ІІ

Особливості розвитку ТНК в сучасних міжнародних відносинах

2.1. Вплив НТР на ТНК

Відмічаючи новітні тенденції в розвитку ТНК, можна виділити вплив

науково-технічного прогресу, інноваційну діяльність, прискорений розвиток

продуктивних сил, здійснюваний ними. В останні роки відпала необхідність у

надвеликих підприємствах на територіях окремих держав, розрахованих на

всесвітній ринок. З'являється можливість створювати підприємства, що

випускають ту саму продукцію за однією і тією ж технологією в ряді країн.

Уніфікувати виробництво в міжнародному масштабі й організувати спільне

виробництво з підприємствами, що знаходяться в різних точках земної кулі і

які мають різноманітне національне походження.

Результатом НТР стала сучасна техніка, що дозволяє об'єднувати

підприємства, що спеціалізуються на виробництві різноманітних видів

продукції, але пов'язаних виробничими зв’язками в рамках однієї корпорації.

Раніше такі підприємства належали різним фірмам або були просто

самостійними комерційними одиницями. Тепер, вони, підпорядковуючись одній

ТНК є складовими частинами загального міжнародного виробничого комплексу.

Важливими досягненнями нового етапу НТР останньої третини XX століття

є також розвиток електроніки, інформатики, біотехнології, виробництва нових

композитних матеріалів. У цих умовах змінюються місцями "матеріальний" і

"інтелектуальний" фактори виробництва. Так, на складання електронних схем

сьогодні 2 % витрат йде на первинні матеріали, а 98 % на кваліфіковану

працю. Нарешті, розвиток супутникового зв'язку, новітніх транспортних

засобів і комунікацій формує своєрідний механізм спрямування інформації, що

дозволяє підтримувати постійний зв'язок із будь-якої точки світу і сприяє

розвитку міжнародних мереж підприємств, пов'язаних між собою єдиним

виробничим процесом. Знаходячись у різних країнах, вони можуть управлятися

з одного центру і по єдиному плану. Миттєво отримана інформація про

виробництво, збут, рентабельность і т.д. на всіх ділянках за допомогою ЕОМ,

що перемінили вже п'ять поколінь, і сучасних засобів оптичного і космічного

зв'язку сприяє прийняттю вчасного рішення про коригування в глобальному

масштабі.

Таким чином, ТНК можуть розміщувати виробництво в будь-якій точці

світу - там, де їм вигідно, не обмежуючи себе національними рамками і

межами. У одних випадках вирішальну роль відіграє близькість сировини і

матеріалів, занадто громіздких і дорогих для транспортування. У інших -

використовується близькість ємкого ринку збуту. По-третє, їх залучає

насамперед наявність кваліфікованої робочої сили. По-четверте, навпаки,

використовується величезний резерв дешевої і малоквалифікованої робочої

сили в країнах, що розвиваються. В усіх цих випадках виробництво

орієнтується на випуск продукції, що має дійсно споживчий попит, її

постачають на той чи інший ринок або регіон, де її виробництво найбільш

вигідне. Виробництво перестає бути національним.

Принципово новим моментом у транснаціоналізації капіталу є розширення

діяльності ТНК у сфері послуг, особливо наукомістких послуг, що відбиває

факт збільшення значення послуг в економіці, а головне - зміна самого

характеру послуг, що набуває усе більше виробничого значення. Між товарами

і послугами встановлюється більш тісний зв'язок, у силу чого експорт

товарів потребує усе більш розвинутої мережі, що складається в основному з

послуг. У результаті біля 55 - 60 % прямих іноземних інвестицій вкладається

в сферу послуг: в оптову і роздрібну торгівлю, банківські послуги,

страхування і т.д. Та й самий характер багатьох видів послуг - збіг

виробництва і споживання за часом, відсутність необхідності збереження і

т.п. - стимулюють зацікавленість компанії до їхнього виробництва.

На світовому ринку послуг активно беруть участь як компанії, що

безпосередньо спеціалізуються на виробництві послуг, так і промислові

фірми. Всі вони пропонують усе більш широкий спектр послуг (пакети послуг).

У результаті розбіжності між цими компаніями поступово зменшуються.

Основною причиною такої диверсифікації послуг, що зумовлена

корпораціями, стало те, що сучасні засоби зв'язку й обчислювальна техніка,

об'єднані в глобальні інформаційні мережі, належать ТНК. Це у свою чергу

дозволяє бути в курсі подій на ринках багатьох видів послуг. Пропонуючи

завдяки цьому цілі пакети послуг, корпорації успішно підвищують свою

конкурентноздатність, зменшують ризик здійснення операцій. Деякі, інколи

автономні види послуг об'єднуються, наприклад, єдиний комплекс фінансових

послуг складається з банківських, страхових, біржових, посередницьких

послуг.

Важливим чинником, що сприяв економії сировини в останні роки, є ріст

використання вторинної сировини. Технологія використання вторинної сировини

істотно менше енергоємна, і за рахунок цього досягається значна економія

палива й енергії. Наприклад, США в 1990-х роках за рахунок вторинного

використання сировини задовольняли до 73 % споживання свинцю, 60 % міді, 56

% сталі і т.д.

Транснаціональні корпорації контролюють істотну частину науково-

технічного потенціалу промислово розвинутих країн, що дозволяє їм

відігравати головну роль у міжнародному обміні технологіями і науково-

технічними знаннями, активно брати участь і науково-технічному прогресі і

сприяти структурним зрушенням у світовій економіці.

Найбільші ТНК, хімічні концерни продемонстрували стабільність своїх

позицій і спроможність лідирувати в нових технологіях також, як вони

лідирували в традиційних виробництвах. Їхній успіх пояснюється такими

чинниками:

• наявністю спеціалізованих дослідницьких лабораторій і інших інженерно-

технічних підрозділів, де акумулюються досвід і кваліфікація за багатьма

науковими і технічними дисциплінами;

• наявністю значних матеріальних ресурсів, технологічного потенціалу, що

перевищує потреби поточного виробництва, а також часу для дослідження

потенційних можливостей технологічних проривів, пристосування їх до свого

досвіду і сформованого профілю виробництва.

ТНК проводять ефективну стратегію технологічного розвитку, що означає

організацію й інтеграцію роботи функціональних і спеціалізованих груп у

процесі реалізації нововведень; постійний аналіз доцільності існуючої

структури ринків, функцій, задач, довгостроковий погляд на технологічний

розвиток у рамках фірми.

Таким чином, ТНК є одним із головних суб'єктів світового ринку

технологій.

В 1990-і роки популярними стали міжфірмові зв'язки не тільки в

національних, але й у міжнародних масштабах. Своєрідність цих зв'язків у

тому, що вони безпосередньо не торкаються відносини власності в компаніях,

оскільки компанії, що співробітничають, зберігають свою автономію. У

значних ТНК такі міжфірмові угоди переходять у форму стратегічних альянсів,

що укладаються між конкуруючими фірмами, що об'єднують свої зусилля в

рішенні окремих задач.

ТНК грають сьогодні величезну роль не тільки у світовій економіці, але

й у міжнародному політичному житті й усе більш інтенсивніше впливають на

політичні процеси у світі. Вони роблять втручання у формування зовнішньої і

внутрішньої політики держав, безпосередньо вводять її в життя, мають у

своєму розпорядженні цілий арсенал засобів і можливостей реалізації та

контролю своїх інтересів, є джерелом політичної активності, носієм

предметно-практичної діяльності, спрямованої на здійснення своїх цілей у

сфері світової політики, обумовлених економічними інтересами, а також маючи

під собою науково-технічне підгрунття.

2.2. Значення ТНК в міжнародних економічних відносинах

Для сучасної світової економіки характерний навальний процес

транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони

являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної

(батьківської, материнської) компанії і іноземних філій. Головна компанія

контролює діяльність вхідних в об'єднання підприємств шляхом володіння

часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку батьківської

компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.[4]

Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність їх

ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40% вартості

майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за межами їхньої

країни базування. Якщо зіставити об’єм іноземного (міжнародного)

виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого від торгівлі в

середині фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії і

ФРН складало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.

У 90-і рр. у середньому 45% загального обсягу продажу ТНК припадає на

експорт. ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою,

лісоматеріалами, тютюном, джгутом і залізною рудою, 85% - міддю і

бокситами, 80% - чаєм і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою нафтою.

Роль постачання і послуг вітчизняних компаній своїм іноземним філіям також

велика в експорті цих країн. В другій половині 80-х рр. на подібну торгівлю

в середині фірми припадало від 14 до 20% експорту США, 23-29% - Японії і 24-

28% - ФРН.

Протягом двох останніх десятиліть щорічно приблизно половина

американського експорту охоплює американські й іноземні ТНК, у

Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%.[5]

На рубежі XX-XXI ст. спостерігається надзвичайний ріст

зовнішньоекономічної діяльності, у якій ТНК є продавцями, інвесторами,

дослідниками сучасних технологій, стимулюють міжнародну трудову міграцію.

ТНК відіграють головну роль в інтернаціоналізації виробництва, у процесі

розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних

країн. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу. Міжнародна міграція

довгострокового капіталу прискорила процес взаємопроникнення і переплетення

фінансового капіталу, підсилила могутність ТНК. Усе зростаюча роль

іноземних інвестицій як найважливішого і необхідного засобу забезпечення

процесу відтворення є наслідками прискорення об'єктивного процесу

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5