Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством (на прикладі КП "Втп "ВОДА")
Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством (на прикладі КП "Втп "ВОДА")
Реферат
Об’єкт
дослідження - Комунальне підприємство “Виробничо-технологічне підприємство
“ВОДА”.
Мета дипломної роботи – дослідження
механізму антикризового управління та розробка й обґрунтування практичних
заходів щодо підвищення ефективності роботи КП “Втп “ВОДА” та виходу його із
кризового стану.
Методи
дослідження – теоретичного узагальнення; аналізу і синтезу; ряди динаміки;
статистичного аналізу; порівняльний аналіз; метод абсолютних, відносних і
середніх величин; табличний, графічний метод;
У дипломній роботі розкриті
теоретичні аспекти антикризового управління на підприємстві, визначено сутність
та особливості розвитку антикризових процесів, наведені основні форми, методи
та алгоритми системи антикризового управління. Проведений аналіз
виробничо-господарської діяльності КП “Втп “ВОДА” за 2004-2006 рр.
У ході виконання проектного розділу
запропоновано впровадити такі заходи: зниження собівартості продукції за
рахунок адресної санації ділянок водоводу №2, на загальну суму 7389,955 тис.
грн.; розглянутий проект зниження обсягів дебіторської заборгованості
споживачів послуги холодного водопостачання, шляхом оптимізації роботи
сервісних центрів КП “Втп ”ВОДА”, на загальну суму 2543,57 тис. грн., а також
запропоновано проект зі зниження неврахованих втрат та врегулюванням взаємин з
комунально-побутовими підприємствами, на загальну суму 3149,04 тис. грн.
Впровадження проектів планується згідно з їх етапів та технологічного
регламенту за кошти державного та міського бюджетів.
Вступ
Україна є країною з ринковою
економікою, такий статус офіційно надано нашій країні з 1 грудня 2005 року
Євросоюзом, а з 17 лютого 2006 року Сполученими Штатами Америки. Отже, Україна
вступає в нову фазу свого розвитку, що характеризується розширенням спектра
ринкових перетворень, пошуком нових ефективних методів досягнення конкурентноздатності
у світі, створенням нового механізму міжнародного партнерства нашої держави в
глобальних процесах сучасності. Теперішні реалії переходу України до нового
етапу становлення ринкових відносин характеризуються недостатнім рівнем
готовності економіки нашої країни до впровадження високоефективних форм
фінансово-економічного співробітництва. Останнім часом ця проблема є досить
відчутною. Це пояснюється новими ринковими вимогами фахової спеціалізації та
досвіду управління економічною діяльністю у сучасних умовах. Разом з тим,
відкриття кордонів та розвиток ринкової економіки в Україні призводить до
зростання конкуренції на внутрішньому ринку, що негативно впливає на діяльність
українських підприємств, непристосованих до діяльності в умовах ринку.
Слід зауважити, що у країнах з
ринковою економікою щорічно сотні тисяч підприємств припиняють свою діяльність,
втративши актуальність внаслідок не відповідності виробничого й
інтелектуального потенціалу запитам в першу чергу індустрії. Криза неефективних
підприємств - це нормальне явище ринкової економіки, проте, варто відзначити,
що важливою тенденцією залишається істотний вплив багатьох факторів і
категорій, пов'язаних зі слабкою зацікавленістю державного сектору цими
питаннями в Україні і тому це є погрозою для ефективного ведення бізнесу. Таким
чином, дослідження функціонування механізму управління підприємством яке
знаходиться у кризовому стані в умовах ринкової економіки та пошук шляхів його
вдосконалення надзвичайно актуальні.
Специфікою розвитку кризових явищ на
вітчизняних підприємствах є перехід від командно-адміністративної системи
управління до ринкової, неадекватні наслідки впровадження ринкових
взаємовідносин, а також, складна політична і законодавча ситуація, але
зрозуміло, що у будь-якому випадку, на розвиток бізнесу впливають, не лише ці
фактори. Багато економічних реформ, проведених в ході переходу від
командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання, не враховували
специфічні особливості структури і взаємозв'язки галузей економіки України,
супроводжувались зміною умов і принципів функціонування підприємств, слід
зауважити, що основні причини і механізми розвитку кризи розкриті в неповному
обсязі, це ускладнює розробку правильних економічних способів виходу з кризи.
Об’єктом даного дослідження є КП “Втп
“ВОДА”
Предметом дослідження є аналіз
фінансово-господарського стану КП “Втп “ВОДА” та антикризове управління його
діяльністю.
Метою даного дослідження є проведення
аналізу фінансово-господарського стану КП “Втп “ВОДА” та розробка й обґрунтування
практичних заходів щодо підвищення ефективності роботи КП “Втп “ВОДА” на виходу
його із кризового стану.
Для досягнення поставленої мети були
вирішені такі завдання:
- проведений теоретичний аналіз та
узагальнено підходи стосовно визначення понять „криза” та „антикризове
управління” на макро- та мікрорівні;
- досліджено та систематизовано
основні показники, що є ознаками кризового стану підприємства;
- досліджено основні механізми та
інструментарії подолання кризи на мікро- (підприємство) та макро- (держава)
рівнях та проведено систематизацію;
- проведений техніко-економічний та
фінансовий аналіз господарської діяльності КП “Втп “ВОДА”;
- сформульовані і розроблені
пропозиції щодо антикризового управління діяльністю КП “Втп “ВОДА”.
Для досягнення поставленої мети було
використано наступні методи дослідження: теоретичного узагальнення, аналізу і
синтезу – для з’ясування та уточнення сутності поняття „криза” та „антикризове
управління”, статистичного аналізу – для вивчення, групування, виявлення тенденцій
видозмін чинників що впливають на виникнення кризових явищ на мікро- та
макрорівнях, табличний – для представлення розрахунків і конкретних
результатів, графічний – для наочного зображення статистичного матеріалу і
схематичного зображення теоретичних і практичних положень дослідження,
фінансово-економічний - для дослідження господарської діяльності КП “Втп
“ВОДА”. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп’ютерних
технологій та програмного забезпечення (Ms Word, Ms Excel, Statistica).
Окремі і загальні теоретичні
положення проведеного дипломного дослідження оприлюднено на Всеукраїнській
міжвузівській науковій студентські конференції “Проблеми економіки, управління
та розвитку підприємств в сучасних умовах”.
Розділ
1. Обґрунтування актуальності обраної теми
1.1
Кризи, їх класифікації та причини виникнення
В умовах ринкової економіки постійно
виникають кризові ситуації як для окремих суб'єктів господарювання, так і для
системи в цілому. Часто у відповідь система сама виробляє адекватні механізми,
що спочатку проходять апробацію на практиці, а потім обґрунтовуються
теоретично. Практика свідчить: оздоровлення будь-якого підприємства шляхом
застосування антикризового управління фактично відбувається із застосуванням
всіх елементів управлінської системи, у цьому головна особливість українських
підприємств. Виходячи з положення, що склалося в Україні, найбільший інтерес
представляють причини та наслідки появи кризових ситуацій, а також заходи з їх
усунення (антикризове управління).
Перш, ніж обговорювати питання
присвячені організації процесу управління підприємствами, що знаходяться в
кризовому стані, треба визначитися з термінологією, бо вона є не лише джерелом
алгоритмів антикризового управління, але й інформативною системою. Питання
розробки окремих аспектів антикризового управління розкрито у роботах багатьох
учених-економістів: Короткова Є.М. [1], Василенко В.А., Мірошника І.Є. [2],
Максимова О.Б. [3] та ін.
Поняття „криза” у толковому словнику
Даля визначається як перелом, або переворот. Відомі російські лінгвісти Ожегов
С.І., Шведова Н.Ю., пов`язували термін „криза” з протиріччями в розвитку
суспільства, розладі економічного життя, скрутного важкого положення.
На макроекономічному рівні (держава)
поняття „криза” зазвичай розуміється як спад кон’юнктури, виробництва,
інвестицій, зайнятості. Представники макроекономіки відомі світові науковці і
економісти (Брігхем Ю., Гапенські Л., Ван Хорн Дж., Шарп У., Кейнс Дж. та ін.)
у своїх наукових працях пов`язують поняття „криза” на макрорівні, із загальними
циклічними коливаннями в економіці країни. Теорії економічних циклів
Кондратьєва М. і Кейнса Дж. розкривають основні закономірності, періодичність і
структуру циклів [52].
На мікрорівні (підприємство) за
думкою Ростоу У., Леві Л., Фішера І., “криза” визначається, як порушення у
сфері грошово-кредитних відносин на підприємстві [52]. У той же час, як Фомін
Я. [25], Захарченко В. [26], Балабанов І, [33] вважають, що поняття “криза”
відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи
підприємства, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи
непрофесіоналізмом управління, але якщо з цих позицій розглядати
внутрішньо-фірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її
розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи, з
іншого боку виникнення кризи на макроекономічному рівні, також, є наслідком
невірного стратегічного вектору, обраного урядом, а отже, помилковим
управлінням на макроекономічному рівні.
Нині, на більшості українських
підприємств основу виробництва складає застаріле і зношене устаткування.
Результат - низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції в порівнянні з
закордонними аналогами. В економічному змісті на мікро- рівні “криза” означає
дефіцит коштів для підтримки поточної господарської (виробництво) і фінансової
потреб в оборотних коштах [8-10].
Слід зауважити, що кризи не
обов'язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти.
Настання криз викликається не тільки суб'єктивними, але й об'єктивними
причинами, самою природою соціально-економічної системи. Практика показує, що
кризи неоднакові не тільки зі своїх причин і наслідків, але і за самою своєю
суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації криз пов'язана з диференціацією
засобів і способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру
кризи, з'являються можливості зниження її гостроти, скорочення часу і
забезпечення безболісності протікання Класифікаційні ознаки реальної кризи
можуть розглядатися і як її параметри, що визначають оцінку ситуації, розробку
і вибір оптимальних управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, тому
дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості
їхнього розв'язання [12].
Основні характеристики кризи
диференціюються за: типологічною приналежністю, масштабом, проблематикою,
гостротою; галуззю розвитку, причинами, можливими наслідками та фазами прояву
кризи [17].
За масштабами прояву кризи поділяють
на загальні і локальні кризи, загальні кризи охоплюють соціально-економічну
систему у цілому, локальні - тільки частину її.
За формою прояву кризи також можуть
бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими).
Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і
викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язані з
виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації виробництва, зміна
структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу. Несподівані кризи
часто бувають результатом грубих помилок в управлінні, чи будь-яких природних
явищ.
Різновидом передбачуваних криз є
циклічна криза (звичайно, у тому випадку, якщо відома і вивчена природа кризи і
її характер), вона може виникати періодично і має відомі фази свого настання і
протікання. За фазами прояву існують також кризи явні і латентні (сховані).
Перші протікають помітно і легко виявляються, другі є схованими, протікають
відносно непомітно і тому є найбільш небезпечними. За гостротою прояву кризи,
також, бувають глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи часто ведуть до
руйнування різних структур соціально-економічної системи, вони протікають
складно і нерівномірно. Легкі, м'які кризи протікають більш послідовно, їх
можна передбачити, ними легше керувати.
Важливу роль у кризових ситуаціях
відіграє фактор часу, залежно від чого, уся сукупність можливих криз на групи,
затяжних і короткочасних криз. Фактор часу в кризових ситуаціях відіграє
важливу роль. Затяжні кризи, як правило, проходять болісно і складно.
За проблематикою можна виділити
макро- і мікро кризи. Макро кризі властиві досить великі обсяги і масштаби
проблематики. Мікро криза захоплює тільки окрему проблему чи групу проблем.
Особливістю кризи є те, що вона, будучи навіть локальною чи мікро- кризою, як
ланцюгова реакція, може поширюватися на всю систему чи всю проблематику
розвитку, тому що в системі існує органічна взаємодія всіх елементів, і
проблеми не зважуються окремо.
Причини криз, можуть бути різними.
Зовнішні причини кризи пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного
розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною
ситуацією в країні. Звичайно всі перераховані вище фактори можуть лежати в
основі кризи підприємства, але більший вплив на стан підприємства роблять
управлінські фактори.
Поняття "криза" найтіснішим
чином пов'язане і з поняттям "ризик", що тією чи іншою мірою впливає
на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Ризик з одного боку
виступає синонімом поняття кризи, а з другого це ймовірність виникнення
збитків, або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом.
Визначення ризику залежить від сфери діяльності його застосування.
З позиції фінансової діяльності
підприємства поняття ризику та кризи, розглядаються, як дві суміжні фінансові
категорії, а тому можна стверджувати, що криза (ризик) – це ймовірність
виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним
варіантом у конкретному часовому проміжку чи періоді тощо [4, 6, 12].
В господарській та фінансово-економічній
діяльності суб`єкта, як визначено у Фінансовому словнику, під ризиком розуміють
“усвідомлену можливість небезпеки виникнення не передбачуваних втрат
очікуваного прибутку, майна, грошей у зв`язку з випадковими змінами умов
економічної діяльності, несприятливими обставинами. Вимірюють частотою,
ймовірністю виникнення того чи іншого рівня втрат ”. З позиції економічної
безпеки, вважається, що в певному розумінні ризик є нічим іншим, як мірою
економічної безпеки в діяльності підприємства. Аналіз досвіду та результатів
функціонування українських підприємств є підставою для виділення таких основних
груп ризик-факторів [19, 20] підприємницької діяльності.
При цьому слід мати на увазі, що:
ризик має свої специфічні ознаки, такі як: є конкретним явищем, має вірогідний
характер; може бути виміряним та оціненим; має конкретну форму прояву,
пов`язану з певним об`єктом; є невід`ємним елементом фінансово-економічних
відносин. Наявність ризику передбачає здійснення антикризової діяльності,
формами якої є компенсація, репресія, превенція.
Кризове явище, що з'явилося, не
тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але і
породжує нові супутні йому негативні явища, що можуть викликати головний
збиток. Тому, чим раніше будуть застосовані антикризові механізми за рахунок
нових технічних засобів і інформаційних технологій, тим більшими будуть
можливості великими відновлення і стабілізації підприємства. Основним
документом системи управління кризами бізнесів-процесів є карта криз [20, 21,
22] (таблиця 1.1).
Таблиця 1.1 - Карта ідентифікаторів
кризових явищ
Ідентифікатор
кризи
|
Унікальне
позначення / найменування кризи
|
Класифікація
кризи
|
Загальна
характеристика чинника, що може викликати кризу
|
Умови
виникнення кризи
|
Опис
умов/причин загрози виникнення кризи
|
Тригери
кризи
|
Тимчасові/
параметричні індикатори
|
Імовірність
виникнення кризи
|
Кількісна
міра загрози виникнення кризи
|
Загроза
кризи
|
Можливі
наслідки виникнення кризи
|
Очікувана
величина кризи
|
Добуток
ймовірності на загрозу кризи
|
Супутні
кризи
|
Перелік
ідентифікаторів інших криз, що знаходяться з даною кризою у будь-якій
залежності, з описом цієї залежності
|
Відповідальний
|
Особа,
що відповідає за моніторинг тригерів кризи
|
Вплив криз краще відображати не через
створення робіт, що відповідають кризовим подіям, за допомогою моделювання їх
можливих наслідків моделюванням їхніх можливих наслідків. Існує три формули, що
враховують показники погроз і витрати на обробку криз.
Витрати на управління антикризовими
програмами виражається як сума втрат і витрат на обробку ідентифікованих криз
плюс сума втрат і витрат на обробку не ідентифікованих криз. Значення ефекту
управління кризами визначається різницею прогнозованого ефекту і фактичних
витрат на керування кризами. Слід зазначити, що на початкових етапах
використання даної методики ефект від неї може показатися не досить значним, проте
за час використання найбільш діючих методів профілактики і боротьби з
наслідками числове значення показника ефекту управління кризами буде,
безсумнівно, зростати [22,23].
1.2
Кризовий стан підприємства та його ознаки
Відомо, що стан підприємства
характеризується трьома основними показниками: станом виробничих фондів, рівнем
менеджменту і маркетинговою політикою. У країнах з розвинутою ринковою
економікою кризове чи "падаюче" підприємство - це виробництво, де
один з цих показників не відповідає вимогам і стану ринку. В Україні, як
правило, на кризовому виробництві всі погано в комплексі. Тому на даному етапі
розвитку вітчизняної економіки дуже важливим є питання визначення поняття
“кризового стану підприємства” та виявлення основних його ознак, що властиві
українським умовам господарювання. [13, 14]
Загальним проблемам управління
бізнес-процесами підприємства в умовах „кризового стану” присвячені роботи
Хотомлянського А, Черната Т., Северіна А., Любушина М., Ляшева В. 13, 16] та
багатьох інших. Відомі відчизняні економісти Лігоненко Л. [20] Терещенко О.
[21], розглядають термін “кризовий стан” як безпосередню погрозу існування
підприємства.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17
|