Ризики аграрного товаровиробника та управління ними

Страхування на основі ціни продукції. Застосовується лише для тих видів продукції, для яких існують обєктивні дані про ціни. Для запобігання морального ризику врегулювання збитків може базуватися тільки на ціні, на величину якої виключений вплив фермера (фючерсні ціни, спот).

Основною перешкодою для цьго виду страхування виявляється тісний звязок цін із системними ризиками.

Загалом, ринок фючерсів і опціонів має справу з системними ризиками, тому наявність такого виду страхування напряму повязане з наявністю цих ризиків.

Страхування прибутку. Це комбінація страхування виробництва та ціни продукції. В принципі, цей вид страхування буде дешевшим для фермера, ніж кожний з його компонентів окремо, оскільки зменшується результуючий ризик. Вплив низького рівня виробництва продукції може бути згладжений за рахунок високої ціни і навпаки.

Покриття може бути як на основі кожної вирощуваної культури окремо, так і всіх вирощуваних культур в господарстві. В другому випадку вартість страхування буде нижчою, так як часткові втрати по одній культурі можуть компенсуватися за рахунок інших.

Цей вид страхування може застосовуватись, тільки якщо встановлена кореляція між культурами, що виробляються. Щоб пропонувати даний вид страхування, страхова компанія повинна визначити загальну ймовірність розподілу ціни і виробництва, уміти випрацьовувати рішення по подоланню морального ризику.

Страхування особистого доходу. Для сільськогосподарських виробників це найбільш заохочувальний вид страхування, так як він повязаний безпосередньо з їх достатком. Страхування може базуватися на особистих прибутках членів сімї сільськогосподарського виробника: прибутки господарства включаючи субсидії за мінусом витрат на виробництво, податків, обезцінення, рентних платежів, плати наємним робітникам.

Але даний вил страхування звязаний з підвищеним моральним ризиком, так як здебільш залежить від того, яким образом фермер веде своє господарство. Крім того, він має можливість маніпулювати окремими компонентами, що мають вплив безпосередньо на отримувані прибутки, такими як компенсації робітникам, оперативні затрати, залучення нових технологій та агрономічних інновацій.

3.3. Концептуальні напрями становлення страхової системи АПК

Сільське господарство в наслідок специфічних умов виробництва залежно від несприятливих умов втрачає щорічно продукції від 1 млрд, до 1,5 млрд. грн., що становить біля 1,3 -- 1,9% у ВВП. Відшкодування збитків за обов'язкового державного страхування одержували понад 90% сільськогосподарських підприємств.

Однак, починаючи з 1991 року питома вага сільськогосподарського сегменту страхового ринку не досягає навіть 1% тоді як становила близько 20%.

Враховуючи, що на стан продовольчої безпеки України впливає вплив, зокрема, такий чинник, як недосконалий механізм господарювання, який передбачає зниження або неповне використання можливості виробництва продовольства. Обов'язковою складовою ринкового механізму є страхування. Аналіз, як ретроспективний так і світовий, свідчить про переваги страхового захисту сільськогосподарських культур, які мають вирішальне значення для гарантування продовольчої безпеки держави. Так культури незалежно від форми власності і виду підприємства мають теж страхуватися в обов'язковому порядку.

Стосовно розміру страхових субсидій в розвинутих країнах світу не існує єдиного підходу. Так, у США страхування врожаю сільськогосподарських культур збиткове: у зв'язку з чим організована державна підтримка через створену ще в 1938 р. Федеральну корпорацію страхування врожаю. Корпорація використовує на страхування 60% бюджетних коштів і 40% залучає грошових коштів фермерів, у Канаді 25-50% втрат компенсує держава і 25% -- провінційна влада.

Фермери Канади відраховують у провінційні страхові фонди 1% вартості продукції, що реалізується. Ця система самострахування (взаємострахування) типова і для Японії.

Приватні або кооперативні страхові компанії страхують втрати врожаю від природних стихій -- ураганів, повеней, а і інших випадків при наявності у господарстві високих технологій, на що останні видають надійні сертифікати.

Певний інтерес для нашої країни являє досвід страхування врожаю Іспанії. Тут державна участь в плануванні і фінансуванні підтримки страхування врожаю є досить вагомою.

Керівництво Іспанії щорічно встановлює план як страховий нормативний акт, який одночасно регулює розвиток сільськогосподарського виробництва. Державний план визначає перелік культур для страхування з постійним збільшенням їх набору; встановлює ризики від яких проводиться страхування

кожної культури, а в розділі бюджетного плану -- обсяг дер-жавних субсидій на страхування з часткою відшкодування збитку по окремих видах культур.

Робота по відшкодуванню збитку провадиться незалежними експертами на контрактній основі з використанням урядових нормативних актів. Контроль за сільськогосподарським страхуванням здійснюється через Міністерство сільського господарства. За Законом "Про страхування" не менше 20% вартості страхування субсидується державою через Міністерство сільського господарства Іспанії.

Обсяги державних субсидій на страхування в Іспанії нормуються за типами сільгосптоваровиробників і за видами культур. Наприклад, 50% платежів субсидується по культурах: плоди, виноград, зернові; 40% -- тютюн, кукурудза; соняшник і 20% -- інші, притому, що на 15% більше видається субсидій господарствам, що займаються виключно сільськогосподарським виробництвом.

Таким чином, враховуючи світовий досвід та з метою підвищення мотивації та пропонованого виду страхування доцільно створити при Міністерстві аграрної політики України державну установу -- Національне агентство з регулювання страхування у сфері агропромислового виробництва (далі Агентство).

Агентство є державним агентом з регулювання і державної підтримки страхування у сфері агропромислового виробництва.

Управління Агентством здійснюється керівником, що назначається на цю посаду і звільнюється з неї рішенням Кабінету Міністрів за поданням Міністерства аграрної політики України.

Встановити, що основними завданнями Агентства є:

v сприяння розвитку забезпеченого державною підтримкою страхування врожаю сільськогосподарських культур, створенню агропромислових страхових організацій і товариств взаємного страхування;

v розробка пропозицій про порядок і умови організації та проведення страхування врожаю сільськогосподарських культур;

v рішення питань, пов'язаних із виділенням страховикам коштів державного бюджету на сплату страхових субсидій по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та їх використання (табл.3.3.1.);.

Таблиця 3. 3. 1

Розрахунок страхових субсидій на відшкодування 50% страхових платежів по сільськогосподарському страхуванню

v розробка пропозицій з диференціації розмірів сплати страхових внесків за рахунок коштів Державного бюджету по сільськогосподарських культурах і по регіонах;

v управління у встановленому порядку коштами федерального сільськогосподарського страхового резерву;

v проведення конкурсів для визначення страхових організацій, що проводитимуть забезпечене державною підтрим-кою страхування врожаю сільськогосподарських культур, координація їх діяльності;

v контроль за дотриманням умов страхування; - розробка пропозицій щодо забезпечення обов'язкового перестрахування частини ризиків по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур.

Витрати на утримання апарату Агентства та інші виграти, пов'язані з його діяльністю, провадяться за рахунок сільськогосподарського страхового резерву та інших надходжень, передбачених законодавством України.

Кошти сільськогосподарського страхового резерву, що виділяються на утримання апарату Агентства та відшкодування інших витрат, пов'язаних з його діяльністю, визначаються відповідно до кошторису, затвердженого Міністерством аграрної політики України, і не повинні перевищувати 0,5 % загальної суми страхових внесків по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур.

Кабінету Міністрів України за участю органів виконавчої влади, об'єднань сільськогосподарських товаровиробників і Лігою страхових організацій України розробити і надати на розгляд Верховної Ради проект закону України "Про сільськогосподарське страхування", який регламентуватиме діяльність Агентства, порядок і умови організації і проведення забезпеченого державною підтримкою страхування урожаю сільськогосподарських культур, включаючи перелік страхових ризиків, порядок визначення страхової вартості врожаю сільськогосподарських культур, терміни дії договору страхування, умови формування додаткових страхових резервів.

З метою раціонального і цільового використання коштів Державного бюджету, що виділені на страхування врожаю сільськогосподарських культур, передбачити, що:

договори страхування врожаю сільськогосподарських культур укладаються на строк не менше п'яти років;

страхова вартість визначається щорічно, виходячи із розміру посівних площ, врожайності за попередні п'ять років і прогнозованої ринкової ціни врожаю сільськогосподарських культур на поточний рік, а страхова сума в розмірі 70-85 відсотків страхової вартості;

тарифи страхових внесків по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур встановлюються на п'ять років з врахуванням коливань врожайності сільськогосподарських культур по роках залежної від породних та інших природних умов;

суми перевищення страхових внесків (премій платежів) над сумою страхового відшкодування по забезпеченому державною підтримкою страхуванню врожаю сільськогосподарських культур (з врахуванням витрат на ведення страхової справи) залишаються повністю у розпорядженні страховика і використовуються для виплати страхового відшкодування сільськогосподарським товаровиробникам в наступні роки, якщо резерву поточного року буде недостатньо.

Страхові резерви страхової системи АПК

Страхова система АПК має виконувати й таку важливу функцію, як нагромадження фінансових та матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення сталого розвитку галузі. Ці ресурси повинні утворюватися за рахунок страхових внесків страхувальників і щорічних доходів страховика і існувати у формі страхового фонду безпеки і технічних страхових резервів.

Страховий фонд безпеки (резервний фонд) забезпечує виплату відшкодувань і допомоги застрахованим в даний операційний період, якщо сума збитків або шкоди перевищує суму страхових внесків, а також на випадок інших надзвичайних витрат страховика. Технічні страхові резерви, створюються переважно в довгостроковому страхуванні життя і пенсій, формуються з ощадної частини внеску, що призначається для виплати в далекому майбутньому.

Ці головні складові частини страхових резервів можуть бути інвестовані в державні цінні папери, в банки, в акції промислових підприємств (іноземних і вітчизняних), тощо що забезпечуватимуть страховому товариству додатковий доход. У страхуванні життя очікувані доходи від відсотків по технічних страхових резервах частково або цілком враховуються при розрахунку величини внесків. Чим вище ставка відсотків по цих резервах, тим нижче розмір внесків. Рівень відсотка і розрахункові таблиці є вихідними елементами, на основі яких здійснюються актуарні розрахунки в страхуванні життя і пенсій. При цьому враховуються також витрати по страховій діяльності.

Результати дослідження розвитку акціонерних страхових установ у розвинутих країнах світу, а також динаміки росту їхньої фінансової міцності і вивозу капіталів за кордон свідчать, що головним джерелом цього є надзвичайно швидке утворення страхових резервів і доходів від розміщення даних резервів та інших фінансових операцій, здійснюваних за їх допомогою. Саме завдяки цьому, на мою думку, страхування в західних країнах зміцнює суспільні відносини і сприяє розвитку економіки. І цей вплив досить важливий, якщо врахувати, наприклад, що понад 25 % витрат на озброєння Німеччини відшкодовувалися страховими резервами, а в даний час сучасна ракетна, електронна та інші галузі промисловості фінансуються головним чином за рахунок засобів страхових установ.

Суспільна роль страхових резервів і страхова діяльність у різих країнах, безумовно, мають свої особливості, але економічна сутність їх однакова. Однак, потенційні можливості фінансового впливу страхування на розвиток сільського господарства використовуються в недостатньому ступені.

Саме на вирішення проблеми якнайповнішого використання страхових резервів для прискорення розвитку сільського господарства повинні бути спрямовані зусилля економістів і фінансистів-аграрників. До того ж, після становлення страхової системи АПК темпи розвитку сільськогосподарського страхування і росту страхових резервів не вимагатимуть майже ніяких інвестиційних витрат, а навпаки, будуть додатковим джерелом інвестиційних ресурсів.

Висновки

Сільське господарство - одна з ключових і життєво важливих галузей суспільного виробництва - є водночас однією з найбільш ризикових галузей економіки, оскільки відтворювальний процес повязаний з природно-кліматичними та біологічними чинниками.

Виділяють такі види ризику в залежності від джерел його виникнення:

Виробничий ризик

Ринковий (кон`юнктурний) ризик.

Технічний ризик.

Катастрофічні ризики.

Правовий ризик.

Ризик, пов`язаний з використанням людського фактору виробництва.

Галузевий ризик.

Політичний ризик.

Крім того, ризики поділяють в залежності від рівня прийняття рішень на макроекономічні (глобальні) та мікроекономічні (на рівні окремих фірм), а також в залежності від рівня обґрунтованості рішень, що приймаються виділяють обґрунтований та необґрунтований (авантюрний) ризики .

В страхуванні ризики поділяють на дві великі групи :

Ризики, які можна застрахувати

Ризики, які застрахувати не можна

Ризик також можна розглядати і по галузях (сферах) економіки: виробництво, торгівля, будівництво, транспорт і т.д. В зв`язку з цим можна виділити ризики загальні, які властиві або проявляються в усіх галузях, і специфічні або галузеві.

Сільське господарство, як і будь-яка інша галузь економіки, має свої особливості, які зумовлюють певну специфіку в прояві ризиків в ньому.

Високий рівень ризику в сільському господарстві України вимагає кваліфікованого управління, тобто прийняття рішень з врахуванням ризику. Вважаємо, що в загальних рисах процес управління ризиком може бути представлений наступним чином.

Для прийняття рішень з врахуванням ризику спочатку потрібно ідентифікувати ризики та дати їм кількісну оцінку. Після цього встановлюють допустимий рівень ризику з врахуванням фінансового стану підприємства. Скрутне фінансове становище спонукає до прийняття рішень з низьким рівнем ризику, тому що навіть невеликі збитки загрожують існуванню підприємства як юридичної особи.

Завдання управління ризиком - звести можливий вплив несприятливих факторів до прийнятного рівня, використовуючи такі інструменти управління ризиком як уникнення ризику, контроль ризику, передача ризику, самофінансування ризику.

В результаті грунтовного якісного та кількісного аналізу менеджер, спираючись на отримані дані, обирає один із засобів або суперпозицію засобів управління ризиком:

- уникнення;

- попередження;

- прийняття (збереження чи навіть збільшення);

- зниження ступеня ризику.

Зовнішні способи зниження ступеня ризику.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20