Основи внутрішньо-фірмового управління нововведеннями: стратегія і структура
Ринкова орієнтація інноваційної діяльності, що підсилюється,
капіталістичних фірм виявляється й у поширенні практики участі споживачів
наукомісткої продукції виробничого призначення в різних етапах процесу її
розробки й освоєння. Така участь обумовлена, з одного боку, прагненням
виробників нової продукції забезпечувати собі стійкий ринок збуту, постійних
замовників, підтримувати престиж своєї фірми, що в умовах жорстокої конкуренції
і невизначеності ринку стає немаловажною обставиною, а з інший, - обіцяє
визначені вигоди і фірмі-споживачеві, тому що остання може не тільки ініціювати
процес нововведень, пропонуючи нові ідеї, але і контролювати - весь хід
розробки і виробничого освоєння нововведення. При цьому роль самого замовника в
цьому процесі може бути різної - від незначного залучення, коли споживач лише
"бачить" проблему, що вимагає свого рішення, до особистої участі в її
рішенні, визначення характеристики нового продукту, створення його прототипу і
закріплення, таким чином, стійких зв'язків з виробником.
У роботах радянських економістів з питань керування нововведеннями в
капіталістичних фірмах уже висвітлювалися окремі аспекти міжфірменного
науково-технічного співробітництва, особливо між компаніями, що випускають
складну в технічному відношенні продукцію, призначену для використання у
визначених галузях економіки. Це - спільні наукові дослідження, виробнича
кооперація, технічне консультування фірм-споживачів постачальниками, практика
нарад і конференцій із представниками замовників і багато чого іншого. Тут ми
хочемо виділити практику тих компаній (у приладобудуванні, електронній
промисловості), замовники яких виступають не просто партнерами по
науково-виробничій кооперації, а ініціаторами процесу нововведень. Така їхня
роль, зокрема, може впливати на організацію керування й у фірмах-постачальниках
(особливо на здійснення функцій НИОКР і маркетингу в останніх), пристосовуючи
неї до задоволення конкретних потреб замовників.
Участь споживачів у розробці нової продукції розглядається в практиці
керування капіталістичними фірмами в якості одного з головних факторів
стимулювання нововведень (поряд з формуванням інноваційної стратегії, бюджету і
структури, рішенням проблеми персоналу і його мотивації). І це повною мірою
підтвердили кілька великих обстежень, проведених у різних областях сучасної
технології в період 60-70-х років. Обстеження співробітників Массачусетського
технологічного інституту, які отримали широку популярність і були проведені в
1976-77 роках, чітко виявили тенденцію активної участі споживачів у розробці
наукомісткої продукції. При аналізі джерел нововведень по декількох типах
наукової апаратури й устаткування для виготовлення електронних деталей було
виявлено, що в 77% з III проектів створення приладів і в 67% з 49 проектів
виготовлення устаткування, їхні споживачі не просто вказали на необхідність
таких нововведень, але і винайшли нові продукти, сконструювали прототипи,
здійснили їхню експериментальну перевірку і поширили інформацію про
інженерно-конструкторські розробки.
В умовах зростаючої мілітаризації економіки розвитих капіталістичних
країн участь фірм, що представляють замовлення на компоненти бойових систем
іншим компаніям, у формуванні і реалізації військових проектів значно зростає.
Добре відомо, що при виготовленні сучасних озброєнь на службі монополій
військово-промислового комплексу знаходяться тисячі вчених, розроблювачів і
техніків, а для реалізації великих проектів залучаються як субпідрядників десятки
і сотні компаній.
Капіталістична практика показала чимало прикладів і з інших областей
міжфірменої кооперації (наприклад, приладобудівників і авіаконструкторів,
станко - і автомобілебудівників), коли споживачі (замовники) нової продукції
значно впливали на науково-дослідні і виробничі програми фірм-постачальників
устаткування, підбудовуючи Їх під нестатки свого інноваційного процесу. Так, у
результаті, обстеження 13 американських компаній – основних постачальників
устаткування і компонентів для автомобільної промисловості, було визначено, що
на інноваційний процес в останніх найбільший вплив роблять рішення замовників
(автомобілебудівників) використовувати їхнього нововведення.
Такий тип поводження споживача наукомісткої продукції (тим більше в тому
випадку, якщо він є її замовником) у корені відрізняється від іншого - найбільш
розповсюдженій і відповідній умовам масового виробництва (особливо товарів
широкого вжитку). В останньому випадку ініціатива і відповідальність за
прийняття рішень по розробці як принципово нових, так і удосконалених продуктів
цілком належить фірмі-виробникові. Її служби здійснюють аналіз ринку, керування
інноваційною діяльністю, вибір і оцінку клієнтів, залишаючи за останніми більш
пасивну роль. При цьому особливі функції на вибір компаній-клієнтів, висновкові
з ними контрактів, вивченню конкурентів виконують служби маркетингу
фірм-виробників.
В умовах більш активної позиції споживачів в інноваційному процесі, коли
фірма-замовник стає суб'єктом прийняття рішень (особливо на початкових етапах
його реалізації), у її задачі входить: 1) висування ідей, що відповідають
потребам у визначеному продукті (устаткуванні); 2) визначення характеристик і
властивостей цієї продукції відповідно до потреб свого виробництва; 3)
організація пошуку фірм-виготовлювачів, здатних задовольнити цю потребу з
обліком розроблених замовників критеріїв; 4) збір і аналіз пропозицій про нові
продукти; 5) оцінка і вибір постачальників; 6) визначення умов висновку
контрактів.
Включення фірм-споживачів в інноваційний процес відбувається не тільки
під впливом факторів попиту, але і відповідної позиції постачальників –
величини їхніх витрат на розробку нововведення, часу здійснення проектів.
Наприклад, якщо додаткові витрата фірми-виробника на пошук потенційних
споживачів їхньої продукції досить великі (особливо при створенні складної
продукції, наприклад, у приладобудуванні), те виробники часто вичікують
замовлень. Таку ж позицію виробники звичайно займають у тих випадках, коли
вважають потенційний ринок для нововведень недостатньо ємним, а ризик
інвестицій високим. Якщо при цьому ряд потенційних споживачів має потребу в
даному продукті, то вони стають його замовниками й у багатьох випадках
визначають хід розробки. Основні ж виробники включаються в процес тільки після
того, як перші прототипи нових продуктів пройдуть ринкові іспити, Так було,
наприклад, з виробництвом ЕОМ у 40-50-і року до виявлення їх повного ринкового
потенціалу.
Ступінь залучення споживачів у процес розробки і виробництва нових
продуктів істотно залежить не тільки від специфіки виробничої діяльності фірми,
її галузевої приналежності, але і від національних особливостей, що визначають
позицію виробників. Наприклад, активно беруть участь споживачі нововведень в
інноваційних процесах у японських фірмах. Приведений нижче приклад із практики
декількох великих верстатобудівних компаній Великобританії і ФРН, що
здійснювали на кінець 70-х років відповідно 58 і 35 відсотків загального обсягу
виробництва цих галузей у своїх країнах, свідчить про слабку конкурентноздатність
англійських верстатобудівних фірм у порівнянні з західногерманскими, японськими
і шведськими компаніями. Це викликано не тільки орієнтацією їхньої ринкової
стратегії на цінову конкуренцію на шкоду якості продукції, але і слабкою
координацією їхньої роботи зі споживачами, особливо в області нововведень (див.
табл. 1). Наприклад, у західногерманских фірмах інженери-проектувальники мають
набагато більше безпосередніх контактів із замовниками, починаючи з етапу
генерування ідеї нововведення до створення й оцінки прототипів верстатів. У
кінцевому рахунку, це приводить до того, що у ФРН виготовляється набагато
більше верстатів по індивідуальних замовленнях споживачів. Крім того,
розходження існують і на стадії створення й іспиту прототипів. Для західногерманских
фірм характерно проводити ці іспити на підприємствах замовників; для
британських – на підприємствах своїх компаній.
Прагнення підтримувати свою репутацію, мати постійних замовників змушує
багато форм гнучко будувати свою політику у відношенні споживачів їхньої
продукції - створювати для них сприятливі умови розробки, надавати кредити,
ширше використовувати інформацію, одержувану по різних каналах.
Спільна робота зі споживачами нової продукції забезпечується за допомогою
адаптації організації НДВКР, виробництва, маркетингу фірм-виробників до умов
більш активної участі споживача в інноваційному процесі. Практично це
виражається, по-перше, у прагненні фірм-постачальників розвивати в різних
формах регулярні і безпосередні контакти зі споживачами і створювати для цього
спеціальні підрозділи, по-друге, у зміні ролі підрозділів НДВКР і збуту, тобто
в перетворенні перших у свого роду трансформаторів ідей і розробок, що прийшли
від споживачів, у продукти, що відповідають умовам виробництва і збуту даної
компанії, а других – у центри комерційних досліджень, передатна ланка
інформації від споживачів до фірми-виробника для подальшої оцінки, розробки і
комерціалізація нової продукції.
Таблиця 1. Ступінь участі споживачів у генерування ідей нововведень (по
фірмах верстатобудування).
А.
Для виготовлення
удосконалених продуктів
Велика
Середня
Незначна
Відсутня участь
Всього
ФРГ
17%
11%
23%
49%
100%
Великобританія
3%
16%
29%
52%
100%
В.
Для принципово нових
продуктів
ФРГ
25%
-
27%
48%
100%
Великобританія
14%
20%
-
66%
100%
Достатнє поширення одержала і практика створення служб по аналізі
пропозицій і обслуговуванню індивідуальних споживачів. Такі великі технічно
передові компанії, як американські ІВМ, "Дженерал Електрик",
"Дженерал Моторз", "Проктер енд Гембл", "Уірпул",
японські "Мацусіта Електрик", "Соні", "Тойота" і
інші, в останні роки розширюють і удосконалюють системи обслуговування
споживачів. У цих компаніях використання мережі цих служб розглядається в
якості одного з ключових інструментів їхньої стратегії маркетингу нової
продукції, каналу одержання зворотної інформації. Про масштаби і результати
роботи систем по зв'язку зі споживачами свідчать наступні дані. Корпорація
"Проктер енд Гембл", одна з перших, яка запровадила цю практику, у
1983 р. одержала 670 тис. поштових і телефонних повідомлень, що містять
рекомендації з поліпшення продукції. Розроблена в 1960-81 р.
загальнонаціональна електронна система збору інформації від споживачів у
відділенні "Б'юік" корпорації "Дженерал Моторз" дозволяє
вносити технічні удосконалення в продукцію протягом 10 днів. Ретельне вивчення
запитів споживачів, проведення починаючи з 1968 року більш 100 ринкових
досліджень дозволило японської компанії "Тойота" значно удосконалити
свою продукцію і збільшити продажу автомобілів На американському ринку з 70
тис. у 1968 р. до 556 тис. до 1984 р.
Налагодження взаємодії служб НДВКР і маркетингу, а також різноманітних
зв'язків фірм зі споживачами їхньої наукомісткої продукції - це не просто
джерело одержання нових ідей, механізм зворотного зв'язку або перебування щодо
стійких ринків збуту, а ціла система заходів, що забезпечують визначений баланс
ринкової і технологічної орієнтації фірм, їхньої внутрішньої здатності
розробляти і робити конкурентноздатну нову технологію або продукцію і можливості
ринку перетворити неї в товар. Сам цей процес, таким чином, з'являється як
взаємодія поводження виробника і споживача, а ефективність першого багато в
чому залежить, а іноді і визначається, другим.
Впровадження в концернах комплексних систем керування
науково-виробничо-збутовим циклом стає в сучасних умовах вирішальним напрямком
удосконалювання внутрішньофірмового керування. При цьому особлива увага
приділяється організації взаємозв'язків між різними функціональними
підрозділами, етапами інноваційного процесу й окремих проектів. Основні зміни
торкаються, по-перше, систему розподілу і передачі відповідальності за
створення нововведень по ходу науково-виробничо-збутового циклу, по-друге,
організацію взаємодії і координації різних рівнів керування і служб; по-третє,
структуру і характер інформаційних і матеріальних потоків, систему розподілу і
просування персоналу; по-четверте, систему зовнішніх зв'язків компаній, що мали
безпосереднє відношення до внутрішньо фірмових інноваційних процесів.
Вивчення практики капіталістичних фірм показує, що буржуазний менеджмент,
зумів розробити і впровадити ряд оригінальних організаційних підходів, що
сприяють підвищенню ефективності нововведень. Проте, результативність
інноваційних процесів значною мірою обмежується властивому приватновласницькому
способові виробництва орієнтацією на короткострокову прибутковість.
Ринкові фактори лімітують і гальмують науково-технічний розвиток
корпорацій. Орієнтація НИОКР на задоволення суспільних потреб – сама по собі
об'єктивно обумовлених і закономірна в умовах НТП – у капіталістичних фірмах
трансформується в ринкову орієнтацію, що вносить елемент нестійкості і
суперечливості в інноваційні процеси. Разом з тим сучасні вимоги розвитку
капіталістичної економіки обумовлюють спроби створення корпораціями
інтегрованих систем керування нововведенням. Міжфірменне суперництво не
обмежується при цьому тільки конкуренцією між продуктами і технологіями, а
поширюється і на підходи до формування організаційних механізмів, що
забезпечують розробку нововведень і їхнє доведення до ринку.
Крім нових організаційних методів між функціональної координації і
взаємодії, розглянутих вище, що вирішує роль у спробах створення комплексної
системи керування економічним і науково-технічним розвитком приділяються
удосконалюванню основних елементів економічного механізму керування –
планування, фінансування і стимулювання процесу нововведення. Усе це має
першорядне значення для організації ефективного керівництва такою динамічною
областю корпоративної діяльності як науково-технічний розвиток. Критичному
аналізові цих питань присвячена наступна стаття.
ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ПЛАНУВАННЯ НОВОВВЕДЕНЬ
Кризовий стан капіталістичної економіки, падіння темпів росту
продуктивності праці, нові форми конкурентної боротьби і державного впливу на
механізм відтворення, загострення всіх протиріч капіталістичного господарства –
усі ці фактори, з одного боку, визначають нестійкість соціально-економічних
умов і невизначеність їхнього майбутнього розвитку, а з іншого боку –
обумовлюють ріст потреби в постійному аналізі цих факторів і виборі напрямків
розвитку корпорації, координованій виробленню її довгострокової господарської і
інноваційно-технічної політики. Випливає, однак, відзначити, що найчастіше
рішення про продуктивне використання капіталу відсуваються на задній план
можливостями якнайшвидшого одержання прибутку шляхом фінансових махінацій.
Особливо явно це виявляється в тих випадках, коли монополії починають
випробувати фінансові труднощі. У цих ситуаціях рішення про використання фінансових
засобів приймаються корпоративним керівництвом поза рамками формального процесу
планування, у якому беруть участь керуючі і фахівці нижчестоящих ієрархічних
ланок.
Науково-технічна революція висуває нові вимоги до керування виробництвом у
цілому і керуванню інноваційним процесом особливо. Планування наукових
досліджень і розробок і впровадження їхніх результатів у виробництво
перетворюється в інтегральну складову частину внутрішньо-фірмового планування в
більшості великих промислових корпорацій. Плани розробки нової продукції є
одним з найбільш розповсюджених видів планів. Як показало, наприклад,
обстеження практики планування близько 400 американських і канадських компаній,
проведене в 1981 році, 77% опитаних фірм розробляють плани в цій області.
Розширення практики внутрішньо-фірмового планування об'єктивно сприяє
підвищенню специфічної капіталістичної ефективності виробництва, оцінюваної,
насамперед, показником короткострокової прибутковості господарської діяльності.
Цей критерій, як відомо, далеко не завжди збігається з критеріями суспільної
ефективності (через різну спрямованість приватнокапіталістичних і суспільних
цілей). Таким чином, внутрішньофірмове планування виступає, з одного боку,
гальмом на шляху розвитку продуктивних сил, а з іншого боку – однієї з
передумов соціалізму, що визрівають в умовах імперіалізму.
У чому ж полягають задачі планування інноваційної діяльності в
капіталістичних фірмах. Як вони реалізуються в буржуазній теорії й у яких
організаційних формах і яких засобах здійснюються в практиці корпорацій.
§ 1. Роль і місце нововведень в організаційній системі
стратегічного планування
У теорії буржуазного менеджменту й у практиці ряду ведучих корпорацій до
планування створення продуктових і технологічних нововведень пред'являється
вимога тісного ув'язування інноваційної стратегії з загальнокорпоративної. Це
вимога об'єктивна обумовлено тим обставиною, що нові продукти і технологічні
процеси є для багатьох компаній, особливо в наукомістких галузях, основою
їхнього виживання в майбутньому. Інтеграція досліджень і розробок у систему
керування корпорацією, основним інструментом якої є планування, розглядається в
даний час корпоративним менеджментом у якості однієї з найважливіших своїх
задача. Однак, перетворення в життя інтеграційного підходу до планування
наштовхується в більшості капіталістичних фірм на численні і
важкопереборювальні перешкоди, викликані як методологічними причинами, так і
специфічними ринковими умовами господарювання.
Ефективне планування нововведень істотно, залежить від ефективності
системі внутрішньофірмового планування в цілому. Це пояснює в першу чергу тим,
що в процесі створення нової продукції повинні утягувати практично всі основні
функціональні і виробничі ланки організації; спроба ж планувати створення нововведення
ізольовано від підрозділів, що лежать поза безпосередньо інноваційною сферою,
приводить, як правило, до невдачі нововведень. Визнаючи необхідність цієї
єдності, в авторитетному управлінському журналі "Лонг Рендж Пленнінг"
прямо вказується, що "планування досліджень не може бути відділене від
всіх інших видів планової діяльності. Таким чином, виникає необхідність
розгляду процесу корпоративного стратегічного планування в цілому, виступаючого
як механізм довгострокової Інтеграції діяльності фірми як у вже освоєних
областях і на ринках збуту, так і в сфері створення нововведень.
Внутрішньофірмове стратегічне планування стало одним з найбільш серйозних
управлінських нововведень, розроблених буржуазним менеджментом для керування
великими господарськими організаціями в умовах динамічного розвитку
науково-технічного прогресу, що позначився в період 50-60-х рр. курсу на
інтенсифікацію економіки ведучих капіталістичних країн.