Ризики аграрного товаровиробника та управління ними

Ризики аграрного товаровиробника та управління ними

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет аграрного менеджменту

Кафедра економіки

агропромислових формувань

Спеціальність 8201/3 -1

менеджмент організацій

Магістерська програма

аграрний менеджмент

денна форма навчання, курс V

Демяненко Сергій Іванович.

Рецензент: Заступник голови Правління

з розвитку ЗАТ”СГ”ТАС” Нечипоренко В.І.

Робота допущена до захисту в ДЕК

Завідувач кафедри, д.е.н., професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Нелеп Віталій Миколайович

В даній роботі розглянуто практичні питання страхового захисту сільськогосподарських тварин, врожаю сільськогосподарських підприємств усіх форм власності, порядок визначення страхових платежів, збитків від стихійних лих, а також подано методику розрахунку страхових тарифів і порядок оформлення всіх операцій та необхідних документів.

Метою даної роботи є аналіз системи страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявлення переваг та недоліків даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

В роботі також проведений аналіз системи державної підтримки сільськогосподарського виробника шляхом субсидування частини витрат на страхові платежі.

Проведений аналіз роботи на страховому ринку України Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, його внесок в розвиток страхування аграрного сектору.

Дана дипломна робота містить також аналіз методів управління ризиками аграрного товаровиробника, повний виклад суті методу страхування - його перваги, недоліки, значення як на рівні підприємства, так і на рівні продовольчої безпеки країни.

Робота містить перелік всіх необхідних документів для проведення страхування на конкретному прикладі - від подачі заяви на страхування до виплати страхового відшкодування за понесений збиток.

Реферат

Робота написана обсягом 145 сторінок, містить 11 таблиць, 8 малюнків, список літературних джерел 26 найменувань, 7 додатків.

Ключові слова : страхова система, обєкти страхування, страхові ризики, страховий випадок, страхове відшкодування, страхова сума, страхова премія, метод (спосіб) управління ризиком.

Обєктом дослідження є Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”, головний офіс якого знаходиться в місті Києві.

Мета роботи - проаналізувати систему страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявити переваги та недоліки даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

Одержані результати роботи: розглянуто питання управління ризиками аграрного товаровиробника, зокрема питання сатрахового захисту тваринництва та найбільш ризикової галузі сільського господарства - рослинництва, проведена робота щодо розробки проекту по страхуванню водних живих ресурсів у внутрішніх водоймах України.

Практичне значення виконаного дослідження: дана робота може бути використана на сільськогосподарських підприємствах як методичний або довідковий матеріал.

Вступ

Сільське господарство - одна з ключових і життєво важливих галузей суспільного виробництва - є водночас однією з найбільш ризикових галузей економіки, оскільки відтворювальний процес повязаний з природно-кліматичними та біологічними чинниками.

В дипломній роботі розглянуто питання страхового захисту найбільш ризикової сільськогосподарської галузіи - рослинництва, де використовується специфічний і основний одночасно засіб виробництва - земля, питома вага якої складає понад 50% території України, або понад 31 млн. га угідь.

Тому однією з найгостріших питань в АПК є захист врожаю сільськогосподарських культур, за допомогою якого в певній мірі можна стабілізувати економіку самих господарств, агропромисловий комплекс та економіку держави в цілому.

Ступінь участі держави у стабілізації стану агроформувань та методичні підходи до вирішення цієї проблеми мають свою специфіку у кожній з розвинених країн.

У нашій державі максимальний розмір страхового забезпечення складає 70 % від нанесених збитків. Значно скоротився перелік страхових ризиків, які беруться на страхування. Державна підтримка господарств, навіть щодо сплати страхових платежів у розмірі 50% зараз не діє, хоч державне регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників мало б бути головним важелем адекватного реагування сільськогосподарського сегмента ринку України на зміни на вітчизняному та світовому ринках.

Мета роботи - проаналізувати систему страхування агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, виявити переваги та недоліки даного методу управління ризиками аграрного товаровиробника.

Обєктом дослідження є Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”, головний офіс якого знаходиться в місті Києві (на прикладі КСП "Нігинське" Хмельницької обл. Кам"янець-Подільського р.н, с.Нігин).

Предмет дослідження - упарвління ризиками аграрного товаровиробника, зокрема проблема страхування ризиків в сільському господарстві.

В процесі написання дипломної роботи застосовувалися наступні методи дослідження:

v абстрактно-логічний;

v економіко-статистичний;

v розрахунково-конструктивний;

v графічний.

Зміст

ВСТУП

І. Теоретичні аспекти управління ризиками аграрного товаровиробника..........................................................................

1.1. Характеристика видів ризику та їх оцінка................................................

1.2. Критерії класифікації ризиків та їх оцінка з врахуванням особливостей сільського господарства.....................................................

1.3. Інваріантні методи управління ризиками в сільському господарстві.

1.3.1. Особливості виявлення і прояву ризиків в сільськогосподарському виробництві.................................

1.3.2. Зовнішні способи зниження ступеня ризику...........................

1.3.3. Внутрішні способи оптимізації ризику...................................

ІІ. Страхування, як метод управління ризиками товаровиробників аграрного сектору.....................................

2.1. Економічна характеристика закритого акціонерного товариства “Страхова група”ТАС”..................................................................................

2.2. Соціально-економічна суть страхової системи АПК..................................

2.2.1. Страхова система і продовольча безпека..............................

3.1. Сучасний стан системи страхування в сільському господарстві...............

3.2. Зарубіжні системи страхування ризиків аграрного товаровиробника......

3.3. Концептуальні напрямки становлення страхової системи АПК................

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ........................................................................

Список використаної літератури..........................................................

Додатки...................................................................................................

І. Теоретичні аспекти управління ризиками аграрного товаровиробника

1.1. Характеристика видів ризиків та їх оцінка

Ризик величина непостійна. Його зміни багато в чому зумовлені змінами в економіці, а також рядом інших чинників. Страхове суспільство повинне постійно стежити за розвитком ризику: ведуться відповідні статистичний облік, аналіз і обробка зібраної інформації. Виходячи з отриманої інформації про можливий розвиток ризику страхувальник робить його оцінку, яка полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують параметри ризику. Виділяють відповідні групи ризику, які служать мірою і критерієм оцінки. Кожна група містить об'єкти страхування, що володіють приблизно однаковими ознаками (гомогенна група).

За результатами оцінки приймаються рішення, до якої групи ризику потрібно віднести той або інший об'єкт, яка тарифна ставка найкращим чином відповідає даному ризику. Середня величина ризикових обставин є середній ризиковий тип групи, яка використовується як міра порівняння.

Оцінка об'єкта страхування необхідна для встановлення страхової суми, яка визначає міру зобов'язання з боку страхувальника або максимальну межу відшкодування збитку в формі винагороди. Величина страхової винагороди визначається мірою понесеного збитку і може співпадати або бути менше страхової суми в залежності від видів і умов страхування. Крім того, страхова сума визначає можливість або неможливість прийняття на страхування конкретного ризику.

Для оцінки ризику в страховій практиці використовують різні методи, з них найбільш відомі наступні.

Метод індивідуальних оцінок застосовується тільки відносно ризиків, які неможливо зіставити зі середнім типом ризику. Страхувальник робить довільну оцінку, що відображає його професійний досвід і суб'єктивний погляд. Впровадження досягнень науково-технічної революції в різні галузі промисловості і сільського господарства, створення крупномасштабний об'єктів з високою вартістю і унікальністю технологій все більше роблять необхідним використання цього методу при укладанні договорів страхування.

Для методу середніх величин характерний підрозділ окремих ризикових груп на підгрупи. Тим самим створюється аналітична база для визначення розміру по ризикових ознаках (наприклад, балансова вартість об'єкта страхування, сумарні виробничі потужності, вид технологічного циклу і т.д.).

Метод процентів являє собою сукупність знижок і надбавок (накидок) до наявної аналітичної бази, що залежать від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу., що Використовувані знижки і надбавки виражаються в процентах (іноді в проміле) від середнього ризикового типу.

Однією з найбільш важких задач для страховика є підтримка відповідності тарифної політики тенденціям, що прогнозуються в розвитку ризику. Загальний прогноз може бути зведений до напрямів, відповідних ризиковим обставинам, що пов'язані з наступними умовами:

Ш освоєння нових видів технологічної сировини;

Ш заміна металів полімерними матеріалами;

Ш нові виробничі умови в промисловості: впровадження автоматизованих систем управління технологічним циклом, робототизованих комплексів, промислових роботів і т.д.;

Ш зміни в технології промислового і цивільного будівництва: освоєння збірних модульних конструкцій, висотного блокового і крупнопанельного домобудівництва і т.д;

Ш впровадження нових транспортних систем, що володіють високою пропускною і провізною спроможністю на сухопутних, водних і повітряних шляхах сполучення.

Для оцінки розвитку ризику в даній страховій сукупності особливо важливо мати в своєму розпорядженні достовірну інформацію. Неправильна організація статистики ризику веде до неточностей і помилок в оцінках. Тільки досить велика група об'єктів, за якою велося тривале спостереження, дозволяє з високою мірою достовірності констатувати імовірність збитку.

При оцінці ризику виділяють наступні його види:

v ризики, які можливо застрахувати;

v ризики, які неможливо застрахувати;

v сприятливі ризики;

v несприятливі ризики;

v технічний ризик страхувальника.

Найбільшу групу складають ризики, які можливо застрахувати.

Страховий ризик - це той, який може бути оцінений з точки зору імовірності настання страхового випадку і кількісних розмірів можливого збитку. Основні критерії, які дозволяють вважати ризик страховим:

ь ризик, який включається в обсяг відповідальності страхувальника, повинен бути можливим;

ь ризик повинен носити випадковий характер. Об'єкт, по відношенню до якого виникає страхове правовідношення, характеризується нестійким, тимчасовим типом зв'язку і не повинен наражатися на небезпеку, яка зазделегідь відома страхувальнику або власнику об'єкта страхування. При цьому всім сторонам, що беруть участь в договорі страхування, зазделегідь не відомі конкретний час страхового випадку і можливий розмір заподіяного збитку;

ь випадковість вияву даного ризику потрібно співвідносити з масою однорідних об'єктів. З цією метою організується відповідне статистичне спостереження, аналіз даних якого дозволяє встановити адекватну прогнозу страхову премію. Дані статистики дозволяють судити про закономірність вияву ризику застосовно до сукупності однорідних об'єктів;

ь настання страхового випадку, виражене в реалізації ризику, не повинно бути пов'язане з волевиявленням страхувальника або іншої зацікавленої особи. Не можна приймати на страхування ризики, які пов'язані з наміром страхувальника (спекулятивні ризики);

ь факт настання страхового випадку не відомий у часі і просторі;

ь страхова подія не повинна мати розміри катастрофічної біди, тобто не повинна охоплювати масу об'єктів в рамках великої страхової сукупності, заподіюючи масовий збиток;

ь шкідливі наслідки реалізації ризику необхідно об'єктивно виміряти і оцінити. Масштаби шкідливих наслідків повинні бути досить великими і торкатися інтересів страхувальника (страхові інтереси).

У залежності від джерела небезпеки виділяють ризики, пов'язані з виявом стихійних сил природи і цілеспрямованим впливом людини в процесі привласнення матеріальних благ.

До ризиків, пов'язаних з виявом стихійних сил природи, відносяться землетруси, повені, зсуви, цунамі і інші явища.

З цілеспрямованим впливом людини пов'язані такі ризики, як крадіжка, пограбування, акти вандалізму і інші протиправні дії.

По обсягу відповідальності страховика ризики поділяються на індивідуальні і універсальні. Наприклад, індивідуальний ризик виражений в договорі страхування шедевра живопису під час перевезення і експозиції на випадок актів вандалізму по відношенню до нього. Універсальний ризик, який включається в об'єм відповідальності страхувальника по більшості договорів майнового страхування крадіжка.

Особливу групу складають специфічні ризики: аномальні і катастрофічні. До аномальних відносять ризики, величина яких не дозволяє віднести відповідні об'єкти до тих або інших груп страхової сукупності. Аномальні ризики бувають вище і більш субнормально. Ризик більш субнормально сприятливий для страхувальника і отримує покриття на звичайних умовах договору страхування. Ризик вище нормального не завжди сприятливий для страхувальника і отримує покриття на особливих умовах договору страхування. До числа таких особливих умов відноситься процедура попереднього медичного огляду потенційного страхувальника, якщо до цього є вагомі основи (максимально можлива страхова сума договору, генетична схильність до ряду серйозних захворювань і т.д.). З урахуванням результатів попереднього медичного огляду страхувальник ухвалює остаточне рішення відносно висновку договору страхування.

Катастрофічні ризики складають значну групу, яка охоплює велике число застрахованих об'єктів або страхувальників, заподіюючи при цьому значний збиток в особливо великих розмірах. Це ризики, пов'язані з виявом стихійних сил природи, а також з перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ (наприклад, аварія на енергоблоці АЕС).

По міжнародній класифікації Організації економічної співпраці і розвитку катастрофічні ризики поділяються на ендемічні (місцеві) ризики (які відбуваються під впливом метеорологічних чинників і умов) і ризики, які відбуваються під впливом якості землі (наприклад, ерозія грунтів). Особливу групу в цій міжнародній класифікації складають ризики, пов'язані з перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ. Вони мають внутрішнє групування на політичні і військові.

Виключно важливе значення в роботі страхувальника має визначення об'єктивного і суб'єктивного ризиків.

Об'єктивні ризики виражають вредоносное вплив сил природи, що неконтролюються і іншої випадковості на об'єкти страхування. Об'єктивні ризики не залежать від волі і свідомості людини.

Суб'єктивні ризики засновані на запереченні або ігноруванні об'єктивного підходу до дійсності. Вони пов'язані з недостатнім пізнанням навколишнього світу в об'єктивній реальності і залежать від волі і свідомості людини.

У загальній класифікації ризиків прийнято розрізнювати екологічні, транспортні, політичні і спеціальні ризики.

Екологічні ризики пов'язані із забрудненням навколишнього середовища і зумовлені перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних благ. Екологічні ризики звичайно не включаються в об'єм відповідальності страхувальника. Разом з тим певні страхові інтереси, зумовлені екологічними ризиками, привели до створення самостійного виду страхування, що відповідає цим інтересам.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20