Ризики аграрного товаровиробника та управління ними

Аналіз сучасного стану економіки і розвитку страхової справи в країні дає змогу визначити такі альтернативні програми по страхуванню:

1) страхування майна господарств АПК, які виконують державне замовлення на сільгосппродукцію, в Національному агропромисловому товаристві взаємного страхування (НАТВС);

2) страхування урожаю, але з правом вибору страхувальником страховика. Якщо альтернативи НАТВС не знайдено, то страховиком є останнім;

заміна страхування урожаю програмою постійного матеріального відшкодування збитків, заподіяних стихійним лихом;

програма відшкодування збитків по страхових ризиках при катастрофах, пов'язаних з виконанням державних замовлень.

Страхування урожаю вимагатиме встановлення стабільних цін. До того ж, щоб забезпечити доход, потрібно купувати страхові поліси. Страхувальнику треба забезпечити придбання у НАТВС поліси страхування урожаю на рівні 50, 65 і 75%, вибираючи авансом рівень компенсації, яку б йому могли сплатити за кожен центнер при умові, коли рівень урожаю нижче. страхового.

Програма планових доходів, принципова перевага якої полягає в стабільності прибутків, може замінити одночасно дві програми: страхування урожаю і покриття (збитку) витрат. Згідно з програмою планових доходів фермерам виплачуватиметься різниця у випадку позитивного результату, який досягатиметься порівняно з державними доходами і доходами фермерів, які вони зможуть одержати від реалізації урожаю, або надати цю різницю під заставу.

Функціонування страхової системи АПК неможливе без створення єдиної мережі інформаційно-комунікаційного середовища (ЄМІКС).

ЄМІКС дасть змогу організувати страховий захист підприємств АПК за новою технологією, використовуючи систему електронної телекомунікації у Сільськогосподарському страховому пулі.

ЄМІКС, як складова механізму захисту страхової системи АПК, сприятиме формуванню нових відносин, що ґрунтуються на принципах: довіри між учасниками страхування, на сумлінній конкуренції страхових посередників, сприянні у підготовці кваліфікованих кадрів та розвитку науково-дослідницької роботи щодо поліпшення сільськогосподарського страхування та розвитку страхової системи.

Крім того, для переведення страхової справи на ринкові засади потрібно запустити механізм страхування: конвертації неринкових цінних паперів у ринкові, права власності на нерухомість (в тому числі на землю), страхування землі як капіталу та фінансових ризиків.

У практиці світового ринку страхування прав власності здійснюється при купівлі-продажу і закладанні майна, а також при проведенні масової приватизації (Англія, Франція та ін,). Поліс страхування прав власності використовується в різних країнах як додаток до сертифікату права власності - - угоди купівлі-продажу. Стандартне страхове покриття включає захист проти дефектів при реєстрації документів на право власності або проти їх підробки, проти надання цих документів особам, що передають право власності, але не мають достатніх повноважень для цього, від помилкових свідоцтв про смерть та неправильного оформлення права власності.

Страхова система, як повноправний інститут системи економічних відносин, самостійно може вирішувати питання інвестування своїх тимчасово вільних фінансових ресурсів, чому може сприяти створення спеціалізованого комерційного банку, в числі засновників якого будуть різні страхові організації.

Досвід розвинутих країн свідчить, що страхові компанії виконують інші грошово-кредитні послуги. За умов розширення страхового ринку страхові компанії зможуть взяти на себе значну частку довгострокового кредитування всіх сфер сільськогосподарського виробництва.

Точність дії страхування

За міру точності (чіткості) дії страхування даної системи приймаємо різницю між заданою величиною, визначеною програмою трансформації, здійснюваної в даній системі, і "станом виходу" регульованої системи, досягнутим після застосування страхування. Передбачається при цьому, що система реалізує свої планові задачі, а відхилення вниз від плану (від заданої норми) настають тільки в результаті несприятливих стихійних подій. Якщо система внаслідок інших причин (наприклад, помилок у плануванні) досягає величин вище чи нижче встановленої норми, то ця норма піддається відповідному поточному корегуванню, тоді як тут ми розглядаємо винятково відхилення, що виникають при стихійних лихах.

Якщо, вивчаючи динамічні процеси регулювання, змінну в часі задану величину системи позначимо через х (t), а стан виходу, що змінюється в часі, системи -- через у (t), то точність дії страхування виражає різниця х(t)-y(t). Називають її також погрішністю системи регулювання. При досконалій точності дії страхування помилка регулювання дорівнює 0, чи y(t) = х(t)- для кожного відрізка часу (t).

На практиці при регулюванні процесів розвитку агропромислового комплексу досконала точність, дії страхування, яким є страхова система, означала б, що порушення, що виникли в окремих системах (галузях АПК) або в економічній системі в цілому внаслідок несприятливих обставин, повністю усуваються. Тоді окремі галузі економіки виконують свої завдання так, начебто нездоланні стихійні лиха взагалі не наставали, і процес розвитку всього господарства відбувався відповідно до встановленого плану.

Відхилення тимчасового стану виходу регульованої системи від заданої величини в даний момент, чи погрішність регулювання, можуть виникати по двох причинах: по-перше, може неправильно діяти страхування, внаслідок цього виникають помилки систематичні; по-друге, помилки регулювання можуть мати стихійний характер, у цьому випадку вони будуть називатися випадковими.

Мірою погрішностей дії страхування, як систематичних, так і випадкових, може бути, наприклад, максимальна величина відхилення x(t) -- у (t), що виникло в даний відрізок часу Т. Частіше, однак, за таку міру помилковості приймаються варіації відхилення x(t) -у (t) у досліджуваний період. Варіації відхилень x(t)-y (t) можна визначити як середню величину квадрата цього відхилення в період Т функціонування страхування. Ще кращою одиницею виміру точності страхування є відношення варіації х (t) -у(н) до заданої величини регульованої системи x(t), точніше, до середнього рівня заданої величини x(t) у досліджуваний період Т. Це відношення в статистиці називається коефіцієнтом мінливості помилки, котрий дозволяє порівнювати помилки дії різних регуляторів і в різні періоди часу.

Мірою точності дії страхування є величина, обернено пропорційна коефіцієнту мінливості помилки. Обумовлюється це тим, що чим більша помилка страхування, тим менше точність його дії і, навпаки, чим менша помилка, тим більша точність страхування.

Застосуємо приведені загальні міркування щодо точності регуляторів до страхової системи АПК, трактованої як страхування соціально-економічних процесів. Завданням страхової системи АПК є вирівнювання випадкових відхилень, що виражаються у вигляді різниці між фактичними результатами діяльності АПК y(t) і прогнозованими параметрами (заданими величинами) x(t), що визначають здійснення конкретних соціально-економічних процесів (наприклад, обсяг виробництва окремих підприємств АПК, рівень добробуту сільського населення, розмір запасів товарно-матеріальних цінностей тощо). Показник і означає номер певної системи, і якщо таких одиниць n, то і= 1,2,.... n.

Якщо страхова система побудована і функціонує точно, то Х(0-У(0 = 0 для кожного значення і = 1, 2, .... n, а також у кожнім відрізку часу t. Якщо зазначена умова не виконується, то це викликає меншу чи більшу погрішність у дії страхування, яка може мати систематичний чи випадковий характер.

Систематичний компонент помилки обумовлюється неправильною побудовою страхування, тобто в даному випадку недоліками страхової системи. Випадковий компонент помилки виникає з причин, не пов'язаних з конструкцією застосовуваного страхування, тобто існуючою страховою системою. Джерела цих помилок можуть бути сховані в самому регульованому процесі або помилки є наслідком невдалого регулювання тощо. У страхуванні такі помилки настають, наприклад, з вини застрахованих сільськогосподарських підприємств, при виникненні відхилень у ході реалізації страхового захисту внаслідок неправильного тлумачення умов страхування, помилкової оцінки розміру збитку або з вини страховика -- затримки виплати відшкодування тощо, тобто упущень у роботі, по ліквідації наслідків страхових випадків.

Систематичні помилки в дії страхування можуть бути усунуті шляхом перебудови цього інструмента або включенням у систему регулювання додаткових регуляторів відповідної потужності. У страхуванні це означає, що для підвищення точності його дії варто змінити принципи й умови страхування, усунути наявні в них неясності, розширити обсяг відповідальності страхувальника або створити новий вид страхування. Є можливість застосувати й інші регулятори, наприклад, підсилити ефективність страхової діяльності шляхом поєднання її з кредитною допомогою, наданої господарюючим суб'єктам, яким нанесений матеріальний збиток.

Усунення випадкових помилок вимагає, як правило, удосконалювання роботи з ліквідації наслідків страхових випадків, підвищення професійної кваліфікації і моральних якостей тих, хто виконує її. Дана проблема пов'язана також з ростом загальної страхової культури, формуванням страхового менталітету, вихованням дбайливого відношення до власності.

Повне усунення систематичних помилок у дії регулюючої системи -- у нашому випадку страхової системи АПК -- створення досконалого страхового механізму з високою довершеною точністю дії для того, щоб не допустити непередбачених відхилень від прогнозованого розвитку окремих господарств і всього агропромислового комплексу в цілому, є не простою справою. Якщо навіть за певних умов це було б можливо (наприклад, у сфері обов'язкового страхування майна державних підприємств), то відповідна перебудова страхування (зміна системи страхування) і поліпшення його дії можуть виявитися занадто дорогими.

Не у всіх ситуаціях доцільне прагнення одержати зроблену точність дії страхування. Виплата відшкодування в повному розмірі заподіяного майну збитку без так званої власної участі страхувальників може стати причиною свідомого спекулятивного збитку або ослаблення зусиль страхувальників, спрямованих на усунення причин, що викликають збиток. Застосування страхового механізму, що цілком вирівнює відхилення від норми, могло б послабити дії інших методів регулювання, зокрема превентивної діяльності.

З визначеною систематичною погрішністю необхідно примиритися в тому випадку, коли подальше зниження цієї помилки буде вже неекономічним. Разом з тим припустима границя математичних помилок не повинна бути занадто високою, тому що це може знизити, а у певних випадках навіть цілком позбавити систему страхування її соціально-економічного значення. Звідси випливає важливе практичне завдання для правильно функціонуючої страхової системи АПК -- постійне проведення дослідження у всіх сферах і видах страхування співвідношення між сумою виплаченого страхового відшкодування і сумою дійсно заподіяного господарствам збитку; це співвідношення можна використовувати як міру точності регулюючої діяльності страхової системи АПК.

Швидкість дії страхування

Другою важливою ознакою дієвості будь-якого страхування є швидкість його дії, яка визначається за часом регулювання, тобто по періоду від моменту виникнення порушення в регульованій системі до моменту його усунення завдяки дії страхування. У страховій діяльності -- це період від моменту виникнення несприятливої обставини, що загальмували розвиток визначеного соціального або господарського процесу, до моменту появи реальних можливостей для усунення небажаних наслідків цієї події. Варто особливо наголосити, що даний період не завжди дорівнює часу, що проходить з моменту виникнення збитку до виплати страховою системою відшко-дування. Ці періоди збігаються лише тоді, коли є реальна можливість придбати за рахунок отриманого грошового відшко-дування матеріальні засоби й оплатити послуги, пов'язані з усуненням заподіяного збитку і задоволенням додаткових потреб.

З позиції чисто формального обов'язку роль страхування вважається виконаною з моменту виплати відшкодування. Можна було б твердити, що для страхової системи АПК не має значення, має чи ні застрахований можливість придбати за отримане відшкодування необхідні матеріальні засоби або послуги. Такі погляди досить широко поширені, однак не можна визнати їх правильними. З погляду сутності мультирегулювання вирівнювання випадкового порушення в сільському господарстві може наступити тільки в тому випадку, якщо існує можливість усунення наслідків збитку. Тому до зобовязань тсрахової системи АПК варто відносити такі види страхування, щоб застраховані мали реальну можливість і пріоритет у відновленні зруйнованого чи ушкодженого внаслідок стихійного лиха і нещасливого випадку майна.

Оцінюючи швидкість дії страхування, треба мати на увазі, що час з моменту виникнення порушення в регульованій системі до моменту його усунення може бути різним у кожному окремому випадку. У зв'язку з цим дану ознаку дієвості страхування треба оцінювати на базі середнього часу регулювання, визначеного, наприклад, як середня проста арифметична, а краще як зважена величина періодів регулювання різних видів порушень. В другому випадку вимірником могла б бути кількість порушень певного виду чи кількісно виражені (у натуральних чи грошових одиницях) наслідки спричинених порушень. Вибір його залежить від характеру регульованої системи (процесу).

Мірником швидкості дії страхування можна взяти величину, обернено пропорційну середньому часові регулювання. У випадку, коли середній час регулювання тривалий, швидкість регулювання незначна, а коли середній час регулювання короткий, швидкість висока. Значення швидкості дії страхування техніки й тварин, як регулятора величезна. Наприклад, у складних технічних системах (літаках чи ракетах) різниця в часі регулювання в десяті і навіть соті частки секунди може мати вирішальне значення для досягнення поставленої мети. Подібним же чином можна представити ситуацію в живих організмах.

Менше цінується, на жаль, час регулювання соціальних і економічних процесів. Фактор часу, однак, у цих процесах грає важливу економічну роль. Особливо це стосується страхової діяльності. Затримки у виплаті відшкодування в майновому страхуванні чи допомоги в особистому страхуванні можуть стати причиною подальших непрямих майнових втрат, що часто перевищують розмір первинного збитку.

Період з моменту виникнення порушення до моменту його вирівнювання найчастіше відображається в позитивній різниці між заданою величиною системи і станом її виходу. Можна стверджувати, що збільшення періоду врегулювання збитку дещо знижує точність дії системи. У страхуванні збільшення періоду з часу виникнення випадкового збитку до часу надходження страхового відшкодування означає збільшення розміру збитку. Оскільки, як наслідок, виплачені кошти не дозволяють цілком компенсувати збиток від страхового випадку.

Висловлені твердження щодо оцінки швидкості дії страхування тим важливі, що дозволяють обидва критерії дієвості -- точність і швидкість - замінити одним, а саме, рівнем його скоректованої точності.

Варто додати, що, наприклад, проведені в США, Англії, Франції, Німеччині і Польщі емпіричні дослідження швидкості дії страхування дали більш переконливі аргументи на користь страхування майна, чим теоретичні розробки по цій темі.

Надійність дії страхування

Третя ознака дієвості страхування -- надійність - - має особливе значення в теорії страхової системи АПК. Страхування, як регулятор страхової системи, забезпечує надійність функціонування АПК і є основною конструктивною умовою стійкості сільського господарства. Науково-технічний прогрес тісно пов'язаний з сучасною теорією управління і регулювання. Виникла навіть нова галузь автоматики, що має назву «інженерія надійності», мета якої -- забезпечення по можливості найбільш високої надійності технічних засобів. Автоматичні пристрої створюються з дуже великого числа зв'язаних між собою елементів. Якщо зв'язок між елементами послідовний, то аварія одного з них веде до виходу з ладу всієї системи. Аналогічно соціально-економічні процеси, у яких є довгий ланцюг проміжних послідовних зв'язків, не надійні в дії. Надійність таких складних систем можна підвищити шляхом введення додаткових резервних елементів, пов'язаних паралельно з діючими елементами.

Неважко привести приклади застосування таких методів підвищення надійності різних систем. Наприклад, для підвищення надійності пристроїв по передачі інформації багаторазово збільшуємо через рівнобіжне сполучення кількість відповідних засобів зв'язку, з яких діс тільки один. Інші с резервними і починають функціонувати тільки тоді, коли відбувається аварія діючого засобу зв'язку. Подібно цьому в складних господарських системах існують резервні запаси, які задіюють тільки в тому випадку, коли непередбачувані ситуації, можуть призводити до перебоїв у функціонуванні, втрат та збитків. Такі "резервні запаси" - страхові фонди, у страхуванні створювалися на основі математичних розрахунків значно раніше, ніж в інших сферах господарської діяльності. З метою підвищення надійності страхування вже більш 5 тисяч років тому створювалися матеріальні, а з виникненням грошей і фінансові резерви, необхідний розмір яких встановлювався відповідно до актуарних розрахунків.

Варто звернути увагу на різницю, що існує між страховим фондом і резервним фондом. Страховий фонд призначений для вирівнювання випадкових відхилень від норми, що виникають у діяльності учасників створення цього фонду (страхувальників), а страховий резервний фонд, який ще називають технічними страховими резервними чи страховими фондами безпеки , -- для забезпечення надійності страхування. Надійність ця може коливатися у випадку виникнення надзвичайних подій, наприклад стихійних лих із широкою сферою й інтенсивністю дії, не врахованих при актуарних розрахунках, що спирається на середній рівень збитковості в минулому періоді. Отже, страхові технічні резерви (фонди безпеки) страховика починають використовувати тільки тоді, коли виявиться, що засобів страхового фонду недостатньо, тобто коли «підводить» страхування процесів соціально-економічного розвитку.

Мірою надійності дії якої-небудь системи вважається імовірність того, що у встановлений відрізок часу (наприклад, протягом року) дана система не вийде з ладу. Як відомо, імовірність Р є числом, що змінюється в межах від 0 до 1

(0 < Р < 1).

Надійність, близька до нуля, означає, що система не виконує поставлені перед нею завдання, оскільки за цей проміжок дуже висока ймовірність настання аварії. Ймовірність, що дорівнює 1, означає, що система з високою надійністю і буде діяти без помилок, іншими словами, реалізація страхового ризику в певний періоді буде максимально мінімізована. Надійність, рівна, наприклад, 0,95 чи 95 %, означає, що в середньому 95 разів з 100 система буде діяти без аварій і в середньому 5 разів з 100 можлива аварія даної системи.

Досягнення 100 % надійності дії страхування теоретично неможливе. До цієї межі можна, однак, істотно наблизитися, збільшуючи число застрахованих господарств і підприємств АПК, що користаються тим самим видом страхування, а також утворити значні резерви безпеки, загальні для всіх регульованих систем. Ця характерна риса мультирегулювання є вагомим аргументом, що переконує в необхідності існування страхового захисту агрокомплексу і створення страхової системи АПК. Висока надійність страхування, що досягається таким шляхом, випливає не тільки з математичних розрахунків, але і підтверджена діяльністю протягом майже 80 років державної страхової компанії в Україні та інших постсоціалістичних країнах. Надійність страхових операцій, здійснюваних цими державними страховиками, практично дорівнювала 1, тобто була цілком гарантованою.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20